Відбудова України та яку роль у ній відіграють жінки?

Внаслідок повномасштабного вторгнення Україна зазначала значних руйнувань, за  Kyiv School of Economics понад 250 тисяч житлових будинків пошкоджено або знищено. Загальні прямі збитки оцінюються у 58,9 мільярда доларів. Відбудова України потребуватиме не лише фінансування, а й людських ресурсів. 

Читайте также: Підтримка ЗСУ українськими девелоперами: від тренажерів до безпілотників

Вже зараз в умовах дефіциту робочої сили до процесів реконструкції все більше долучаються жінки: опановують нові професії та займають керівні посади у сфері будівництва, архітектури та містопланування.  Чому жінки все частіше долучаються до професій, які раніше вважалися суто чоловічими, та які виклики вони долають на цьому шляху, в розрізі відбудови України розповідає Property Times.

Уроки повоєнної відбудови

Задля  запобігання помилок, важливо враховувати попередній досвід повоєнної відбудови. Вже на початку повномасштабного вторгнення українські та міжнародні експерти розпочали роботу над створенням теоретичної бази та рекомендацій для майбутньої  комплексної відбудови  міст, сіл та селищ, які зазнали руйнацій.

У травні 2022 року компанія PRO PM разом з Архітектурною палатою зробила спільний проєкт з дослідження світових кейсів зруйнованих міст. У рамках цієї ініціативи було проведено 12 вебінарів за участю українських та міжнародних експертів. Один з учасників проєкту Семен Широчин, краєзнавець, науковець, дослідник забудови Києва радянського періоду у своєму виступі World cases of the reconstruction of destroyed cities детально розібрав, які уроки з досвіду повоєнної (після Другої світової війни – ред.) відбудови Києва можуть стати в нагоді зараз в Україні. 

За словами експерта масове будівництво є необхідним, адже воно забезпечує швидкість будування та є дешевшим. «Сьогодні індивідуальні проєкти замінюють типові, і вони стали менш стандартизованими. Однак для масового будівництва потрібна певна стандартизація: необхідні типові проєкти, велика кількість однакових панелей та споруд, які можна швидко зводити у різних місцях. Ми розуміємо, що нам знадобиться багато житлових і комерційних будівель, тож постає питання промислових потужностей: як це може бути реалізовано сьогодні?», — вважає Семен Широчин.

Експерт пояснює, що масове будівництво — дуже складний процес, який вимагає заводів для виробництва будматеріалів, великої кількості кваліфікованих фахівців, інженерів, керівників проєктів. 

Що можна запозичити з досвіду минулого:

— Масове будівництво;
— Стандартизацію проєктів, яка дозволяє будувати більше будівель за короткий термін;
— Каркасні конструкції та типові проєкти. 

Помилки минулого, яких слід уникати:

— Одноманітність забудови, яка була характерна для радянських часів;
— Відсутність комплексного планування, коли місто розростається без урахування інфраструктурних потреб;
— Панельне будівництво: такі будівлі погано витримують ворожі удари.

Три ключових уроки для відбудови України 

Три ключові уроки, які потрібно врахувати у відбудові України, на думку Семена Широчина: 

1. Збереження спадщини: більшість пошкоджених будівель мають бути відновлені.
2. Використання відбудови як можливості для покращення: руйнування можна розглядати як шанс зробити місто кращим, ніж воно було раніше.
3. Масштабність забудови: масове будівництво має відповідати людському масштабу. Не завжди потрібно зводити 24-поверхові будівлі — варто створювати райони з 2-3 поверховими будинками, озелененням та комфортним середовищем для життя.

Потрібно також зважати, що відбудова – це не лише механічне зведення будівель, а й комплексне оновлення міського середовища. Як зазначає Григорій Мельничук, в.о. декана факультету архітектури, будівництва та дизайну КАІ, в Україні для розробки програм відбудови треба використовувати не лише досвід  повоєнної реконструкції, а й оновлення міських просторів у Німеччині 90-х років та Польщі 2000-х.

«При розробці законодавства, статті 15.1, 15.2, 21.1 про комплексне відновлення територій і територіальних громад ми застосували досвід двох країн, але не стосовно відбудови повоєнної, а стосовно оновлення міст. Перший досвід — Німеччини,  90-х років, коли відбулося приєднання східних земель,  фактично окупованих Радянським Союзом, так званої, Німецької Демократичної Республіки до Німеччини. Тоді пострадянська економіка була зруйнована: підприємства закривалися, люди виїжджали з східнонімецьких міст на захід. Ситуація була чимось схожа на нинішню ситуацію в Україні, як не дивно. Тоді був розроблений такий документ, як концепція інтегрованого розвитку», — пояснює Григорій Мельничук.

Другий приклад — досвід Польщі в 2000-х роках, коли країна інтегрувалася до ЄС, польськими містами розроблялися програми ревіталізації міст: оновлення міського простору, зміна функцій застарілих промислових виробництв, створення на їхній базі громадських просторів. 

