Архітектор

Метка: війна

  • Безпека, ментальне здоров’я та комунікація: як український бізнес працює під час війни

    Безпека, ментальне здоров’я та комунікація: як український бізнес працює під час війни

    Гібридний формат прийшов на зміну  дистанційній роботі після завершення локдаунів й міцно закріпився в багатьох країнах світу. Він  відкрив нові можливості для бізнесу  й одночасно кинув нові виклики перед керівництвом компаній. 

    Читайте также: Стратегія найму та утримання працівників: бізнес ділиться досвідом

    Завдяки своїм перевагам гібридна робота поширилася в багатьох світових компаніях, про що свідчать чисельні дослідження. Український бізнес напрацював власні моделі взаємодії всередині компанії, адже опинився в нових умовах, коли потрібно зважати  на воєнні ризики, працювати під час блекаутів й  особливо дбайливо ставитися до ментального здоров’я працівників. Про те, як налагоджена взаємодія в українських компаніях Property Times говорив з представниками ринку нерухомості та будівництва.

    Плюси та мінуси гібридного формату 

    Наприкінці 2022 року Офіс спрощення оподаткування (ОСП, Велика Британія) оприлюднив звіт щодо гібридного формату роботи,  в основу якого покладено опитування широкого кола представників бізнесу та інших зацікавлених сторін. За результатами опитування ОСП дійшов висновку, що 40% персоналу можуть працювати віддалено.  

    Якщо узагальнювати переваги гібридної роботи, що наводяться в різних дослідженнях, можна виділити наступні:

    • економічна доцільність: компаніям не потрібно утримувати  офіс або ж можна скоротити площі, працівники не витрачаються на проїзд, робочий одяг, обіди тощо,
    • економія часу: працівники заощаджують до 40 годин  на місяць, які можна витратити на родину, дозвілля, спорт, здоров’я,
    • менше факторів, що відвертають увагу:  розмови з колегами на  позаробочі теми, непродуктивні зустрічі та зібрання тощо.

    Разом з тим,  роботодавці та працівники  виділяють і певні недоліки такого формату роботи, як то неможливість відокремити роботу від особистого життя, труднощі в налагоджені командної роботи, недостатній контроль.

    Тому  компанії, які віддають перевагу гібридній моделі роботи, мають ретельно вибудовувати механізми внутрішньої взаємодії, застосовувати нові технології, які покликані покращити продуктивність  роботи. Для українського бізнесу до цих викликів додалися ще і воєнні ризики, які  потребують додаткової гнучкості й стресостійкості.  

    Українські компанії доволі  швидко оговталися від шоку перших днів  повномасштабної війни й змогли перелаштувати свої робочі процеси й налагодити  взаємодію в колективі з урахуванням нових реалій. Всі компанії, які взяли участь в нашому опитуванні, зазначають, що в центрі уваги, в першу чергу, працівники, їхня безпека, фізичне й ментальне здоров’я. Саме це гарантує максимальну продуктивність роботи: чіткі інструкції  на випадок  ситуацій, що загрожують життю,  тренінги з домедичної підготовки й головне — емпатія та взаємопідтримка.  На цих засадах будуються відносини в колективі, не залежно від обраного формату роботи — чи то гібридна модель, чи робота в офісі, чи дистанційка. 

    Більшість з опитаних нами компаній обрали для себе саме гібридну модель роботи, яка вже була відпрацьована в період пандемії, але є й такі компанії, які  повернулися до класичного офлайну за невеликими виключенням для кількох співробітників, які перебувають за кордоном або в інших містах України. 

    Як побудована робота

    В CBRE Ukraine розповідають: «Ще до початку повномасштабного вторгнення у компанії відбувались регулярні щотижневі зустрічі у змішаному (offline та online) форматі, де кожен із відділів міг поділитись інформацією назагал, усі колеги могли поспілкуватись та обговорити робочі ідеї. Від 24 лютого 2024 року зустрічі відбувались двічі на тиждень і спершу були способом запитати «Ти як? Ти де? Тобі потрібна допомога?» та підтримати один одного. Такий спосіб взаємодії був актуальний для київського офісу CBRE Ukraine понад рік, а вже починаючи із 2023 року зустрічі повернулись до формату online раз на тиждень.

    Оскільки в компанії практикувався гібридний формат відвідування офісу ще до початку 2022 року, відтак питання організації процесу віддаленої роботи для працівників не виникало: кожен має робочий лептоп та усю необхідну техніку, аби мати змогу підключитись до дзвінків та виконувати робочі завдання із будь-якого куточка світу та України.

    Станом на квітень 2024, лише кілька працівників київського офісу CBRE Ukraine перебувають за кордоном, що не впливає на їх виконання роботи вчасно та безперешкодно, знову ж таки завдяки вже організованому раніше формату віддаленої роботи».  

    Оксана Трейтяк, менеджерка з персоналу Baker McKenzie Ukraine: «На сьогодні більша частина нашого офісу працює дистанційно. Ми почали практикувати дистанційну роботу ще до карантину 2020 року, тоді це було новим явищем для ринку і сприймалось колегами по-різному. Проте, саме завдяки цьому ми змогли справитися з викликами пандемії та згодом втримати налагоджену роботу протягом повномасштабного вторгнення. 

    Перше, що у нас було запроваджено під час війни — це щотижневі онлайн-зустрічі кожної групи. Окрім цього, ми відновили  онлайн-зустрічі всім офісом, щоб обговорити безпекові та інші адміністративні питання, відзначити важливі дати тощо. Крім того, у нас з’явилися чати в різних месенджерах, де ми спілкуємося більш неформально і завдяки цьому легше тримати зв’язок і будувати ближчі відносини. 

    На сьогодні ми працюємо в гібридному форматі — дистанційно і з офісу. Окрім цього, ми проводимо неформальні зустрічі як онлайн, так і у живому форматі спілкування.

    Взагалі десь 60-70% працівників переважно працює віддалено, але звісно, за необхідності приїздять до офісу. У всіх є необхідне обладнання для ефективної роботи, павербанки для ноутбуків, додатковий інтернет на робочих телефонах, тощо.

    З інших регіонів України на сьогодні працює 10% колег, а з-за кордону 20% (переважно це Польща та Велика Британія, а також інші країни Європи; фірма покриває витрати на житло). Всі колеги постійно перебувають на зв’язку з офісом та своїми групами. 

    Колеги, які працюють з інших країн мають невелику різницю в часі, але це не є проблемою. Якщо комусь потрібно відлучитися і забрати дитину з садочка чи вирішити якусь свою ситуацію, все узгоджується і все працює. Також колеги, які перебувають за кордоном, додатково тримають зв’язок і з місцевими офісами Baker McKenzie. За необхідності, час від часу, вони можуть працювати з офісу тієї країни, в якій вони перебувають. Деякі європейські офіси залучають наших українських юристів до своїх проєктів. 

    Додатково нами опікується спеціальна Робоча група, в яку входять представники та керівники різних офісів, і жодні наші труднощі не лишаються без уваги, допомоги та підтримки місцевих та закордонних колег».

    Олена Рибак, виконавчий директор iC consulenten Ukraine: «90% співробітників нашої компанії живуть та працюють в Україні. Вони можуть обирати режим роботи — або кожного дня в офісі, або віддалений формат роботи з кількома днями в офісі протягом кожного тижня. Більшість співробітників обрали змішаний варіант роботи. Ми не регулюємо фіксовані робочі години, комусь за сімейних обставин зручно працювати з 8 ранку або раніше, а хтось встигає тільки ближче до 10.

    Ще під час ковіду ми приділили багато уваги тому, щоб створити ефективну онлайн-екосистему робочого простору. І зараз не маємо проблем з тим, щоб працювати віддалено, як з України,  так і з закордону. Це стало можливим завдяки високому рівню довіри між компанією і співробітниками та досить близьким дружнім відносинам в колективі. 

    У наших інженерів технагляду режим роботи, у порівнянні з довоєнним часом, майже не змінився — вони або постійно перебувають на обʼєктах, або ж часто їздять у відрядження, тому в офісі бувають періодично.

    Нових форм комунікацій з початком війни шукати не довелося. У поточному режимі співробітники працюють у командах таабо проєктах. За організацію роботи відповідає лідер команди та керівник відповідного проєкту, який знаходиться у постійному контакті з керівництвом. Люди, які залучені до проєктів з різних інфраструктурних тематик знають, що вони мають самі відповідати за контроль свого навантаження, комунікувати зі своїм прямим керівником і керівниками проєктів, які ставлять різні дедлайни для виконання завдань. Вони також знають, що в нашому консалтинговому бізнесі коливається навантаження, але після того, як активні фази закінчуються, ми заохочуємо людей брати вихідні та відновлювати сили.

    Раз на місяць ми проводимо загальну нараду, де кожна команда ділиться результатами роботи за період або обмінюємося новинами. Протягом цієї ж наради виділяємо час на загальні адміністративні питання. Для того, щоб колеги розуміли весь спектр напрямків, у якому працює компанія, періодично кожен департамент презентує свій напрямок роботи. Багато зусиль йде на те, щоб аналізувати ефективність робочих онлайн-зустрічей. 

    Кілька разів на рік проводимо офлайн-зустріч усіх співробітників, дуже стараємося, щоб на них були присутні наші колеги, які працюють і з закордону. Іноді ці зустрічі приурочуємо до свят». 

    Олександр Бондаренко, керуючий партнер Bureau of Investment Programs, співзасновник індустріальних парків NOVO: «Попри те, що починаючи з пандемії COVID-19 робота команди була переведена на віддалений режим, у форматі онлайн-нарад, зум-зустрічей та мозкових штурмів у google meet, перший місяць повномасштабної війни був непростим у комунікаціях з командою. Адже багато хто почав переміщуватися як по Україні, так і по країнах ЄС, Америці, Канаді. 

    Згодом взаємодія систематизувалася, і зараз понад 60% співробітників працюють онлайн з Харкова, Дніпра, Луцька, Києва, Львова, Варшави, Канади.

    Найскладніше те, що не завжди комунікація може бути якісною, а командна робота — ефективною. Як в ситуації, коли ти спілкуєшся з людиною особисто, бачиш реакції, з’ясовуєш деталі очі в очі. Через постійне спілкування онлайн інколи може бути дискомунікація, як у нас було нещодавно. Через що ми заплатили за послуги у 2 рази більше, ніж повинні були. Просто менеджери в процесі реалізації проєкту неправильно зрозуміли один одного. 

    У комунікаціях та налагодженні бізнес-процесів на відстані нам допомагають діджитал-інструменти. Ми користуємося google meet, zoom, Microsoft Teams і месенджерами ТГ, WhatsApp. Налагодили систему щотижневих зустрічей-планувань онлайн. Без цього ніяк, коли співробітники у різних куточках світу: треба зустрічатися хоча б раз на тиждень, щоб зв’язок між членами команди не губився через віддалену роботу». 

    Читайте также: Відбудова України та яку роль у ній відіграють жінки?

    Олександр Мануйло, керівник дирекції з продажів Sweetondale: «Як і більшість українських компаній ми постали перед проблемою «відтворення» довоєнної структури підрозділів нашої компанії. Багато наших колег були змушені тимчасово виїхати не тільки за межі своїх міст, а й за межі України. 60 наших співробітників боронять нашу Україну в лавах ЗСУ. Але не дивлячись на суттєве зменшення кількості працівників, нам майже вдалося зберегти виробничі команди та колектив досвідчених керівників напрямів та відділів. Наразі всі наші співробітники працюють в Україні. Більшість зосереджена в містах, де знаходяться наші виробничі потужності — Кам’янське та Черкаси, а в Києві, Одесі та Львові — працюють представники Дирекції з продажів.

    Найбільш сприятливою для оптимальної і ефективної роботи нашої компанії є саме офлайн-робота команди. З одного боку, організація виробничих процесів просто неможлива без присутності робітників в цеху чи на складі, а з іншого — для офісної частини нашої команди важливим є саме щоденне спілкування, відчуття підтримки та оперативність в прийнятті рішень. Все це допомагає тримати постійний контакт з торговельними партнерами, швидко реагувати на динамічні зміни повоєнного будівельного ринку та процесів відбудови. 

    Ключовим елементом успішної взаємодії в колективі  ми зробили забезпечення швидкої та  прозорої комунікації. Налаштована IT інфраструктура та програмне забезпечення дозволяють нам ефективно керувати процесами виробництва та продажів через електронну пошту, вебінари, зустрічі в Zoom, Meet або інших онлайн-платформах. Окремий розвиток отримали правила та алгоритми обміну бізнес-інформацією через популярні месенджери. Навіть були намагання впровадити в роботу сейлз-команди такі сервіси керування проєктами як JIRA.

    Як результат, щотижневі командні зустрічі стали більш систематичними та продуктивними, але їх кількість значно зменшилась. Крім того, кожен квартал ми проводимо загальні оффлайн збори для обговорення результатів та планування задач наступного кварталу. В умовах війни горизонт планування значно звузився. Звісно, ми і зараз готуємо стратегічні рішення, що оперують термінами від 1 до 5 років, але більш активно використовуємо оперативне щоквартальне планування на базі річного плану. Ми практично відійшли від презентацій. Окрему увагу приділяємо якісному збору та обробці статистики, налаштуванню та зручності користування нашими щоденними звітами з продажів (Power BI)». 

    Олександра Качан, директор з персоналу Alliance Novobud: «Увесь колектив працює в офісах. Можливий й віддалений формат роботи на випадки окремих ситуацій, про які працівники попереджають безпосереднього керівника, або за централізованим рішенням керівництва компанії. Практично усі наші працівники живуть в Україні, а саме в Києві та Броварах. З-за кордону працюють лише три співробітники.

    Ми реалізували проєкт з оптимізації та автоматизації процесів, який дозволяє всю звітність перевести в онлайн-формат. У разі необхідності організовуємо зустрічі в онлайн-форматі, практикуємо щотижневі звітні та установчі зустрічі за проєктами». 

    Безпека

    Станом на 21 квітня 2024 року в Києві пролунало 1046 тривоги (за даними Київ Цифровий),  небезпека тривала 1203 години 21 хвилину, в Дніпропетровській області  загальна кількість тривог становить 3289, в Харківський  4020, на Івано-Франківщини сирени лунали 508 разів, на Львівщині 512. За статистикою, найчастіше сигнали тривоги лунають в часовому проміжку з 12:00 до 18:00 години (джерело Статистика повітряних тривог), тобто в робочий час. Аспект безпеки став ключовим для всіх бізнесів у всіх куточках України, не залежно від обраного формату роботи. 

    «Під час повітряної тривоги ми радимо обов’язково залишатися в безпечному місці, бо життя людини є найціннішим і першочерговим. В нашому бізнес-центрі  є укриття, куди ми спускаємося під час реальної загрози. Колеги, які працюють віддалено також мають перейти в безпечне місце під час серйозних загроз», — Оксана Трейтяк .

    «Під час повітряних тривог співробітники керуються правилом двох стін або ж спускаються в укриття — облаштований підвал неподалік від офісу або йдуть до метро, яке теж знаходиться поруч з офісом. Для цього ми розробили відповідні інструкції та провели тренінги з безпеки праці», — Олена Рибак.

    «Наша команда працює у двох великих офісних приміщеннях. Обидва приміщення оснащені тимчасовими укриттями, тому під час повітряних тривог усі мають можливість спуститися туди та перечекати небезпеку. Одне з приміщень навіть має голосове сповіщення про початок та закінчення повітряної тривоги», — Олександра Качан. 

    «Безпека людей — першочергове! І я не вимагаю під час тривог, навіть якщо вони тривають 1 -1,5 години, виконання якихось робочих задач, навіть якщо вони термінові. Крім тривог, є ще блекаути. Вже якийсь час у Харкові з 9.00 до 15.00 у деяких районах міста немає світла. Тож людям треба їхати працювати кудись у коворкінг, кав’ярні, де є генератори. Це створює чимало дискомфорту у комунікації між членами нашої команди, адже ми звикли завдяки діджитал-інструментам швидко реагувати на робочі питання та оперативно вирішувати бізнес-задачі. А тут треба чекати, поки колега переміститься туди, де є світло та інтернет», — Олександр Бондаренко.

    «Базовим елементом нашої взаємодії стала корпоративна та персональна безпека. Тому розробка і реалізація планів дій в надзвичайних ситуаціях, включаючи пожежі, евакуацію та інші негативні сценарії стали важливим елементом нашого корпоративного сьогодення», — Олександр Мануйло.

    «Безперечно, повітряні атаки та тривоги також вплинули на перебування у офісі наших колег, що зобов’язує усіх спускатись в обладнане укриття на паркінгу БЦ. Ми розробили інструкції про те, як діяти під час повітряної тривоги, інструкції з цивільного захисту та дій під час надзвичайних ситуацій, а в штаті CBRE Ukraine є сертифікований Health and Safety Engineer, що відповідає за своєчасність та актуальність наданої інформації та регулярно проводить тренінги з домедичної допомоги для працівників. Крім того, від початку повномасштабного вторгнення, у компанії був створений канал, який дозволяє оперативно ділитись із колегами інформацією, що стосується охорони здоров’я, їх безпеки та психологічної підтримки.

    Варто згадати й про те, що у період блекаутів 2022-початку 2023 рр. офіс CBRE Ukraine був для працівників так званим “пунктом незламності”, оскільки бізнес-центр був забезпечений електроенергією, а офіс мав запаси продуктів першої необхідності та допоміжних засобів. На той період офіс могло відвідувати до 50% працівників», —  CBRE Ukraine. 

    Ментальне здоров’я 

    За статистикою Міністерства охорони здоровʼя, протягом 2023 року за психологічною допомогою до лікарів звернулося близько 135 тис. пацієнтів,  і це лише в рамках пакета «Супровід і лікування дорослих та дітей з психічними розладами на первинному рівні медичної допомоги». Відчуття тривоги та розлади сну — найпоширеніші скарги щодо ментального здоров’я. 

    Усвідомлюючи важливість підтримки ментального здоров’я працівників, бізнес впроваджує різноманітні практики й заходи, спрямовані на покращення психологічного стану й зняття стресу, навіть звичні тімбілдінги набули нового сенсу. 

    «У нас з’явився ще один формат кооперації  — більш неформальні зустрічі в офісі раз у місяць, аби обмінюватись не робочою інформацією, а фокусуватись саме на живому спілкуванні та підтримці. Зазвичай на такі зустрічі приєднується переважна більшість колег, що перебувають у Києві»,  —  CBRE Ukraine. 

    «Дуже цінуємо формат офлайн- зустрічей. Саме він нам дуже допоміг з проблемою онбордінгу нових колег. З початку 2022 року наша команда зросла з 25 до більш ніж 50 людей. Важкувато підтримувати командний дух, коли співробітники різних департаментів мало знайомі один з одним. Тому у 2023 році ми влаштували Family Day — це наша найулюбленіша традиція ще з довоєнного часу. Зібрали всіх колег, як з України, так і з закордону і разом з сімʼями провели кілька днів разом. Спілкування відчутно полегшилося. Це надає абсолютно інший відтінок роботі, адже раптом ти бачиш, чим живуть колеги поза дедлайнами та клієнтськими нарадами. За 10 років діяльності ми не провели таку зустріч тільки два рази — у 2020 і 2022 році», — Олена Рибак.

    «Часи дуже непрості, інформаційний простір дуже тисне, звісно це відображається на настроях людей, вичерпує їх внутрішній ресурс. Тому ми намагаємося створювати умови, які б допомагали знизити цю напругу.   

    Ми почали приділяти більше уваги добробуту та ментальному здоров’ю колег. З минулого літа в офісі або на терасі (залежить від пори року) ми проводимо заняття з йоги, що дуже допомагає переключитися і розслабитись. Щосереди у нас в офісі ранкова кава зі смаколиками за неформальними розмовами, що допомагає налаштуватися на робочий день та легше перейти до другої половини робочого тижня. Також організовуємо інші цікаві заходи, на кшталт тренінгу надання першої допомоги, зустрічі із військовим психологом, донорства крові, висаджування дерев. Колеги мають можливість отримати консультації психолога, а також екстрену психологічну допомогу 24/7 у разі необхідності», — Оксана Трейтяк.

    «Змінився і мій особистий підхід щодо нервових зривів серед підлеглих. Всі ми зараз знаходимося у стресі. І якщо раніше я  міг різко реагувати на якийсь нервовий зрив або навіть в деяких випадках попрощатися з людиною, то зараз ставлюся із розумінням. Це така емоційна емпатія. Велика війна нас всіх зробила емоційним емпатами, коли ти з розумінням ставишся до неврівноваженості та напруженості колег», — Олександр Бондаренко. 

    Продуктивність

    Всі  компанії, які взяли участь в опитуванні Property Times, зазначають, що їм вдалося підтримувати продуктивність роботи на довоєнному рівні, не залежно від обраного формату роботи.

    «Продуктивність роботи у нас визначається результатом, а не процесом. Тому вона не змінилася, адже залежить від мотивації людей та їх зацікавленості у роботі в проєкті», — Олександр Бондаренко. 

    «Коли співробітники відчувають підтримку та ефективну комунікацію в колективі, це позитивно впливає на їхню задоволеність роботою. Тобто людина бажає залишатися в колі однодумців. Співпраця в колективі призводить до підвищення загальної продуктивності корпорації і напряму впливає на фінансову мотивацію як команди, так і кожного нашого співробітника. Вмотивованість зазвичай сприяє генерації ідей, обговоренню альтернативних підходів, надихає на кращі та більш обґрунтовані рішення», — Олександр Мануйло.

    «Ще на початку квітня 2022 року, з моменту відновлення роботи компанією, нам вдалося налагодити постійну та ефективну комунікацію. Усі наші співробітники — досвідчені професіонали, які здатні організувати свою роботу та підлеглих так, щоб бути на зв’язку й вчасно реагувати на виклики та завдання», — Олександра Качан.

    «COVID-19 навчив нас реагувати на кризові ситуації та бути готовими продовжити діяльність компанії з будь-якої точки України або світу. Безумовно, деякі процеси, як організація роботи в офісі після деокупації Київського регіону та відновлення першої бізнес активності у 2022, а також дії під час повітряних тривог та блекаутів вимагали адаптивності та швидкого реагування. Однак продуктивність роботи компанії сьогодні збережена, відновлена, компанії навіть вдалося розширити свою присутність на ринок Молдови під брендом CBRE Moldova у 2023 році», — CBRE Ukraine.   

    https://propertytimes.com.ua/management/bezpeka_mentalne_zdorovya_ta_komunikatsiya_yak_ukrayinskiy_biznes_pratsyue_pid_chas_viyni

    Читайте также: Підтримка ЗСУ українськими девелоперами: від тренажерів до безпілотників

  • Стратегія найму та утримання працівників: бізнес ділиться досвідом

    Стратегія найму та утримання працівників: бізнес ділиться досвідом

    Бізнес, який працює в Україні, дедалі частіше в публічній площині наголошує на посиленні дефіциту кадрів через війну й мобілізаційні заходи. Генеральний директор Федерації роботодавців України Руслан Іллічов повідомив, що на кожному підприємстві, яке входить У Федерацію роботодавців — близько 10% мобілізованих співробітників. Через брак чоловіків, деякі підприємства залучають жінок до нетипових для них робіт.

    Читайте также: Відбудова України та яку роль у ній відіграють жінки?

    Property Times поспілкувався з представниками компаній, які працюють на українському ринку нерухомості та будівництва, дізнався чи відчувають вони дефіцит кадрів і які стратегії утримання співробітників застосовують.

    Фахівці на вагу золота

    Дефіцит кадрів в будівельній та суміжних галузях відчувався ще до початку повномасштабної війни. Після повномасштабного вторгнення через невизначеність й часто призупинку проєктів, кількість вакансій зменшилася. Старт відбудови на деокупованих територіях посилив кадровий голод, особливо помітним став брак кадрів робочих спеціальностей. Про це ми писали в наших попередніх публікаціях.

    Частково така тенденція пояснюється мобілізаційними заходами. На початку повномасштабного вторгнення Property Times проводив опитування серед київських забудовників щодо кількості мобілізованих робітників, за даними, які наводили компанії, подекуди чисельність тих, хто долучився до лав ЗСУ чи ТРО складала  від 25 до 60% від загальної кількості співробітників-чоловіків. Схожа ситуація склалася і в суміжних галузях. В компаніях, які ми опитали в травні 2024 р., відсоток мобілізованих складає до 25%. Незначний процент залучених до захисту країни лише в поодиноких випадках, це, скоріше, виняток.

    «Крім добровольців, що з першого дня доєдналися до Сил Оборони, майже ніхто в компанії не був мобілізований, бо має усі законні підстави продовжувати трудову діяльність (троє дітей, стан здоров’я, аспірантура тощо), — коментує Тетяна Мороляк, HR девелоперської компанії GAZDA. — Попри це дефіцит кадрів однозначно є. Це відчувається по всій Україні».

    «По напрямку нерухомості Dragon Capital Property Management у нас в ЗСУ служить трохи більше 10% від чоловіків по всіх об’єктах з портфеля нерухомості компанії, — відповіла на запит Property Times Наталія Назаренко, HR директор Dragon Capital. — Ми дуже відчуваємо дефіцит кадрів. Особливо по тих об’єктах, де ми не можемо забронювати працівників, бо не вистачає критеріїв для того, щоб підприємство визнали об’єктом критичної інфраструктури. Це означає, що ми нікого не можемо подати на бронювання. І якщо мобілізовують когось з інженерного складу, що по суті підтримує життєдіяльність об’єкту, то це катастрофа. Бо наразі у нас таких фахівців на об’єктах рівно стільки, щоб всі були зайняті на 100% і, якщо видають повістки декільком, то дуже складно знайти таких фахівців на ринку, адже їх просто не вистачає».

    За словами Андрія Озейчука, директора Rauta, від початку повномасштабного вторгнення в компанії було мобілізовано 7% співробітників: «Впродовж 2023-24 років дефіцит кадрів відчувається дуже сильно. Особливо це помітно серед  кваліфікованих будівельників робітничих професій. На деякі позиції доводиться шукати фахівців впродовж кількох місяців, а часом і самим навчати співробітників. Через це зростають зарплати і відповідно собівартість будівництва».

    «Компанія «Епіцентр» внесена в список компаній критично важливої інфраструктури та попри це, щодня кількість повісток, які надходять нашим працівникам, збільшується. Зараз мобілізовано близько 25% від загальної кількості військовозобов‘язаного персоналу компанії, — коментує HR бізнес-партнерка компанії «Епіцентр К» Ксенія Бєляєва. — Відчувається дефіцит кадрів чоловічої статі. В компанії є достатньо великий перелік професій, які вважаються суто «чоловічими». Ми вже перекваліфікували жінок на водійок прибиральних карів, але всі необхідні вакансії, де потрібна фізична сила, неможливо закрити жінками. Не кожна жінка може працювати вантажником або комірником з великогабаритним товаром у зв’язку із фізіологією.

    Також відчувається брак фахівців серед «білих комірців» із знанням іноземних мов, більшість з них виїхало за кордон, працевлаштовано та не планує повертатись в Україну».

    «Деякі співробітники CEMARK наразі захищають Україну в лавах ЗСУ. За кожним співробітником, який перебуває на війні, зберігається робоче місце. Окрім того, компанія підтримує сім’ї мобілізованих працівників, — говорить Світлана Церковна, директор з персоналу CEMARK. — На CRH в Україні працює близько 900 людей».

    Внутрішня ротація, співпраця з навчальними закладами, професійні зв’язки

    Для пошуку нових працівників компанії використовують широкий спектр інструментів — від особистих знайомств  співробітників до спеціальних програм з  підготовки та залучення молодих спеціалістів. На запит Property Times представники бізнеса  розповіли, які методи пошуку й підбору персоналу найдієвіші в їхніх компанії.

    «Основні канали залучення нових співробітників це найбільш популярні сайти пошуку роботи, тематичні групи і канали в соціальних мережах та професійні зв’язки працівників Rauta. Впізнаваність компанії також іноді допомагає закривати вакансії, оскільки періодично ми отримуємо резюме як з України, так і з інших країн», — розповідає Андрій Озейчук, директор Rauta.

    «Ми використовуємо всі можливі канали: сайти пошуку роботи, OLX, робимо розсилки в групи, питаємо по знайомих, робимо внутрішні розсилки по групі, використовуємо LinkedIn та інші проактивні підходи. Канали пошуку, звичайно ж залежать, від вакансії, на яку шукаємо», — ділиться Наталія Назаренко.

    Власним досвідом поділилися в компанії «Епіцентр»: «В компанії реалізовані програми внутрішньої ротації та переміщення персоналу, багато вакансій закривається внутрішнім кадровим резервом.