«Ми свідомо відмовилися від досвіду відбудови Сирії чи балканських країн і застосували саме підхід Польщі та Німеччини  з точки зору саме трансформації міського простору, міської економіки, міського соціуму, а не просто механічної відбудови будинків, вулиць.  Власне, в цьому полягає особливість нашого підходу до відбудови», — наголошує експерт. 

Жінки у будівництві

Однією з проблем, з якою Україна може стикнутися при відбудові, і яка вже зараз загострюється – брак кадрів, особливо в тих сферах, які традиційно вважаються чоловічими. Кадровий голод виникає через внутрішню міграцію, еміграцію, мобілізацію чоловіків тощо. Вирішенням цієї проблеми може стати залучення жінок до будівництва. Вже сьогодні жінки відіграють важливу роль у процесі відновлення: від волонтерської діяльності до роботи в галузях важкої промисловості, будівництва та містопланування. 

«Кількість  жінок на будівельних роботах збільшується, так само як і їх зацікавленість. На сьогодні у нашій компанії працює 54,5% жінок та 45,5% чоловіків, що підкреслює наш підхід до рівних можливостей. 33% керівників будівельних проєктів у компанії — жінки, а загалом 46% жінок займають керівні посади. Якщо говорити про тенденції останніх років, ми спостерігаємо ростання зацікавленості  жінок до будівельної сфери. Ми активно працюємо зі студентами, підтримуємо нове покоління професіоналів і надихаємо молодь до сміливих кар’єрних рішень. Серед тих, хто будує своє майбутнє разом із нами, дедалі більше дівчат», — пояснює Вікторія Нікітіна, HRD девелоперка Alterra Group.

За спостереженнями, Анни Кирій, архітекторки та заступниці голови Спілки архітекторів України, при підборі кандидатів на посаду архітектора у команду  Архітектурно-проектної групи Анни Кирій 60% резюме надсилають жінки, а 40% — чоловіки, переважно студенти.

«Зараз в моїй компанії працюють 70% жінок і 30% чоловіків. Але знову ж таки це не статистика, це субʼєктивний досвід, — зазначає архітекторка. — На мою думку, в цій професії головне професіоналізм, а не гендерна приналежність». 

Григорій Мельничук зазначає що частка жінок-містопланувальниць та жінок-архітекторів збільшилася, особливо на місцевому рівні роботи архітекторів. Причиною цього є те що багато чоловіків пішли в ЗСУ. «Однак точно сказати, чи було б так, якби чоловіки не були більше зайняті в війську, доволі складно.  Але з іншого боку, є цікаве спостереження, що жінки на рівні містопланувальниць, особливо на рівні територіальних громад, часом є більш активними на рівні низової демократії, на рівні комʼюніті. Відповідно, їхня присутність є більшою», — пояснює Григорій Мельничук.

Гендерні стереотипи

Попри те що рівень залучення жінок у сфері будівництва збільшився, досі існують виклики, з якими стикаються жінки. Йдеться про гендерні стереотипи, адже будівництво досі сприймається, як «чоловіча» професія. Через це  спостерігається брак жінок-менторів. «Молодим спеціалістам часто не вистачає наставництва від жінок, які вже досягли успіху у цій сфері. У нас в компанії є чарівні жінки, які виступають менторами для молодих спеціалістів, які демонструють професіоналізм, вчать, як можна будувати свою кар’єру, і діляться своїми знаннями», — коментує Вікторія Нікітіна.

Ще один виклик для жінок в будівництві, обумовлений фізіологією, – фізичні навантаження, адже деякі професії вимагають високої фізичної підготовки. «Деякі професії у будівництві мають високі фізичні навантаження, що може бути бар’єром для жінок.  Попри те, знаємо кейс одного з наших підрядників на одному з об’єктів, де на екскаваторі працює 25 річна дівчина», — зазначила Вікторія Нікітіна.

Як подолати ці бар’єри? 

—Змінювати сприйняття галузі через успішні кейси жінок у будівництві та менторство;
— Розширювати можливості навчання та створювати спеціальні програми стажувань та підтримки жінок у будівництві;
— Автоматизувати процеси та впроваджувати технології, які зменшують фізичні навантаження,  відкриваючи більше можливостей для жінок у технічних та управлінських ролях.

Читайте также: Європейський інтерес до українського досвіду управління комерційною нерухомістю в умовах війни

Читайте нас в Телеграм

Перепрофілювання та навчання

Дедалі більше жінок прагнуть опанувати нові для себе технічні спеціальності та будувати кар’єру у сфері будівництва, адже ця галузь критично потребує кадрів. В Україні активно впроваджуються спеціальні навчальні програми з опанування будівельної техніки для жінок. 

Про рівень зацікавленості в такому навчанні, попит на випускниць та виклики, з якими вони стикаються, розповідає Олександра Панасюк, програмна менеджерка програми OnTrack проєкту Reskilling Ukraine.