    Компанія пропонує гідний рівень заробітної плати, привабливий соцпакет, систему розвитку та навчання, тому наші працівники залюбки рекомендують «Епіцентр» своїм друзям та родичам, як майбутнє місце роботи. До 37% вакансій закривається рекомендаційним рекрутингом. Також рекрутери «Епіцентру» використовують всі стандартні методи залучення персоналу, а саме публікації вакансій на корпоративному сайті, провідних дошках оголошень, соцмережах, співпрацюємо і з центрами зайнятості. «Епіцентр» є однією з найбільших в країні баз для проходження студентами практики на підприємстві, в переліку ВНЗ вже більше 60-ти інститутів та університетів. Ми пропонуємо студентам різні види проходження практики, як в онлайн так і оффлайн форматі, нещодавно запустили програми дуальної освіти. Після проходження практики більшість студентів обирає Епіцентр за свого роботодавця».

    Внутрішні ротації та залучення нових талантів  практикують також в компанії CEMARK:

    «Маємо три основні напрями розвитку: корпоративні тренінги, а також розвиток hard та soft skills.

    Щоб підвищити професійний розвиток, ми також проводимо внутрішні переміщення, як горизонтальні, так і вертикальні, а також розвиваємо культуру обміну кадрами між країнами. Для залучення нових талантів для нас нетворкінг і рекомендації — найдієвіший спосіб. Це показник того, що ми — компанія, яку працівники хочуть рекомендувати.

    Наша діяльність щодо розвитку молодих талантів розпочалася у 2015 році й тепер складається з двох програм:

    Читайте также: Підтримка ЗСУ українськими девелоперами: від тренажерів до безпілотників

    Перша орієнтована на розвиток молодих спеціалістів у робітничих професіях і передбачає співпрацю з технікумами й коледжами. Для реалізації цієї програми ми проводимо для студентів презентації компанії та організовуємо екскурсії на завод, даємо можливість пройти практику й після отримати офер і приєднатись до нашої команди.

    Друга програма спрямована на співпрацю з університетами. Ми аналізуємо потреби бізнесу, визначаючи, наприклад, чи необхідні нам фінансисти чи інженери, та запрошуємо відповідних студентів і випускників взяти участь у програмі стажування. Ця програма має ширший спектр і триває цілий рік. Її учасники працевлаштовуються та знайомляться з бізнес-процесами й процесами виробництва, проходять тренінги для розвитку навичок, необхідних для міжнародного бізнесу, вивчають англійську мову та мають унікальну можливість розробити і реалізувати власний проєкт».

    Навчання, медичне страхування, ментальне здоров’я…

    Property Times попросив розповісти про інструменти та стратегії утримання працівників, яку додаткову цінність готовий запропонувати бізнес, щоб не допустити плинність кадрів.

    Світлана Церковна, директор з персоналу CEMARK: «Наше завдання як компанії — створити всі необхідні умови для їхньої безпечної праці (фізичної та психологічної). Весь комплекс заходів, що ми провели цьогоріч, був спрямований на підтримку наших працівників у ці непрості часи.

    Безпека і здоровʼя. Цього року організували навчання Health & Safety від наших європейських колег, де обговорювали принципи охорони праці та обмінювалися досвідом.

    Психологічне здоровʼя. Ми створили сервіс психологічної допомоги для наших працівників, що надає їм можливість скористатися послугами професійних психологів, психотерапевтів й коучів.

    Ініціативи з розвитку інклюзії та різноманітності. Березень цього року ми присвятили ролі жінок у бізнесі. Пізніше провели «Місяць поваги»: залучали людей до обговорення значення поваги для них особисто та того, що ми можемо зробити, щоб посилити нашу культуру. Ми висловили шану та підтримку ветеранам й охопили тему їхньої реінтеграції, а також адаптацію бізнесу і пов’язані з цим виклики, що вже є та постануть перед нашим суспільством у майбутньому. Також були організовані зустрічі з психологом і лікарями щодо важливості цієї теми.

    Наставництво. Цей інструмент став дуже важливим для підтримки наших працівників у теперішніх обставинах, адже війна – це постійний стрес, що впливає на людей у різні способи.

    Медичне страхування. Поновили та суттєво розширили програму страхування. Насамперед нам було важливо забезпечити доступ до якісних медичних послуг у невеликих містах. Також страхування охоплює випадки поранень від обстрілів.

    До нас повернулась більшість працівників, які виїхали за кордон, а також приєдналися нові члени команди.

    Ми маємо план реінтеграції ветеранів і постійно вдосконалюємо його, адже серед нас є ті, хто вже повернувся з фронту.

    Також маємо погоджену програму фінансової підтримки реабілітації ветеранів – це програма відновлення опорно-рухового апарату Kinesis. Є можливість і санаторного лікування. Ми постійно тримаємо звʼязок із родинами військовослужбовців, вони також можуть використовувати наш сервіс психологічної допомоги».

    Наталія Назаренко, HR директор Dragon Capital:  «Є такий вираз «Культура їсть стратегію на сніданок». В нашій компанії є культура, яка утримує співробітників, — це фундамент, основа. А далі на цю культуру нанизується система оплати праці, система преміювання, медичне страхування, спортивний зал прямо в офісі і тренери, які приходять і проводять заняття впродовж робочого дня. І ми закликаємо ходити на спорт всіх. Заняття спортом займають таке ж важливе значення в робочому календарі, як і ділові наради. Це частина потреби співробітників зараз. Компанія також запровадила безкоштовну психологічну допомогу, яку співробітники можуть отримати на професійній платформі. Додатково — матеріальна підтримка тим, хто цього потребує (для відновлення здоров’я чи житла, відповідно до ситуації). Також ми створили внутрішній фонд, який займається підтримкою наших співробітників, які зараз в ЗСУ. Всім, хто в ЗСУ компанія продовжує платити заробітну плату в формі матеріальної допомоги. І це наша соціальна відповідальність».

    Ксенія Бєляєва, HR бізнес-партнерка компанії «Епіцентр К»: «Компанія розробила програму утримання та ротації персоналу, працюємо з кожним працівником індивідуально та за рахунок утримання персоналу зменшуємо % звільнень та плинності. Є регулярні перегляди рівня заробітної плати, працює система бонусування за довгострокову роботу в компанії, також компанія надає спеціальні знижки на товар для працівників, забезпечує харчуванням та робочою формою».

    Андрій Озейчук, директор Rauta: «Ключовими факторами утримання співробітників у Rauta є ринкова, стабільно виплачувана заробітна плата, забезпечення комфортних умов праці та робота над цікавими проєктами. В залежності від особливостей роботи, ми можемо запропонувати співробітникам гнучкий графік роботи, можливість працювати дистанційно, забезпечення сучасною технікою, зручні засоби індивідуального захисту, якісний будівельний інструмент тощо».

    Тетяна Мороляк, HR девелоперської компанії GAZDA: «Наша компанія оплачує навчання, ми розробляємо індивідуальні плани розвитку, пропонуємо бонуси від виконання KPI».

    Нагадаємо, раніше Property Times писав про те, як налагоджена взаємодія в українських компаніях під час війни.

    https://propertytimes.com.ua/management/strategiya_naymu_ta_utrimannya_pratsivnikiv_biznes_dilitsya_dosvidom

    Читайте также: Європейський інтерес до українського досвіду управління комерційною нерухомістю в умовах війни

  • Відбудова України та яку роль у ній відіграють жінки?

    Відбудова України та яку роль у ній відіграють жінки?

    Внаслідок повномасштабного вторгнення Україна зазначала значних руйнувань, за  Kyiv School of Economics понад 250 тисяч житлових будинків пошкоджено або знищено. Загальні прямі збитки оцінюються у 58,9 мільярда доларів. Відбудова України потребуватиме не лише фінансування, а й людських ресурсів. 

    Читайте также: Підтримка ЗСУ українськими девелоперами: від тренажерів до безпілотників

    Вже зараз в умовах дефіциту робочої сили до процесів реконструкції все більше долучаються жінки: опановують нові професії та займають керівні посади у сфері будівництва, архітектури та містопланування.  Чому жінки все частіше долучаються до професій, які раніше вважалися суто чоловічими, та які виклики вони долають на цьому шляху, в розрізі відбудови України розповідає Property Times.

    Уроки повоєнної відбудови

    Задля  запобігання помилок, важливо враховувати попередній досвід повоєнної відбудови. Вже на початку повномасштабного вторгнення українські та міжнародні експерти розпочали роботу над створенням теоретичної бази та рекомендацій для майбутньої  комплексної відбудови  міст, сіл та селищ, які зазнали руйнацій.

    У травні 2022 року компанія PRO PM разом з Архітектурною палатою зробила спільний проєкт з дослідження світових кейсів зруйнованих міст. У рамках цієї ініціативи було проведено 12 вебінарів за участю українських та міжнародних експертів. Один з учасників проєкту Семен Широчин, краєзнавець, науковець, дослідник забудови Києва радянського періоду у своєму виступі World cases of the reconstruction of destroyed cities детально розібрав, які уроки з досвіду повоєнної (після Другої світової війни – ред.) відбудови Києва можуть стати в нагоді зараз в Україні. 

    За словами експерта масове будівництво є необхідним, адже воно забезпечує швидкість будування та є дешевшим. «Сьогодні індивідуальні проєкти замінюють типові, і вони стали менш стандартизованими. Однак для масового будівництва потрібна певна стандартизація: необхідні типові проєкти, велика кількість однакових панелей та споруд, які можна швидко зводити у різних місцях. Ми розуміємо, що нам знадобиться багато житлових і комерційних будівель, тож постає питання промислових потужностей: як це може бути реалізовано сьогодні?», — вважає Семен Широчин.

    Експерт пояснює, що масове будівництво — дуже складний процес, який вимагає заводів для виробництва будматеріалів, великої кількості кваліфікованих фахівців, інженерів, керівників проєктів. 

    Що можна запозичити з досвіду минулого:

    — Масове будівництво;
    — Стандартизацію проєктів, яка дозволяє будувати більше будівель за короткий термін;
    — Каркасні конструкції та типові проєкти. 

    Помилки минулого, яких слід уникати:

    — Одноманітність забудови, яка була характерна для радянських часів;
    — Відсутність комплексного планування, коли місто розростається без урахування інфраструктурних потреб;
    — Панельне будівництво: такі будівлі погано витримують ворожі удари.

    Три ключових уроки для відбудови України 

    Три ключові уроки, які потрібно врахувати у відбудові України, на думку Семена Широчина: 

    1. Збереження спадщини: більшість пошкоджених будівель мають бути відновлені.
    2. Використання відбудови як можливості для покращення: руйнування можна розглядати як шанс зробити місто кращим, ніж воно було раніше.
    3. Масштабність забудови: масове будівництво має відповідати людському масштабу. Не завжди потрібно зводити 24-поверхові будівлі — варто створювати райони з 2-3 поверховими будинками, озелененням та комфортним середовищем для життя.

    Потрібно також зважати, що відбудова – це не лише механічне зведення будівель, а й комплексне оновлення міського середовища. Як зазначає Григорій Мельничук, в.о. декана факультету архітектури, будівництва та дизайну КАІ, в Україні для розробки програм відбудови треба використовувати не лише досвід  повоєнної реконструкції, а й оновлення міських просторів у Німеччині 90-х років та Польщі 2000-х.

    «При розробці законодавства, статті 15.1, 15.2, 21.1 про комплексне відновлення територій і територіальних громад ми застосували досвід двох країн, але не стосовно відбудови повоєнної, а стосовно оновлення міст. Перший досвід — Німеччини,  90-х років, коли відбулося приєднання східних земель,  фактично окупованих Радянським Союзом, так званої, Німецької Демократичної Республіки до Німеччини. Тоді пострадянська економіка була зруйнована: підприємства закривалися, люди виїжджали з східнонімецьких міст на захід. Ситуація була чимось схожа на нинішню ситуацію в Україні, як не дивно. Тоді був розроблений такий документ, як концепція інтегрованого розвитку», — пояснює Григорій Мельничук.

    Другий приклад — досвід Польщі в 2000-х роках, коли країна інтегрувалася до ЄС, польськими містами розроблялися програми ревіталізації міст: оновлення міського простору, зміна функцій застарілих промислових виробництв, створення на їхній базі громадських просторів. 

    «Ми свідомо відмовилися від досвіду відбудови Сирії чи балканських країн і застосували саме підхід Польщі та Німеччини  з точки зору саме трансформації міського простору, міської економіки, міського соціуму, а не просто механічної відбудови будинків, вулиць.  Власне, в цьому полягає особливість нашого підходу до відбудови», — наголошує експерт. 

    Жінки у будівництві

    Однією з проблем, з якою Україна може стикнутися при відбудові, і яка вже зараз загострюється – брак кадрів, особливо в тих сферах, які традиційно вважаються чоловічими. Кадровий голод виникає через внутрішню міграцію, еміграцію, мобілізацію чоловіків тощо. Вирішенням цієї проблеми може стати залучення жінок до будівництва. Вже сьогодні жінки відіграють важливу роль у процесі відновлення: від волонтерської діяльності до роботи в галузях важкої промисловості, будівництва та містопланування. 

    «Кількість  жінок на будівельних роботах збільшується, так само як і їх зацікавленість. На сьогодні у нашій компанії працює 54,5% жінок та 45,5% чоловіків, що підкреслює наш підхід до рівних можливостей. 33% керівників будівельних проєктів у компанії — жінки, а загалом 46% жінок займають керівні посади. Якщо говорити про тенденції останніх років, ми спостерігаємо ростання зацікавленості  жінок до будівельної сфери. Ми активно працюємо зі студентами, підтримуємо нове покоління професіоналів і надихаємо молодь до сміливих кар’єрних рішень. Серед тих, хто будує своє майбутнє разом із нами, дедалі більше дівчат», — пояснює Вікторія Нікітіна, HRD девелоперка Alterra Group.

    За спостереженнями, Анни Кирій, архітекторки та заступниці голови Спілки архітекторів України, при підборі кандидатів на посаду архітектора у команду  Архітектурно-проектної групи Анни Кирій 60% резюме надсилають жінки, а 40% — чоловіки, переважно студенти.

    «Зараз в моїй компанії працюють 70% жінок і 30% чоловіків. Але знову ж таки це не статистика, це субʼєктивний досвід, — зазначає архітекторка. — На мою думку, в цій професії головне професіоналізм, а не гендерна приналежність». 

    Григорій Мельничук зазначає що частка жінок-містопланувальниць та жінок-архітекторів збільшилася, особливо на місцевому рівні роботи архітекторів. Причиною цього є те що багато чоловіків пішли в ЗСУ. «Однак точно сказати, чи було б так, якби чоловіки не були більше зайняті в війську, доволі складно.  Але з іншого боку, є цікаве спостереження, що жінки на рівні містопланувальниць, особливо на рівні територіальних громад, часом є більш активними на рівні низової демократії, на рівні комʼюніті. Відповідно, їхня присутність є більшою», — пояснює Григорій Мельничук.

    Гендерні стереотипи

    Попри те що рівень залучення жінок у сфері будівництва збільшився, досі існують виклики, з якими стикаються жінки. Йдеться про гендерні стереотипи, адже будівництво досі сприймається, як «чоловіча» професія. Через це  спостерігається брак жінок-менторів. «Молодим спеціалістам часто не вистачає наставництва від жінок, які вже досягли успіху у цій сфері. У нас в компанії є чарівні жінки, які виступають менторами для молодих спеціалістів, які демонструють професіоналізм, вчать, як можна будувати свою кар’єру, і діляться своїми знаннями», — коментує Вікторія Нікітіна.

    Ще один виклик для жінок в будівництві, обумовлений фізіологією, – фізичні навантаження, адже деякі професії вимагають високої фізичної підготовки. «Деякі професії у будівництві мають високі фізичні навантаження, що може бути бар’єром для жінок.  Попри те, знаємо кейс одного з наших підрядників на одному з об’єктів, де на екскаваторі працює 25 річна дівчина», — зазначила Вікторія Нікітіна.

    Як подолати ці бар’єри? 

    —Змінювати сприйняття галузі через успішні кейси жінок у будівництві та менторство;
    — Розширювати можливості навчання та створювати спеціальні програми стажувань та підтримки жінок у будівництві;
    — Автоматизувати процеси та впроваджувати технології, які зменшують фізичні навантаження,  відкриваючи більше можливостей для жінок у технічних та управлінських ролях.

    Читайте также: Європейський інтерес до українського досвіду управління комерційною нерухомістю в умовах війни

    Читайте нас в Телеграм

    Перепрофілювання та навчання

    Дедалі більше жінок прагнуть опанувати нові для себе технічні спеціальності та будувати кар’єру у сфері будівництва, адже ця галузь критично потребує кадрів. В Україні активно впроваджуються спеціальні навчальні програми з опанування будівельної техніки для жінок. 

    Про рівень зацікавленості в такому навчанні, попит на випускниць та виклики, з якими вони стикаються, розповідає Олександра Панасюк, програмна менеджерка програми OnTrack проєкту Reskilling Ukraine.

    «Попит на випускниць нашої програми поступово зростає. Наша мета — забезпечити якісне навчання, яке відповідає сучасним вимогам ринку праці та міжнародним стандартам», — говорить Олександра Панасюк . 

    У рамках проєкту учасниці проходять інтенсивний курс навчання та отримують державний сертифікат за двома кваліфікаційними розрядами: «Машиніст екскаватора 5-го розряду» та «Водій навантажувача 4-го розряду».

    «Наш підхід базується на європейському досвіді. Усі випускниці мають відкриту водійську категорію (B або C) та отримують сертифікат державного зразка, що підтверджує їхню кваліфікацію. Такий формат навчання вже довів свою ефективність у багатьох країнах, зокрема у Швеції, де підхід до підготовки операторів спецтехніки є більш гнучким та сучасним», —  розповідає пані Олександра.

    Представники навчальної програми впевнені, що ставлення до жінок у технічних професіях залежить від регіону.  «​​Успіх включення жінок у технічні професії залежить від багатьох чинників, зокрема готовності роботодавців до змін та адаптації робочого простору, зон відпочинку, створення додаткових можливостей навчання та стажування у нових для жінок професіях», —  запевняє експертка.

    Представники навчальних курсів запевняють, що випадків відмови у працевлаштуванні через стать зафіксовано не було. 

    «Випадки відмови у працевлаштуванні через стать ми не зафіксували. Проте іноді виникають організаційні труднощі, зокрема з розміщенням, графіком роботи та загальним навантаженням, що може бути недостатньо зручним для деяких працівниць», — зазначає менеджерка.

    Навчальні програми не тільки надають можливість отримати необхідні знання, а й створюють умови для працевлаштування та підтримки учасниць.  «Цього разу підхід до відбору кандидаток став ще більш продуманим. Ми робимо акцент на якості підготовки та можливостях подальшого працевлаштування», —  розповідає Олександра Панасюк.

    Однією з важливих змін у програмі стало залучення потенційних роботодавців до процесу набору. Завдяки цьому учасниці ще на етапі подання заявки можуть оцінити свої кар’єрні перспективи після завершення навчання.

    Попит на подібні навчальні програми зростає, і випускниці стають прикладом для інших. Зміни відбуваються не лише на рівні навчання, а й у самій будівельній галузі: все більше роботодавців готові наймати жінок на технічні спеціальності.  Про зацікавленість жінок, про те як жінки опановують будівельну техніку та які можливості для них відкриваються після випуску, розповідає керівниця проєкту «Школа операторів будівельної техніки» Юлія Скічко. 

    Програму реалізовує компанія «Алеф Строй»  (ТОВ «ВБК «Елітпроект-Буд») у партнерстві з Немішаївським фаховим коледжем НУБІП України за підтримки Програми USAID «Конкурентоспроможна економіка України» та Міністерства економіки України. 

    «Зацікавленість жінок значно зросла після першу випуску восени 2024 року, коли перші випускниці стали взірцем та довели, що жінка може опанувати будівельну техніку у тому числі екскаватори та навантажувачі», — говорить Юлія Скічко.

    Керівниця проєкту каже, що попит на випускниць серед роботодавців досить високий, наймолодшій випускниці, яка вже працює, 20 років, а найстаршій — 53 роки. 

    Самі випускниці так розповідають про  те, як їх сприймають на новому робочому місці: «Спочатку у хлопців здивування, але згодом вони звикають, адже дівчата працюють фахово та на рівні з чоловіками». 

    «Ми проробили велику роботу, щоб висвітлити для майбутніх роботодавців можливість залучення жінок до нетипового фаху. Перемовини з великими підприємствами, малим та середнім бізнесом, гостьові візити з випускницями, які демонстрували свою фаховість на практиці, участь у будівельних форумах, виставках, радах будівельних підприємств та ярмарках вакансій Фонду зайнятості України — все це допомогло нашим дівчатам обирати роботодавця, регіон працевлаштування, графік і умови роботи», — розповідає пані Юлія.

    Керівниця проєкту «Школа операторів будівельної техніки» говорить, що в планах розширення цього напряму навчання, планується долучати до співпраці міжнародних партнерів, будівельні підприємства, які мають кадрову кризу, та виробників, постачальників будівельної техніки.

    «Перший випуск «Школи операторів будівельної техніки» став офіційним рекордом України, що був зафіксований у книзі рекордів Book World Records після проходження експертизи. Це перший проєкт, що перекваліфікував жінок у нетиповий фах у дуальному форматі, коли підприємство об’єднує свої зусилля з державним освітнім закладом у навчанні», — зазначає  Юлія Скічко.

    Залучення жінок до процесів відбудови є не лише вимушеною відповіддю на дефіцит робочої сили, а й важливим кроком до руйнування гендерних стереотипів та розширення доступу жінок до «чоловічих» професій. Жінки активніше опановують нові процесії, займають керівні посади та стають незамінною частиною відновлення країни.

    Фото: Reskilling Ukraine 

    https://propertytimes.com.ua/vidbudova/vidbudova_ukrayini_yaku_rol_u_niy_vidigrayut_zhinki

    Читайте также: Коррупция в недвижимости: участники рынка рассказали, как изменилась ситуация в отрасли за последний год

  • Підтримка ЗСУ українськими девелоперами: від тренажерів до безпілотників

    Підтримка ЗСУ українськими девелоперами: від тренажерів до безпілотників

    З початку повномасштабного вторгнення українські девелоперські компанії активно долучилися до підтримки Збройних Сил України, демонструючи свою соціальну відповідальність у найскладніший для країни час. Йдеться не лише про перерахування коштів, а про системну підтримку — від обладнання позицій і закупівлі автомобілів до створення хабів для реабілітації військових. Property Times зібрав кілька прикладів таких ініціатив. 

    Читайте также: Європейський інтерес до українського досвіду управління комерційною нерухомістю в умовах війни

    Група компаній DIM та масштабний збір коштів

    Керуючий партнер групи компаній DIM Олександр Насіковський розповів в коментарі Property Times, що з початку вторгнення компанія перерахувала ЗСУ декілька мільйонів гривень і долучилася до «будівельної армії», яка допомагала облаштовувати блокпости та рити окопи.

    Близько 20%  співробітників компанії долучилися до лав ЗСУ з лютого 2022 року.

    Крім того, у 2024 році DIM разом з благодійним фондом «Захист майбутнього» провели акцію з розіграшу квартири в комплексі Lucky Land. Умовою участі в розіграші був донат від 500 грн на забезпечення фронтових підрозділів. За 60 днів вдалося зібрати 20,2 млн грн на безпілотники та автомобілі для підрозділів ЗСУ, НГУ, ГУР та батальйону «Свобода».

    «Мій рідний брат Андрій Насіковський також став на захист України і приєднався до лав ЗСУ де служить досі, — розповідає Олександр Насіковський. — Точно знаю, що кожен співробітник компанії окремо підтримує ЗСУ, різні фонди та допомагає перевіреним зборам у власному колі знайомих та друзів.

    Допомагаємо й надалі, хоч і не афішуємо цього, бо знаємо, що без наших захисників не буде України і нас».

    Будівельна група «Синергія»: систематична підтримка

    Будівельна група «Синергія» бере участь у волонтерських проєктах, організовує благодійні збори під час різних свят та фестивалів, допомагає колегам, хто став на захист України.

    Компанія займається придбанням всіх видів дронів (FPV, наземні дрони, мавіки), автівок, також купує лафети для транспортування автівок. Допомагає придбати БПЛА, РЕБ, підривачі, передає супутні засоби для функціонування цих систем, закуповує численні комплектуючі. Ремонтує автомобілі, які через постійні щільні обстріли швидко ламаються.

    У третю річницю звільнення Ірпеня «Синергія» придбала позашляховик Nissan для 92 окремої штурмової бригади на Курський напрямок. У грудні 2024 року компанія придбала дрон «Королева шершнів»  для 65 батальйону 103 бригади ТРО, пізніше докупивши до нього додаткове обладнання: антену, додаткову батарею, пропелери, шифратор, дешифратор та конфігуратор. 

    Тільки у 2023 році «Синергія» виділила для ЗСУ 3 915 819 грн, а за весь 2024 рік — 5 358 879,00  грн. 

    Окрім прямої військової допомоги, компанія підтримує освітні програми із національного спротиву та реалізує гуманітарні проєкти, зокрема допомогла в облаштуванні простору VETERAN SPACE. IRPIN, виділивши понад півмільйона гривень.

    Різнопланова допомога від Alliance Novobud

    Компанія Alliance Novobud обладнала спортивну залу військової частини 3041 Національної гвардії України професійними тренажерами. Військовослужбовці отримали 11 високоякісних тренажерів TM Legend Fitness (USA) загальною вартістю близько 2 млн грн. Особливістю цієї допомоги стало те, що частина обладнання призначена для фізичної реабілітації військових, які за станом здоров’я більше не можуть брати участь у бойових операціях.

    Командир військової частини Євген Жар підкреслив важливість такої підтримки: «Наші військовослужбовці забезпечують охорону Чорнобильської АЕС, і до складу частини входять військові, які за станом здоров’я більше не можуть брати участь у бойових операціях на передовій. Тому питання фізичної реабілітації таких захисників є надзвичайно гострим».

    Крім того, Alliance Novobud долучився до проєкту «Конфедерація дронів», ініційованого Конфедерацією будівельників України. Перший дрон від компанії вже переданий розвідувально-ударному підрозділу Бродяги БпАК Збройних Сил України.

    Greenville: від перших днів вторгнення

    Компанія Greenville з перших днів повномасштабної війни зосередилася на допомозі армії через благодійний фонд «Воля». Офіс компанії на певний час перетворився на склад та логістичний центр, звідки до військових відправляли бронежилети, амуніцію, спорядження, аптечки, тепловізори, пристрої нічного бачення, безпілотники та засоби зв’язку.

    Близько 20 працівників Greenville поповнили лави ЗСУ.  Багато хто з них безпосередньо виконує завдання в зоні бойових дій.

    Читайте также: Коррупция в недвижимости: участники рынка рассказали, как изменилась ситуация в отрасли за последний год

    Наприкінці минулого року працівники київського офісу Greenville зібрали кошти на придбання автомобіля (для виконання бойових завдань підрозділом) для співробітника компанії, який з перших днів став на захист країни у лавах 91-ї окремої зенітної ракетної батареї.

    Також колективом були зібрані кошти для придбання амуніції для співробітника київського офісу Greenville, який восени 2024 року добровольцем (через рекрутинг) приєднався до лав 13-ї бригади оперативного призначення НГУ «Хартія». 

    ENSO: допомога без публічності

    СЕО ENSO Раміль Мехтієв підкреслив: «Вважаю, що допомога бізнесу на користь держави, зокрема тим, хто нас захищає, — це обов’язок». За його словами, позиція компанії — публічно не говорити про допомогу, а надавати її.

    За період повномасштабної війни ENSO допомагала у різних напрямках — від прямого фінансування ЗСУ і ТРО до реагування на запити про автомобілі для фронту, амуніцію, будівництво фортифікацій та екіпірування співробітників, які проходять службу.

    SENSAR: колективні ініціативи

    Компанія SENSAR спільно з Лев Девелопмент та благодійним фондом «Гілка Оливи» придбала чотири автомобілі для військових. Також компанія передала 3-тонний контейнер бійцям 197 окремого батальйону для вирішення побутових питань.

    У межах INVEST FORUM 2024 компанія ініціювала збір для 5 штурмової бригади на придбання двох станцій КВЕРТУС MS AZIMUTH для виявлення ворожих БплА на Часів Яр. Було зібрано та передано 1 084 115  грн. Крім того, SENSAR передала комплекти військової форми для стрілецького батальйону поліції особливого призначення у Закарпатській області на суму 1 200 000 грн.

    На запит військових, компанія передала два EcoFlow на Запорізький напрямок.

    Усередині команди щомісячно закриваються збори, які відкриваються для родичів та знайомих колег, які знаходяться на фронті.