«Попит на випускниць нашої програми поступово зростає. Наша мета — забезпечити якісне навчання, яке відповідає сучасним вимогам ринку праці та міжнародним стандартам», — говорить Олександра Панасюк . 

У рамках проєкту учасниці проходять інтенсивний курс навчання та отримують державний сертифікат за двома кваліфікаційними розрядами: «Машиніст екскаватора 5-го розряду» та «Водій навантажувача 4-го розряду».

«Наш підхід базується на європейському досвіді. Усі випускниці мають відкриту водійську категорію (B або C) та отримують сертифікат державного зразка, що підтверджує їхню кваліфікацію. Такий формат навчання вже довів свою ефективність у багатьох країнах, зокрема у Швеції, де підхід до підготовки операторів спецтехніки є більш гнучким та сучасним», —  розповідає пані Олександра.

Представники навчальної програми впевнені, що ставлення до жінок у технічних професіях залежить від регіону.  «​​Успіх включення жінок у технічні професії залежить від багатьох чинників, зокрема готовності роботодавців до змін та адаптації робочого простору, зон відпочинку, створення додаткових можливостей навчання та стажування у нових для жінок професіях», —  запевняє експертка.

Представники навчальних курсів запевняють, що випадків відмови у працевлаштуванні через стать зафіксовано не було. 

«Випадки відмови у працевлаштуванні через стать ми не зафіксували. Проте іноді виникають організаційні труднощі, зокрема з розміщенням, графіком роботи та загальним навантаженням, що може бути недостатньо зручним для деяких працівниць», — зазначає менеджерка.

Навчальні програми не тільки надають можливість отримати необхідні знання, а й створюють умови для працевлаштування та підтримки учасниць.  «Цього разу підхід до відбору кандидаток став ще більш продуманим. Ми робимо акцент на якості підготовки та можливостях подальшого працевлаштування», —  розповідає Олександра Панасюк.

Однією з важливих змін у програмі стало залучення потенційних роботодавців до процесу набору. Завдяки цьому учасниці ще на етапі подання заявки можуть оцінити свої кар’єрні перспективи після завершення навчання.

Попит на подібні навчальні програми зростає, і випускниці стають прикладом для інших. Зміни відбуваються не лише на рівні навчання, а й у самій будівельній галузі: все більше роботодавців готові наймати жінок на технічні спеціальності.  Про зацікавленість жінок, про те як жінки опановують будівельну техніку та які можливості для них відкриваються після випуску, розповідає керівниця проєкту «Школа операторів будівельної техніки» Юлія Скічко. 

Програму реалізовує компанія «Алеф Строй»  (ТОВ «ВБК «Елітпроект-Буд») у партнерстві з Немішаївським фаховим коледжем НУБІП України за підтримки Програми USAID «Конкурентоспроможна економіка України» та Міністерства економіки України. 

«Зацікавленість жінок значно зросла після першу випуску восени 2024 року, коли перші випускниці стали взірцем та довели, що жінка може опанувати будівельну техніку у тому числі екскаватори та навантажувачі», — говорить Юлія Скічко.

Керівниця проєкту каже, що попит на випускниць серед роботодавців досить високий, наймолодшій випускниці, яка вже працює, 20 років, а найстаршій — 53 роки. 

Самі випускниці так розповідають про  те, як їх сприймають на новому робочому місці: «Спочатку у хлопців здивування, але згодом вони звикають, адже дівчата працюють фахово та на рівні з чоловіками». 

«Ми проробили велику роботу, щоб висвітлити для майбутніх роботодавців можливість залучення жінок до нетипового фаху. Перемовини з великими підприємствами, малим та середнім бізнесом, гостьові візити з випускницями, які демонстрували свою фаховість на практиці, участь у будівельних форумах, виставках, радах будівельних підприємств та ярмарках вакансій Фонду зайнятості України — все це допомогло нашим дівчатам обирати роботодавця, регіон працевлаштування, графік і умови роботи», — розповідає пані Юлія.

Керівниця проєкту «Школа операторів будівельної техніки» говорить, що в планах розширення цього напряму навчання, планується долучати до співпраці міжнародних партнерів, будівельні підприємства, які мають кадрову кризу, та виробників, постачальників будівельної техніки.

«Перший випуск «Школи операторів будівельної техніки» став офіційним рекордом України, що був зафіксований у книзі рекордів Book World Records після проходження експертизи. Це перший проєкт, що перекваліфікував жінок у нетиповий фах у дуальному форматі, коли підприємство об’єднує свої зусилля з державним освітнім закладом у навчанні», — зазначає  Юлія Скічко.

Залучення жінок до процесів відбудови є не лише вимушеною відповіддю на дефіцит робочої сили, а й важливим кроком до руйнування гендерних стереотипів та розширення доступу жінок до «чоловічих» професій. Жінки активніше опановують нові процесії, займають керівні посади та стають незамінною частиною відновлення країни.

Фото: Reskilling Ukraine