    City One Development і фонд «УНІТА»: масштабна підтримка

    City One Development через благодійний фонд «УНІТА», заснований за ініціативи Валерія Кодецького — власника та президента компанії City One Development, надає системну допомогу з 2014 року, а від початку повномасштабного вторгнення значно розширила свою діяльність.

    За перші місяці війни компанія перерахувала 5 млн гривень на потреби ЗСУ, передала Нацгвардії 40 радіостанцій, 7 позашляховиків та 2 великовантажні автівки для тероборони, а також понад 770 бронежилетів. Спільно з партнерами було облаштовано 8 блокпостів у Києві та області.

    На гуманітарну допомогу постраждалим і звільненим громадам компанія та фонд «УНІТА» виділили понад 30 млн гривень та передали понад 480 тонн гуманітарної допомоги. 

    Після звільнення Херсону було передано понад 80 тонн допомоги, а також генератори були доставлені до прифронтових деокупованих громад. Після підриву росіянами Каховської ГЕС, доставили та передали 80 генераторів та понад 10 тонн гуманітарного вантажу жителям Херсонщини, місцевим підрозділам ДСНС та військовим на прилеглій лінії фронту.

    У співпраці з Українським конгресовим комітетом Америки City One Development реалізувала масштабний проєкт із забезпечення військових автономним електроживленням: транспортувала в Україну 2 000 американських генераторів, які були адаптовані та передані до підрозділів ЗСУ.

    У 2025 році City One Development продовжує підтримку ЗСУ, вже передавши 15 позашляховиків, засоби РЕБ, портативні зарядні станції та термоодяг.

    https://propertytimes.com.ua/management/pidtrimka_zsu_ukrayinskimi_developerami_vid_trenazheriv_do_bezpilotnikiv

    Читайте также: Ситуация на рынке ипотечного кредитования в Польше в начале 2021 года

  • Європейський інтерес до українського досвіду управління комерційною нерухомістю в умовах війни

    Європейський інтерес до українського досвіду управління комерційною нерухомістю в умовах війни

    Після майже трьох років повномасштабної війни український ринок нерухомості продемонстрував неймовірну адаптивність і стійкість, що, безумовно, викликає інтерес європейських партнерів. Проте цей інтерес має свої особливості та обмеження.

    Читайте также: Коррупция в недвижимости: участники рынка рассказали, как изменилась ситуация в отрасли за последний год

    Property Times поспілкувався з представниками різних сегментів комерційної нерухомості  — від готелів до логістики. Експерти відзначають: цікавить не стільки сам досвід роботи в умовах війни, скільки конкретні механізми кризового менеджменту, гнучкості бізнесу, роботи з командами в стресі. Детальніше в нашому матеріалі.

    Системний запит відсутній?

    Експерти з різних сегментів комерційної нерухомості відмічають неоднорідний характер європейської зацікавленості українським досвідом. 

    «Я не відчуваю активного зацікавлення з боку європейських партнерів саме до практичного досвіду управління комерційною нерухомістю в умовах війни. Навпаки — складається враження, що більшість із них не готові до жодних викликів, навіть незначних. Іноді достатньо природного форс-мажору, на кшталт граду чи затримки постачання, щоб поставити європейські компанії в глухий кут», — ділиться спостереженнями Максим Лозовський, комерційний директор індустріальних парків «Формація». 

    Ірина Пугло, старший директор департаменту з комплексного управління корпоративною та індустріальною нерухомістю, CBRE Ukraine зазначає: «Ми не спостерігаємо якогось системного запиту саме на український досвід управління комерційною нерухомістю під час війни. Водночас є інтерес до окремих практик, зокрема в частині безпеки персоналу, психологічної підтримки команд, організації тренінгів з базової домедичної допомоги та загальної адаптації до кризових умов.

    Якщо на початку повномасштабного вторгнення вся увага була максимально зосереджена на безпеці персоналу, то сьогодні, коли всі вже адаптувались до постійних військових загроз, важливо також забезпечувати безперебійну життєдіяльність об’єктів, щоб офіси, торгові центри та промислові об’єкти залишались функціональними навіть в умовах тривог чи блекаутів».

    Цікавою є різниця між інтересом на урядовому та приватному рівнях. Як зауважує Лозовський: «На рівні урядів дійсно відбуваються ітерації, запити й обмін досвідом — вони намагаються вивчити як підходи українського уряду, так і практики наших компаній у кризових ситуаціях. Натомість на рівні приватного сектору активності майже немає».

    Інтерес існує, але має специфічний характер

    Інтерес європейських колег часто має дослідницький, а не практичний характер вважає  Ірина Сідлецька, президентка UHRA та CEO Vertex Hotel Group: «Потенційних інвесторів, готельних операторів цікавить економічний зріз діяльності готелів під час війни, однак це здебільшого пояснюється постійним моніторингом ринку для визначення найсприятливішого часу для входу на ринок. Всі розуміють, що з завершенням війни Україна стане туристичною дестинацією #1, і навіть другорядні міста з відбудовою стануть успішними локаціями». 

    Це пояснює стратегічну природу інтересу європейських партнерів — вони готуються до майбутніх можливостей, вивчаючи поточні реалії.

    Олександр Бондаренко, керівний партнер Bureau of Investment Programs та співзасновник індустріальних парків NOVO також відзначає інтерес до українського ринку збоку європейських компаній: «Ми мали досвід спілкування під час війни з private equity фондами, які володіють портфелями об’єктів у Європі й розглядали можливість інвестування саме в український сектор нерухомості. Їхні керуючі партнери приїжджали в Україну — особисто в мене було кілька зустрічей, зокрема й на наших об’єктах, де ми показували їм індустріальні парки на Волині. Їх цікавили перспективи будівництва логістичних терміналів та комерційних об’єктів.

    Представники фондів вивчали різні міста України, прагнучи зрозуміти специфіку місцевого ринку. Їм був важливий саме наш досвід, адже вони не мали практики роботи в Україні. Інвесторів цікавило, як у нас відбувається будівництво, отримання дозвільної документації, скільки часу займає підготовка проєкту до старту робіт, які реальні терміни й ризики, зокрема бюрократичні, а також досвід взаємодії з партнерами. Вони шукали локального партнера, який би взяв на себе юридичні, технічні й землевпорядні питання. Саме цей досвід для них критично важливий, адже правила гри в Україні суттєво відрізняються від європейських — особливо в частині регуляцій і будівельних норм».

    Аспект сприйняття

    Водночас представники торговельної нерухомості фіксують більш позитивну динаміку. Директор з розвитку NHOOD Ukraine Володимир Заболотній детально описує ситуацію: «Так, ми констатуємо значний та постійно зростаючий інтерес з боку європейських партнерів, колег з управління нерухомістю та представників професійних асоціацій. Особливо це помітно серед країн, географічно ближчих до України, але інтерес виходить і за ці межі. Наш досвід роботи в умовах повномасштабного вторгнення сприймається як унікальне та цінне джерело практичних знань про підтримку життєдіяльності об’єктів під час глибокої кризи».

    Він також зазначає важливий аспект сприйняття: «Вони розуміють, що Україна, на жаль, стала унікальним майданчиком для напрацювання практик управління бізнесом, зокрема комерційною нерухомістю, в екстремальних умовах».

    «Те, як девелопери, керівні компанії та маркетингові команди зберігають активність і адаптуються, викликає визнання і зацікавлення — особливо у Центральній та Східній Європі», — додає Ілона Антонюк,  маркетолог компанії NHOOD Ukraine.

    CEO Групи компаній Arricano в Україні Анна Чуботіна підтверджує цю тенденцію: «Так, інтерес є. Український ринок комерційної нерухомості вже четвертий рік поспіль працює в надзвичайних умовах. Те, що попри всі виклики українському бізнесу вдається не лише забезпечувати операційну діяльність, а й демонструвати ефективність і гнучкість, — викликає повагу й зацікавленість. Наш досвід розглядають як цінний з точки зору антикризового менеджменту та адаптивності в екстремальних умовах».

    Що найбільше цікавить європейців

    Європейські колеги зосереджують увагу на кількох ключових аспектах українського досвіду:

    Кризове управління та адаптивність

    Як відзначає Максим Лозовський: «Найбільшу цікавість викликають ті аспекти нашої роботи, які в їхньому середовищі не були навіть предметом розгляду: кризове управління в умовах невизначеності. Ми щодня працюємо з ризиками, які в Європі вважаються «надзвичайними» — війна, відключення електроенергії, перебої з логістикою, коливання курсу».

    Артур Лупашко, засновник групи компаній Ribas Hotels Group, підтверджує: «Найбільший інтерес викликає наш досвід кризового менеджменту — зокрема, управління командами в умовах постійної турбулентності — а також кейси залучення інвестицій».

    Володимир Заболотній виділяє такі аспекти кризового управління, якими цікавляться європейські колеги: «Швидке прийняття рішень в умовах невизначеності, гнучкість у зміні бізнес-процесів, побудова ефективних комунікацій з орендарями та відвідувачами під час надзвичайних ситуацій, такі як перебої з електропостачанням, логістичні труднощі чи зміни в поведінці споживачів».

    Вміння вирішувати кадрові проблеми в кризових ситуаціях також цікавлять міжнародних партнерів.  Ірина Сідлецька відзначає: «Серед топових проблем — дефіцит кадрів, тож цікавляться як ми її долаємо. Справа в тому, що брак робочої сили навіть в мирній Європі ще з часів пандемії стає серйозною проблемою».

    Олена Цибко, директор з комплексного управління та експлуатації комерційної нерухомості, CBRE Ukraine зауважує: «Окрема увага приділяється питанню мобілізації та збереженню кадрового ресурсу — особливо для технічних спеціалістів, таких як інженери, які критично важливі для обслуговування об’єктів. Це часто обговорюється з міжнародними партнерами, адже подібні виклики можуть виникати і в інших країнах у  кризових ситуаціях».

    Безпека об’єктів та персоналу

    Питання безпеки стали одним з найактуальніших аспектів для європейських колег. Володимир Заболотній зазначає: «Найбільше зацікавлення викликають: безпека об’єктів — розробка та впровадження протоколів безпеки для співробітників, відвідувачів та майна в умовах постійної загрози, включаючи повітряні тривоги та обстріли».

    Особливу увагу привертають інженерні рішення безпеки, які Максим Лозовський описує так: «Увага до протиракетного захисту, автономності об’єктів (енергія, вода, зв’язок), багатоконтурних систем безпеки — усе це викликає інтерес як інновація, яку вони ще тільки починають осмислювати».

    Читайте также: Ситуация на рынке ипотечного кредитования в Польше в начале 2021 года

    Олена Цибко розповідає: «Найбільш актуальними питаннями залишається наявність укриттів, облаштованих для повноцінної роботи та наявності інструкцій та правил з безпеки. При потребі у нас є змога продемонструвати практичний досвід, напрацьований нашою командою безпосередньо на об’єктах. Натомість адаптація відбувається всередині локального ринку, через обмін досвідом між українськими гравцями, які працюють в умовах війни щодня».

    Анна Чуботіна з Arricano ділиться конкретним прикладом міжнародної співпраці: «На початку цього року мене запросили взяти участь у робочій групі з питань безпеки, управління операційними ризиками та підготовки до потенційних криз (Risk, Resilience and Security) при European Council of Shopping Places. Група фокусується на загрозах, з якими стикається або може стикнутися галузь торговельної нерухомості в Європі.Для колег із провідних європейських компаній, серед яких Sonae Sierra, ECE, URW, серед пріоритетних наразі є кліматичні загрози (повені, пожежі тощо), терористичні атаки (напади на відвідувачів торговельних просторів, зокрема на ярмарках та святкових ринках), енергетичні кризи, як-от IBERIA Blackout у Іспанії та Португалії цього року), кіберзагрози та потенційні військові загрози».

    Практична цінність українського досвіду підтверджується конкретними результатами. «Так, колегам з Іспанії, та й загалом представникам усіх європейських компаній, що входять до робочої групи, були корисні наші рекомендації щодо підготовки об’єктів до можливих довгострокових відключень електроенергії. Також їм цікавий наш досвід роботи в умовах військових викликів», — коментує Чуботіна.

    Ірина Сідлецька, UHRA додає: «Деяких найближчих сусідів цікавить досвід створення безпекових заходів, починаючи з процедур та чітких рекомендованих дій в готелях в дні початку війни (забезпечення необхідних мінімальних запасів та ресурсів, евакуація гостей, робота під час блекаутів, управління грошовими потоками, консервація обладнання)».

    Енергоефективність та автономність

    Особливий інтерес викликають енергетичні рішення, які з’явились через блекаути. Олександр Бондаренко детально розповідає про цей тренд: «Тренд останніх років, який може бути цікавий європейцям, і який з’явився через блекаути: енергоефективність будівель. Зараз багато керуючих компаній будують на дахах своїх об’єктів сонячні станції, щоб знизити витрати на електроенергію та стати автономними. Вони можуть бути і на логістичних терміналах, і навіть на дахах торгівельно-розважальних центрів у Києві, Луцьку, Львові. Це знов-таки наше українське ноу-хау у період війни, що ми швидко й ефективно знижуємо витрати на управління нерухомістю. І таким чином нам легше виживати в таких кризових умовах..

    Також багато хто зараз ставить батареї-накопичувачі електроенергії — досвід блекаутів навчив операторів нерухомості бути готовими до будь-яких форс-мажорів. Думаю, цей досвід роботи у блекаутах є тільки у нас».

    Адаптація просторів та функцій

    Європейців вражає здатність українських компаній швидко трансформувати простори під нові потреби. Максим Лозовський підкреслює: «Ми вміємо швидко перерозподіляти функції об’єктів, змінювати планування, масштабування чи навіть цільове призначення приміщень без втрати ефективності».

    Ілона Антонюк додає: «Європейських колег цікавлять інновації у використанні простору, такі як перетворення частини ТРЦ на гуманітарні хаби, укриття, або ком’юніті-майданчики». 

    Психологічна стійкість команд

    Унікальним аспектом українського досвіду є здатність команд зберігати ефективність в умовах хронічного стресу. Максим Лозовський, ІП «Формація» так описує цей феномен: «Наші команди працюють у складних умовах із неймовірною відданістю. Багато хто з європейських колег дивується, як ми зберігаємо ефективність і драйв на фоні щоденних загроз».

    Він також додає важливе спостереження: «Очевидно, що в багатьох випадках ми демонструємо більшу мобільність, відповідальність і швидкість прийняття рішень, ніж деякі наші партнери, — і саме це викликає в них щире здивування, а іноді й захоплення».

    Володимир Заболотній з NHOOD також підкреслює цей аспект: «Психологічна підтримка персоналу: заходи щодо збереження ментального здоров’я та мотивації команд в умовах хронічного стресу є одним з найцікавіших аспектів для європейських колег».

    Ілона Антонюк додає: «Міжнародні партнери звертають увагу на ефективність локальних команд, адже вони здатні швидко приймати рішення, бути мультифункціональними тапрацювати без зайвої бюрократії». 

    Практичні запити та співпраця

    Попри обмежений практичний інтерес, деякі експерти отримують конкретні запити від європейських колег. Ірина Сідлецька розповідає: «Були запити зі сторони латвійських та польських колег, тим більше що ми як UHRA з 2021 року є членами міжнародної організації HOTREC і це майданчик дуже полегшує професійне спілкування та обмін досвідом через мемберів, а їх на сьогодні це 46 країн».

    Володимир Заболотній також зазначає: «Ми отримували запити від європейських колег, зокрема з країн Східної та Центральної Європи, щодо консультацій і обміну досвідом. Найчастіше вони стосувалися практичних рішень у сфері кризового менеджменту, забезпечення безпеки та адаптації бізнес-процесів до умов невизначеності».

    Артур Лупашко підтверджує практичну співпрацю: «Ми маємо один підписаний договір з турецькими девелопером, якого ми будемо представляти в Україні. Ціль нашої співпраці — спільне керування двома готелями, які будуються в Анталії, залучення інвестицій в ці проєкти. Нашому новому партнеру цінний наш успішний досвід будівництва, керування готелями в Україні під час війни та залучення інвестицій в такі проєкти». 

    Виклики та обмеження

    Водночас експерти чесно визнають обмеження у сприйнятті українського досвіду. Ірина Сідлецька зазначає: «Наш аналіз говорить про понаднормовий рівень адаптивності українців до кризових умов, і чи мають такий рівень резистентності європейські колеги — не впевнена. А це фундамент, без цієї стійкості на рівні ДНК жодні референси та кейси не допоможуть».

    Олександр Бондаренко додає: «Рік тому я мав розмову з кількома нобелівськими лауреатами з економіки на економічному конгресі. Так от, вони дуже дивувалися та питали мене, як до сих пір існує українська економіка та український бізнес — всупереч всім законам економічної теорії та сумним реаліям».

    Потенціал для майбутнього

    Експерти одностайно вважають, що український досвід може стати корисним для європейських ринків. Володимир Заболотній підкреслює: «Абсолютно впевнені, що так. Український досвід управління комерційною нерухомістю в умовах війни є надзвичайно корисним для європейських ринків у контексті підготовки до можливих криз або надзвичайних ситуацій. Це майстер-клас з оперативного перепрофілювання просторів, зміни бізнес-моделей «на ходу» та прийняття рішень в умовах дефіциту інформації та ресурсів.   Наш досвід викликає глибоку повагу та активний інтерес у європейських колег, оскільки безпосередньо відповідає на виклики підвищення резилієнтності та безпеки в непередбачуваному світі».

    Ірина Пугло, CBRE Ukraine, додає: «Безумовно, український досвід може бути корисним для європейських ринків. Ми пройшли шлях адаптації в умовах повномасштабної війни і вже маємо напрацьовані рішення, які можуть бути впроваджені заздалегідь в інших країнах, ще до виникнення надзвичайних ситуацій». 

    Український досвід дійсно може стати цінним активом для європейських ринків, особливо в контексті підготовки до можливих майбутніх криз. Однак для його ефективного застосування потрібна не лише передача знань, а й розвиток відповідного рівня адаптивності та стійкості, що є особливою характеристикою українського бізнесу.

    Як підсумовує Максим Лозовський: «Фактично, нас вивчають як приклад організаційної стійкості в умовах високого тиску, і це — один з найцінніших наших активів на міжнародному ринку».

    https://propertytimes.com.ua/management/evropeyskiy_interes_do_ukrayinskogo_dosvidu_upravlinnya_komertsiynoyu_neruhomistyu_v_umovah_viyni

    Читайте также: Доступна іпотека: провал чи тимчасові труднощі на шляху до успіху?

  • Як війна вплинула на інвестиційний клімат України. Думки експертів

    Як війна вплинула на інвестиційний клімат України. Думки експертів

    Повномасштабне вторгнення рф на територію України мало негативні наслідки  для інвестиційного клімату в країні, який й до війни переживав не найкращі часи. Інвестори стали обережнішими й більш схильними до уникання ризиків, це призвело до зниження обсягів інвестицій.  

    Читайте также: Інвестиції мають бути всебічно захищеними. Думки експертів

    Property Times  попросив експертів прокоментувати сучасний  стан інвестиційного клімату в Україні.

    Анна Дерев’янко,
    виконавча директорка Європейської Бізнес Асоціації

    У 2022 році оцінки інвестклімату України очікувано погіршились. Але вже у 2023 році кількість СЕО, які вважають вигідними інвестиції в Україну зросла майже вдвічі з 2022. За , проведеного Європейською Бізнес Асоціацією за аналітичної підтримки Gradus Research у 2023 році, інтегральний показник Індексу інвестиційної привабливості України у 2023 році склав 2,44 бали з 5 можливих.

    84% опитаних директорів членських компаній Асоціації оцінили інвестклімат як несприятливий. Втім серед них зменшилась кількість респондентів, що вважають його вкрай несприятливим — з 37 до 24%. Нейтрально оцінили інвестклімат 7% топменеджерів, і ще 9% вважали його скоріше сприятливим. Наразі можемо сказати, що ситуація з інвестиційним кліматом залишається несприятливою, найперше через воєнну агресію росії проти України. Проте навіть попри війну оцінки останніх років є кращими, ніж, наприклад у 2013 році.

    Сергій Громов,
    партнер з інвестиційних питань Investment Lawyer Group

    Якщо до початку повномасштабного вторгнення на перешкоді інвестиціям в Україну ставали ризики, пов’язані, в першу чергу, з високим рівнем корупції та неефективністю правосуддя, то сьогодні інвесторів найбільше лякає ризик війни (оскільки наслідком воєнних дій є переддефолтний рівень країни). При цьому попередні ризики також не зменшилися.

    Іноземні компанії підходять до інвестицій обачно (консервативно). Для більшості з них інвестувати в період війни є неможливим. Однак є інвестори, готові прийняти навіть високі поточні ризики. І вони відкривають представництва в Україні… про всяк випадок. Інвестори розуміють: хто буде першим в Україні зараз або після завершення воєнних дій, той матиме найбільші можливості заробити чималі гроші.

    Навіть зараз в Україні є привабливі сектори, регіони та міста для інвестицій.   

    Традиційно привабливий агросектор. І, перше за все, це ринок сільськогосподарської землі. Україна — найбільший власник чорноземів у світі зі сприятливими кліматичними умовами.

    Технології обробки землі постійно вдосконалюються, навіть в період  воєнних дій. Вартість та привабливість землі росте, й інвестиції в цей актив будуть збільшуватися.  Зауважу, що поки ми говоримо про землі, віддалені від ліній бойових зіткнень на відстань понад 100 км.  

    Ще один перспективний сектор — нерухомість у західних регіонах України. Туди рухаються виробництва із Харківської, Донецької, Запорізької, Дніпропетровської областей. Бізнес і працівники мають потребу в нерухомості. А це означає, що ціни на її купівлю чи оренду будуть зростати.     

    Не потрібно забувати й про IT. В цьому секторі в Україні залишається значний потенціал. По-перше, у нас один із найнижчих процентів зайнятих в ІТ сфері. Станом на 2023 рік в ній було зайнято 2,7% робітників, тоді як в ЄС – в середньому 4,8%. Серед країн ЄС ми випереджаємо лише Грецію та Румунію, проте поступаємося усім іншим країнам. Тож ми маємо суттєвий потенціал зростання, при якому український IT-сектор досягне європейського рівня балансу трудових ресурсів.

    По-друге, IT  не вимагає суттєвих первинних інвестиційних затрат. IT-спеціалісти можуть працювати дистанційно, надавати послуги на умовах аутсорсингу. Ця сфера не потребує концентрації людських ресурсів. Водночас Україна має та готує фахівців досить високої якості та залишається одним із найбільших експортерів ІТ-послуг у світі.

    Що стосується періоду після закінчення воєнних дій, то значні інвестиції будуть спрямовані на відновлення доріг, мостів, житла, енергетики та інших об’єктів інфраструктури. Це створює попит на будівельні матеріали, технології та фахівців, а також, знову таки, відкриває можливості для інвесторів.  

    Читайте также: Іпотечне кредитування в Україні: трансформація в умовах війни

    Олександр Бондаренко,
    керуючий партнер     Bureau of Investment Programs, співзасновник індустріальних парків NOVO

    Інвестиційний клімат в Україні краще за все оцінювати через призму кредитних рейтингів, що роблять глобальні кредитно-рейтингові агенції Moody’s, Standard & Poor’s та Fitch Ratings. Адже цей рейтинг по суті показує рівень довіри інвесторів та кредиторів до країни. Кредитний рейтинг України від початку повномасштабної війни не змінився — CCC/С-/ іноді ставлять RD. Якщо спрощено — це дуже ненадійні та спекулятивні активи неінвестиційного рівня, дуже близькі до дефолту, цінні папери з таким рейтингом вважаються junk (інвестиційний сленг, який переводиться як «смітникові»).  

    А це означає, що кредитори та інвестори скептично налаштовані щодо інвестицій в Україну — не довіряють економіці країни у середньотерміновій і довготерміновій перспективі. Важливо, що кредитний рейтинг бізнесу за замовченням не може бути вищим ніж кредитний рейтинг держави (суверенний).  

    Очевидно, що найближчий рік-два інвестори окрім війни бачать ще низку макроекономічних ризиків в нашій державі. Тому, інвестиційний клімат можна оцінити, як негативний і несприятливий для залучення зовнішніх та і внутрішніх інвесторів. Оскільки багато ризиків як фізичних, так і макроекономічних, і логістичних. В цілому, волатильність українського ринку дуже висока.  

    Але, постійно спілкуючись з європейськими та американськими інвестиційними фондами та бізнесами, можу сказати, їм неабияк цікава українська агропромислова галузь та енергетика, особливо відновлювальна (сонячні та вітрові електростанції, виробництво зеленого водню та когенерація). Єдине, треба розуміти, у сферах агро та енергетики іноземні, особливо американські інвестори придивляються до великих проєктів — від $30-50 млн і вище. Але всі тільки придивляються і шукають якісні проєкти — чекають на закінчення війни чи припинення активних воєнних дій для початку реалізації інвестпроєктів.

     

    Ярослав Горбушко,
    директор департаменту ринків капіталу CBRE Ukraine

    Перші півтора року з початку повномасштабного вторгнення ринок комерційної нерухомості залишався стриманим. Угод переважно не відбувалося, адже ні покупці, тобто інвестори, ні продавці не могли зрозуміти, яким чином має відбуватись ціноутворення. В цей період на ринку спостерігався попит від активних спекулятивних інвесторів, які шукали пропозиції з дисконтом мінімум 50% до довоєнних умов.

    Серед примітних факторів, чому упродовж зазначеного часу на ринку комерційної нерухомості практично не спостерігались угоди — очікування, що війна швидко закінчиться, та  запас міцності, тому що власники об’єктів не хотіли втрачати раніше інвестовані в нерухомість кошти, продаючи її зі знижками в ціні. З іншого боку, локальні інвестори починали цікавитися ринками сусідніх країн CEE.

    Ринок комерційної нерухомості з точки зору інвестицій, почав відновлюватись у 2П 2023 року, коли настало розуміння, що повномасштабне вторгнення буде тривати, а волатильність, що була присутня на ринку, суттєво зменшилася— стабілізувалися орендні ставки для більшості сегментів нерухомості, спостерігалось помірне зниження рівня вакантності та, відповідно, росла активність орендарів.

    Більшість угод, що відбувалися і відбуваються в цей період походить від кінцевих споживачів, які використовують зниження цін для укладання вдалих угод.

    Примітні тренди:

    • Суто інвестиційних угод на ринку комерційної нерухомості обмежена кількість, оскільки  поточна дохідність активів дуже рідко перевищує 10%, або ж є суттєво нижчою, що є невисоким показником для без того ризикованого сегмента.
    • Спостерігається певна активність з боку іноземних виробників будівельних матеріалів та FMCG-сектору, які вже починають інвестувати в розвиток нових виробничих площ (купівля земельних ділянок та будівництво з нуля), розраховуючи на значну повоєнну відбудову та подальше пожвавлення споживчих настроїв.
    • Оскільки сегмент складської нерухомості у Києві та Львові є обмеженим з точки зору нової пропозиції, помічена активність на ринку промислових земельних ділянок у даних містах. Відтак, девелопери та компанії зі сфери логістики, інвестують в земельні ділянки як у найменш ризиковий актив з точки зору можливого знищення.

    Геннадій Гриненко,
    комерційний директор  Alterra Group 

    Після початку вторгнення значна частина інвестицій була виведена за кордон, проте ринок не зупинився — інвестори шукали нові можливості та диверсифікували свої активи. З 2022 року спостерігається зростання кількості угод, а у 2023 році ринок почав стабілізуватися.

    Воєнні ризики, зокрема в Києві, призводять до вищих вимог до дохідності, однак інвестори продовжують вкладати в Україну, особливо через нові інвестиційні інструменти. Легалізація коштів стає дедалі складнішою, а прив’язка до долара залишається важливим фактором. Українські інвестори орієнтуються на дохідність у валюті на рівні 10% і більше, залежно від ризиків.



    https://propertytimes.com.ua/mnenie/yak_viyna_vplinula_na_investitsiyniy_klimat_ukrayini_dumki_ekspertiv

    Читайте также: Як «Рух без бар’єрів» змінив 15 українських громад за рік: 100 кілометрів безбар’єрних маршрутів та понад 700 модернізованих об’єктів

  • Іпотечне кредитування в Україні: трансформація в умовах війни

    Іпотечне кредитування в Україні: трансформація в умовах війни

    Повномасштабна війна кардинально змінила структуру іпотечного кредитування в Україні. Якщо до лютого 2022 року ринок був досить диверсифікованим, то наразі він майже повністю залежить від державної програми «єОселя». Загальний обсяг  іпотечного кредитування у 2024 році склав 15,1 млрд грн, з них 14,6 млрд грн припало на програму «єОселя». 

    Читайте также: Як «Рух без бар’єрів» змінив 15 українських громад за рік: 100 кілометрів безбар’єрних маршрутів та понад 700 модернізованих об’єктів

    Детальніше про те, що відбувається в сегменті іпотечного кредитування Property Times розбирався разом з представниками банків.

    Державна програма як рятівний круг

    З початком повномасштабного вторгнення фокус банківських продуктів та економіка в цілому зазнали значних змін. «Ще донедавна перспективна та амбіційна доступна іпотека під 7%, що була ініційована Президентом набирала значних обсягів, потім війна, повна відсутність кредитування та попиту»,  — розповідає Владислав Корольов, керівник напрямку забезпеченого кредитування ПриватБанку. 

    Олена Дмітрієва, перша заступниця голови правління «Глобус Банку» додає: «Іпотечне кредитування до повномасштабного вторгнення суттєво відрізнялося від поточної ситуації, адже частка “комерційних” іпотечних (банківських) програм складала більш як 80% від загальної кількості іпотечних кредитів. Державна програма «Доступна іпотека 7%», яка діяла на той момент, майже не впливала на іпотечні умови банків».

    У жовтні 2022 року стартувала програма «єОселя», яка відродила іпотечне кредитування в Україні, вважає Владислав Корольов:  «З початку дії програми вже 16 000 сімей стали власниками нової нерухомості, зокрема більше ніж 4 500 кредитів надано ПриватБанком». 

    На думку, Володимира Чорненького, члена правління, директора з роздрібного бізнесу АТ «Скай Банк» 2024 рік можна охарактеризувати роком відновлення — одразу декілька банків афішували перезапуск або впровадження банківських іпотечних програм від початку повномасштабного вторгнення. «Нагадаю, що 2021 рік був одним з найуспішніших років, починаючи з 2010 року за кількістю та сумою виданих іпотечних кредитів за власними банківськими іпотечними програмами», — говорить експерт.

    У 2024 році основним драйвером іпотечного кредитування в Україні залишалася «єОселя», в порівнянні з державною програмою доля власних іпотечних продуктів залишається низькою.

    «Кількість кредитів, що видані за власними банківськими іпотечними кредитами є незначною як в абсолютних значеннях, так і в порівнянні з кількістю та сумою кредитів, що надана за державною іпотечною програмою «єОселя», — коментує Володимир Чорненький. — Якщо бути більш коректним в цифрах, на основі даних опитування НБУ банків, які проінформували про видачу іпотечних кредитів у 2024 році, було видано 8 832 іпотечних кредити, з них за програмою «єОселя» 8514 кредитів та 318 кредитів за власними іпотечними програмами. Тобто частка кредитів, що видані банками за власними іпотечними програмами у 2024 році складає 4%. Якщо розглядати такі результати роботи власних іпотечних програм в ретроспективі, то можемо констатувати, що ми орієнтовно перебуваємо у 2017 році, коли після значної перерви в іпотечному кредитуванні (після періоду 2005-2008 років, коли на ринку спостерігався «бум» іпотечного кредитування». 

    Орися Юзвишин, директорка з розвитку іпотечного кредитування  Sense Bank пояснює, що власні іпотечні продукти банків мали значно меншу частку на ринку через низку чинників: «Високу вартість ресурсів для фондування, військові ризики (знищення предмета іпотеки або загибель позичальника), а також низьку платоспроможність населення, що ускладнювало можливість сплачувати високі щомісячні платежі». 

    Володимир Мудрий, голова Ради Незалежна асоціація банків України, на Першому Форумі Доступної Іпотеки зазначив, що зараз  98% усього іпотечного кредитування зосереджено у межах державної програми «єОселя».

    Олена Дмітрієва, зазначає: «Популярність програми серед українців дуже висока. Адже для більшості – це дійсно реальний шанс придбати квартиру в кредит на тривалий термін під низьку відсоткову ставку».

    Первинка VS вторинка

    Співвідношення кредитів, виданих на купівлю житла на вторинному та первинному (від забудовника) ринках за власними банківськими іпотечними програмами та державною «єОелею»  суттєво відрізняється.  

    «За власними іпотечними програмами видачі кредитів на купівлю житла на первинному ринку (за основу візьмемо, що первинний ринок — це придбання нерухомості на етапі будівництва), декларували видачу кредитів лише 2-3 банки у 2024 році, зважаючи на кількість виданих кредитів у 2024 році банками без державної іпотечної програми єОселя, можемо констатувати, що фінансування купівлі житла на первинному ринку —  це декілька десятків кредитів, — коментує Володимир Чорненький. — Аналогічна ситуація спостерігалася в довоєнний період: частка кредитів, що надавалася банками з метою купівлі житла на етапі будівництва складала до 8-10% всіх іпотечних кредитів».

    Довоєнні об’єми все ще займають лідируючі позиції в загальному портфелі, зазначає  Владислав Корольов: «Через ширший «асортимент» та доступність вторинний ринок займає основну долю ринку, а саме 68%, первинний — 32% відповідно. Ще на початку 2025 року первинний ринок становив 30%, приріст +2% за 2 місяці.  Доля первинного ринку й надалі буде збільшуватися через підтримку державних програм». 

    Якщо брати до уваги кредити, видані у 2024 році з врахуванням державної програми «єОселя», ситуація зовсім інша, звертає увагу Володимир Чорненький, адже було здійснено декілька важливих кроків в рамках даної програми, щоб скерувати видачі саме на первинний ринок.   

    «У 2024 році, за даними УФЖК, в межах програми «єОселя» 67% іпотечних кредитів було видано на вторинному ринку житла, 24% — на готове житло від забудовника, а 9% — на житло на стадії будівництва, — коментує Орися Юзвишин. — Для порівняння, у 2023 році частка кредитів на житло на стадії будівництва становила лише 1,8%, а на готове житло від забудовника — 28%. Це свідчить про зростання кредитування нерухомості від забудовників.

    Водночас у порівнянні з довоєнним періодом, рівень кредитування житла на стадії будівництва залишається дещо нижчим (у 2021 році він складав 12%). Однак динаміка зростання демонструє позитивну тенденцію, що дає підстави для оптимізму щодо відновлення будівництва нерухомості в майбутньому».

    Зростанню долі первинки сприяють кілька факторів, Володимир Чорненький виділив основні чинники:

                - зміни в Постанову КМУ №856, що регламентує програму «єОселя», якими було зменшено вік житла на вторинному ринку, придбати яке можливо за державною програмою; 

                - кількість банків, які долучилися до кредитування житла на первинному ринку (кредити на купівлю житла на етапі будівництва станом на кінець 2024 року видавали лише 5 банків з 12, що є учасниками програми «єОселя»); 

    Читайте также: У Житомирі термін закінчення будівництва ветеранського простору перенесли на 2026 рік: що сталося?

                - кількість акредитованих ЖК, де клієнти мають можливість придбати житло на етапі будівництва (у 2024 році спостерігалась суттєва активізація роботи банків щодо акредитації житлових комплексів та девелоперів).

    «Поступова переорієнтація програми на первинний ринок житла сприяла тому, що програма почала “працювати” на ВВП країни»,  — зазначає Олена Дмітрієва. 

    Фінансова дисципліна всупереч обставинам

    Попри воєнні дії, іпотечні позичальники демонструють надзвичайно високу платіжну дисципліну.

    «У 2024 році, за даними УФЖК, частка валової заборгованості за непрацюючими іпотечними кредитами (NPL) в Україні зменшилася з 27,2% до 18,0%, що на 9,2% менше, ніж у попередньому році. Це свідчить про покращення якості іпотечних портфелів банків», — наводить дані Орися Юзвишин. 

    «Банки, які в поточний час працюють за програмами іпотечного кредитування, декларують про якісний кредитний портфель за даною програмою. Рівень прострочки за кредитами, що видані з початку повномасштабних дій, практично близький до нуля, що говорить про унікальність ситуації, в якій працює банківський ринок, належний ризик-орієнтований підхід банків до оцінки платоспроможності позичальників, та відповідального ставлення клієнтів до виконання власних зобов’язань», —  коментує Володимир Чорненький, член правління, директор з роздрібного бізнесу АТ «Скай Банк».

    Аналізуючи кредитний портфель «єОселі» Владислав Корольов також відзначає позитивну тенденцію, як щодо внесення  щомісячних платежів, так і закриття  кредитів, проблемні ж кредити взагалі відсутні за програмою: «Якщо брати загальний іпотечний портфель то рівень NPL нижче 2%, що досягнуто за рахунок ефективної роботи вже на етапі раннього прострочення. Тому можна сказати, що клієнти дуже свідомі та мають високий рівень фінансової дисципліни». 

    Олена Дмітрієва ділиться досвідом «Глобус Банку»: «Іпотечний портфель є найякіснішим в банківському кредитному портфелі. Навіть повномасштабне вторгнення не завадило клієнтам своєчасно виконувати свої зобов’язання за сплатою кредитів. Найважчим був 2022 рік — початок повномасштабного вторгнення, масова міграція, стан суцільної невизначеності. Розуміємо, що потреба вижити, зберегти своє та життя рідних витіснило всі інші. Тоді більшість банків запропонувала програми реструктуризації, що дозволило клієнтам поступово, без надмірного стресу, повернутися до своєчасного погашення накопиченої заборгованості». 

    Статистика «Глобус Банку»: 

    • до повномасштабного вторгнення частка проблемних іпотечних кредитів не перевищувала 1%;
    • у період 2022–2023 років було реструктуризовано 5% кредитів;
    • близько 53% довоєнного портфеля було повністю погашено;   
    • станом на 1 березня 2025 року лише 5% кредитів мають прострочку понад 90 днів, але тільки 1% клієнтів взагалі не здійснюють погашення кредиту, інші обслуговуються за індивідуальними графіками;
    • за кредитами, виданими після 24.02.2022, банк не має прострочених кредитів.

    Виклики та перспективи

    Експерти зазначають, що основним рушієм іпотечного кредитування в найближчій перспективі залишатиметься  державна програма «єОселя».

    «Безперечно, «єОселя» й буде одним з головних чинників, що допоможуть відбудові, якщо Банки матимуть стабільне фінансування, адже  головна відмінність програми — це фінансування банків Українською фінансовою  житловою компанією (далі УФЖК)  для видачі кредиту, а саме наявність у кожного банку-партнера кредитної лінії з УФЖК, — коментує Владислав Корольов. — Що стосується «ПриватБанку»,  то одним  з важливих кроків є впровадження кредитування на етапі будівництва та акредитація забудовників. Багато планів й на рахунок співпраці з забудовниками та відновлення власної програми кредитування над якими ведеться активна робота».

    Орися Юзвишин прогнозує поступове зростання частки кредитування за власними іпотечними програмами банків, попри те, що їхні умови будуть менш привабливими порівняно з «єОселею». 

    Володимир Чорненький впевнений, що розвиток іпотеки за рахунок лише державних програм неможливий, зважаючи на обмеженість ресурсу, який може скеровувати держава: «В майбутньому державні іпотечні програми в такому класичному виразі, як зараз, матимуть більш вузькоспеціалізований напрямок, а саме підтримка певних категорій громадян, перш за все військових, внутрішньо переміщених осіб, які отримуватимуть можливість придбати житло на спеціальних умовах. 

    Тому ключовим завданням є долучення банків, перш за все комерційних, банків з іноземним капіталом на ринок іпотечного кредитування. Банки на сьогодні мають надліквідність, відповідно, з однієї сторони, є можливість вкладати цю ліквідність в інструменти з цінними паперами, яка приносить маржинальний дохід, з іншої сторони, ми бачимо, що іпотека «не працює» з поточними ринковими ставками».

    Експерт пояснює, що іпотека з реальною ефективною ставкою 18-20%, що пропонується зараз банками за власними іпотечними програмами, не має попиту. А нижчою ставка за кредитами, при обліковій ставці 15,5% та ставці залучення депозитів до 16-17% річних, бути не може.

    «Тому я й раніше зауважував, що ринок іпотечного кредитування зараз перебуває в такому ж стані як у 2018 році, коли ставки за кредитами були приблизно такі ж, відповідно об’єми власних іпотечних програм — співрозмірні. Лише коли у 2021 році ставки за іпотекою опустилися до 10-13%, ми спостерігали певну зацікавленість клієнтів в даному інструменті, відповідно і ріст кількості кредитів, — продовжує свою думку Володимир Чорненький. — Тому  для розвитку власних іпотечних програм нам на рівні держави потрібно повернутися до моделі компенсації частини відсоткової ставки банкам за іпотечними кредитами, за умови, що банки видаватимуть кредити власними коштами»

    Експерт зазначає, що ПрАТ «Укрфінжитло» може реалізувати 2 стратегії на поточному етапі: одна стратегія передбачатиме діючу модель фінансування банків з метою видачі кредитів за програмою «єОселя» (проте, можливо лише для пільгової категорії позичальників — військові, медики, викладачі, ВПО), а інша  передбачатиме модель, коли ПрАТ  «Укрфінжитло» компенсуватиме клієнтам частину відсоткової ставки, за іпотечними кредитами, що видані банками з власними іпотечними програмами.

    «В такому випадку ми досягнемо ефекту, що для клієнтів ставка за іпотечними кредитами в поточний час збережеться на рівні 7-10% річних, що буде абсолютно прийнятними умовами в поточному економічному стані держави, і що дасть поштовх для суттєво більших об’ємів кредитування за власними банківськими іпотечними програмами», — резюмує Володимир Чорненький.

    Перспективи розвитку іпотечного кредитування обнадійливі. Як влучно зазначив Владислав Корольов: «Іпотечне кредитування сьогодні має стратегічну та економічну цінність, саме за підтримки кредитування нерухомості можливе відновлення житлового фонду країни у майбутньому. Після війни іпотека може стати одним з драйверів відновлення економіки, особливо якщо банки та держава будуть діяти синхронно та знайдуть баланс між доступним кредитуванням та ризиками». 

    https://propertytimes.com.ua/finance/ipotechne_kredituvannya_v_ukrayini_transformatsiya_v_umovah_viyni

    Читайте также: В українських індустріальних парках на кінець 2025 року збудовано чи будують 37 заводів

  • Соціальний капітал замість комерційного: як війна змінила роль українських ТРЦ

    Соціальний капітал замість комерційного: як війна змінила роль українських ТРЦ

    Повномасштабне вторгнення змусило український бізнес кардинально переосмислити свою роль у суспільстві. Особливо помітна ця трансформація у сфері торгівлі та розваг. Торгово-розважальні центри, які раніше були насамперед комерційними просторами, сьогодні виконують значно ширші функції, перетворившись на своєрідні соціальні хаби та центри підтримки.

    Читайте также: Ужгород і Закарпаття: нова географія українського ритейлу


    Благодійний концерт в ТРК «Проспект» на підтримку ЗСУ 

    Провідні гравці ринку вже адаптувалися до нової реальності й активно формують нову модель маркетингу — відповідальну, емпатичну, гнучку. Детальніше в матеріалі Property Times.

    Пункти незламності

    Від початку повномасштабного вторгнення рф торговельні  центри в Україні стали місцями, де відвідувачі можуть:

    • знайти безпечний прихисток під час тривог;
    • отримати базові послуги навіть під час відключень електроенергії;
    • долучитися до волонтерських і благодійних ініціатив;
    • знайти емоційну підтримку та відчуття спільноти.

    «Ще до 24 лютого 2022 року ми позиціонували наші об’єкти як ключові соціальні центри. З початком повномасштабного вторгнення соціальна роль ТРЦ лише збільшилась. 9 березня 2022 року в ТРЦ Nikolsky в Харкові було пряме ракетне влучання. Після цього, ми сфокусувалися на відновленні пошкоджень та забезпеченні безпеки відвідувачів і персоналу, облаштувавши укриття. Це було необхідно не лише заради відновлення бізнесу, а й для того, щоб показати, що в Харкові триває життя, щоб підтримати моральний та психологічний стан населення. Ми почали організовувати заходи, що допомагають людям згуртуватися та відволіктися від жахливих реалій. Зокрема, в укриттях ми проводили різноманітні благодійні та соціальні проєкти, та одним з найбільш емоційних, на той момент, були кінопокази на підземному паркінгу харківського ТРЦ NIKOLSKY. Наші ТРЦ перетворилися на справжні «пункти незламності», де можна було знайти укриття, зарядити ґаджети завдяки дизель-генераторам та навіть попрацювати», — розповідає Дмитро Бушмакін, маркетинг-директор Budhouse Group. 

    «Це було необхідно не лише заради відновлення бізнесу, а й для того, щоб показати, що в Харкові триває життя, щоб підтримати моральний та психологічний стан населення. Ми почали організовувати заходи, що допомагають людям згуртуватися та відволіктися від жахливих реалій»,  —  Дмитро Бушмакін.

    Ірина Шинкаренко, заступник голови ТОВ «Епіцентр К» у сфері комунікацій, реклами, звʼязків з громадськістю та ЗМІ розповідає: «У Києві спільно з КМДА ми створили гуманітарний штаб, забезпечивши логістику допомоги, транспорт, персонал і стратегічні запаси товарів. На сході країни разом з місцевою владою організували хаб для переселенців, який прийняв понад 150 тисяч людей.  Разом зі швейцарською компанією Intersport на заході України був створений гуманітарний хаб з доставки одягу, взуття, теплих речей.  Коли почалися масові відключення електроенергії, ми одними з перших облаштували станції підзарядки у всіх ТЦ, а в столичному Епіцентрі на Петрівці відкрили безкоштовний коворкінг на 100 робочих місць».

    Директорка з маркетингу Групи компаній Arricano в Україні Інна Морозова ділиться досвідом: «На початку війни ми оперативно відкрили ENERGY SPACE та Family Kids Space — простори, де кожен охочий міг отримати необхідну підтримку: від можливості підзарядити гаджети та розігріти їжу до проведення часу всією родиною у сімейному просторі з безкоштовними настільними іграми та творчими локаціями тощо». 

    Соціальний маркетинг

    Про особливості маркетингу під час воєнного стану розповіла Ілона Антонюк, маркетолог Nhood Україна: «Традиційна модель маркетингу в ТРЦ орієнтувалась на чіткі метрики: відвідуваність, середній чек, кількість чеків, активації, що генерують продажі. Сьогодні ж ми бачимо, що лояльність і довіра до бренду ТРЦ формуються не лише через цінові пропозиції, а через позицію, дії, підтримку у складні часи. Проведення патріотичних виставок, організація пунктів збору допомоги для ЗСУ та НГУ, благодійні pop-up маркетплейси, безпечні івенти для дітей, освітні події для місцевих громад — усе це не просто «додаткові активності», це нове ядро маркетингу торговельного центру.

    Сучасний маркетинг подій у ТРЦ поступово відходить від лінійної моделі «афіша-івент-відео» на користь глибших і змістовніших форматів. Все більшої ваги набуває сторітелінг — історії про учасників, героїв, ідеї, які стоять за подіями. Інтерв’ю, рефлексії, іммерсивний контент — усе це не лише просуває захід, а й створює емоційний зв’язок із відвідувачем».

    Соціальний маркетинг уже не опція — це вимога часу, впевнена Ірина Шинкаренко. «Бренди, які не мають соціального обличчя, втрачають довіру. Люди обирають компанії, що мають чітку місію та діють, а не просто говорять», — підкреслює експертка.

    Основні напрямки соціальних ініціатив

    Цільова допомога ветеранам та військовим: 

    • збір коштів на медичне обладнання, реанімобілі та інші потреби,
    • підтримка програм реабілітації ветеранів.

    Українські ТРЦ/ТЦ регулярно проводять благодійні цільові збори на підтримку ветеранів та захисників.

    «У межах ініціативи «Рятуємо життя» компанія разом з покупцями та партнерами закупила та передала бойовим та цивільним медикам 77 реанімобілів. Також передали 500 генераторів на передову, — наводить приклад Ірина Шинкаренко. —  Близько 4000 наших працівників наразі служать у Збройних Силах України. Ми підтримуємо їх та їхні підрозділи, забезпечуючи необхідним спорядженням та технікою. Під час війни компанія продовжує виплачувати заробітну плату усім мобілізованим працівникам. Ми реалізуємо проєкти з реабілітації ветеранів з інвалідністю, зокрема, ініціативу «Підтримай життя без меж!» разом з благодійним фондом U+, спрямовану на допомогу захисникам у відновленні після травм. 

    «Arricano вибудувала довгострокові відносини з низкою перевірених благодійних фондів та громадських організацій і на постійній основі виконує предметні запити від підрозділів ЗСУ та НГУ. Крім цього, спільно з партнерами організовуємо благодійні заходи у наших торговельних комплексах, аби зібрати кошти на підтримку наших захисників», — коментує Інна Морозова, Arricano.

    «З початку повномасштабного вторгнення ТРЦ Respublika Park регулярно надає фінансову допомогу на лікування та реабілітацію захисників України. За 2023 рік ми разом з партнерами групи компаній спрямували понад 27 мільйонів гривень на благодійність. Усі збори коштів в ТРЦ та прилеглій території здійснюються на підставі укладених Меморандумів про співпрацю та відповідно до законодавства України.

    Найбільш ефективними форматами взаємодії вважаємо систематичну фінансову підтримку реабілітаційних центрів та організацію масштабних благодійних заходів із залученням відомих артистів, що дозволяє максимально привернути увагу до проблем захисників та зібрати необхідні кошти для їхньої підтримки.

    Наша співпраця з реабілітаційним центром TYTANOVI є одним із ключових напрямків цієї роботи. У 2024 році ми надали 2 млн 600 тис. грн фінансової допомоги центру TYTANOVI для фінансування високотехнологічних операцій з остеоінтеграції для захисників з високою ампутацією (вартість кожної операції близько 23 000 євро). Завдяки зібраним коштам вже з 10 березня розпочалися операції з остеоінтеграції імплантів ветеранам центру TYTANOVI, які проводить всесвітньо відомий австралійський хірург-ортопед професор Муньєд Аль Мудеріс,  — розповідає CEO ТРЦ Respublika Park Юлія Щаслива. — У співпраці з Федерацією морських багатоборств України було профінансовано спеціальний човен типу ЯЛ-6 вартістю 532 000 грн для реабілітації ветеранів».


    Благодійна кампанія на підтримку реабілітаційного центру TYTANOVI в ТРЦ Respublika Park

    В ТРЦ DREAM  проходять  регулярні виступи військових оркестрів та збирають донати. Також організують збори коштів на протезування для БФ «Побачимо перемогу» та підтримують проєкт «Птахи» Тати Кеплер, проводять зустрічі з військовими жінками спільно з ArmWomenNow.

    Також в ТРЦ DREAM  залучають ветеранів до соціальних проєктів. «Чудовий приклад — співпраця з Владиславом Єщенком (сапер ЗСУ, втратив зір при розмінуванні під Бахмутом). Він не тільки провів для команди DREAM і партнерів інтенсив на тему: «Як правильно комунікувати з людьми, що втратили зір?», але й став героєм наших відео в соцмережах. Це допомагає не лише підняти настрій, але й привернути увагу до соціально важливих тем. Ми віримо, що такі формати взаємодії не лише підтримують наших героїв, а й надихають спільноту на добрі справи», — наводить приклад Олексій Пашунов, керуючий директор ТРЦ DREAM. 

    «У межах проєкту «Енергія Єдності», яку було проведено в ТРЦ Lavina Mall у партнерстві з фондом НАСТУПУ було організовано масштабну благодійну акцію зі збором коштів на тренувальну систему MILES для Національної гвардії України. Захід об’єднав концертну програму, волонтерську активність, лекції з тактичної медицини та психологічної реабілітації — кожен відвідувач мав змогу долучитися через QR-код на локації, — коментує Ілона Антонюк, Україна. 

    Підтримка дітей

    • Організація заходів для дітей загиблих військових;
    • Підтримка дитячих будинків та реабілітаційних центрів;
    • Реалізація проєктів для дітей з особливими потребами.

    «Ми проводимо свята й майстер-класи для дітей з інвалідністю, підтримуємо дитячі будинки та реабілітаційні центри. Сумісно з фондом TULSUN, допомагаємо дитячому будинку сімейного типу ім. Лужецької Н.М. та Мостищенській спеціальній школі з дітками з інвалідністю. Сумісно з фондом Дани Ярової «Мрія дітей України», ми другий рік поспіль втілюємо бажання діток загиблих Героїв. Також, нещодавно, організували та провели для них майстер-клас з виготовлення дубайського шоколаду», — ділиться Олексій Пашунов.

    «Ще до початку повномасштабного вторгнення у херсонському ТРЦ FABRIKA ми започаткували благодійний проєкт Be Closer в рамках якого ми надавали допомогу місцевим діткам з різноманітними особливостями. Потім робота даного проєкту розповсюдилась по всіх наших ТРЦ, — розповідає Дмитро Бушмакін, Budhouse Group. — Зараз ми продовжуємо допомогу діткам. Знаходимо різноманітні інтернати, лікарні — збираємо дітей та привозимо їх до нас, влаштовуючи день нескінченних безкоштовних розваг. Минулого року ми відмовились від гучного святкування Дня Народження ТРЦ NIKOLSKY в Харкові, та кошти, які були заплановані на святкування віддали харківській благодійній організації Rotary Club, що є частиною міжнародної спільноти. За ці кошти було відправлено на відпочинок до Карпат дітей полеглих Героїв. Цього року ми плануємо зробити те саме. Окрім цього спонсоруємо дитячі футбольні команди, конкурси мистецтв, танцювальні колективи, що представляють Україну на міжнародних майданчиках».

    Arricano разом з партнерами допомагає дітям, які мають особливі потреби та/або інвалідність, долучається до ініціатив на підтримку дітей та молоді з синдромом Дауна.

    «У березні 2024 року ми перерахували 625 000 грн БФ «Таблеточки» на закупівлю ліків та витратних матеріалів для проведення нейрохірургічних операцій дітям з онкологічними захворюваннями, — розповідає  Юлія Щаслива, CEO ТРЦ Respublika Park. — Парк розваг Neopolis реалізував низку соціальних ініціатив — зокрема, благодійну програму «День щастя», у межах якої діти загиблих Героїв безкоштовно відвідували розважальний центр. Також у 2024 році було проведено інклюзивний табір для дітей з інвалідністю, що поєднував дозвілля, освітні активності та психологічну підтримку».

    Ірина Шинкаренко, «Епіцентр К» ділиться: «Проєкт «Ангелятка  добрих справ» виконує бажання дітей, що втратили батьків під час війни. Спільно з Intersport та НОК України реалізовуємо ініціативу «Інтерспорт – Дітям Героїв», де діти торкаються великого спорту, отримують спілкування з відомими спортсменами та подарунки, які допоможуть їм здійснювати спортивні мрії». 

    Читайте также: Ринок торговельної нерухомості України в I півріччі 2025 року: зміна споживчих пріоритетів та вплив внутрішньої міграції

    Культурні та освітні ініціативи

    • Проведення майстер-класів та культурних заходів;
    • Організація тренінгів з безпеки та медичної допомоги;
    • Підтримка українських творчих проєктів.

    Як підкреслює Дмитро Бушмакін, допомога в розвитку української культури — це інвестиція в майбутнє всієї України: «Минулого року ми підтримували збір Фонду Сергія Жадана на відновлення культурно-освітнього центру в селищі Високе».

    Група компаній Arricano особливу увагу приділяє збереженню та популярізації етнокультурної спадщини України. Про низку таких заходів розповідає Інна Морозова, Arricano: «Разом з офіційним партнером Національним музеєм Тараса Arricano підготував інтерактивну виставку «Жіночі сенси у творчості Тараса Шевченка». Це виставка дев’яти полотен — до кожного створено спеціальну відеоекскурсію від шевченкознавиці безпосередньо зі стін музейних залів. На виставці було представлено інтерактивну панель зі збіркою рукописів поета «Три літа»  та виготовлено ексклюзивні поп-арт піни «Шевченко: тренд поза часом». За підтримки освітніх партнерів: Маріупольського державного університету, Київського національного університету ім. Т. Шевченка, Національного університету фізичного виховання і спорту України гості заходу взяли участь у флешмобі читців «Шевченківська весна». 

    Вже вкотре всі торговельні центри Arricano стали осередками з шанування та розвитку давніх традицій під час івенту «Колодій: традиційно зустрічаємо весну».


    Інтерактивна виставка «Жіночі сенси у творчості Тараса Шевченка» в ТРК «Проспект» 

    В основу розвитку трейд-маркетингового проєкту «1ST Stylish Stage by Проспект» закладено концепцію, спрямовану на збереження та популяризацію етнокультурної спадщини. Тема нового сезону spring/summer ’25 — National culture. ukrainian steppe: Скіфи – народжені степом. Збереження степової культури з її унікальними традиціями, фольклором та ремеслами і яскрава скіфська культура надихнули департамент маркетингу Arricano на переосмислення творчих надбань і створення унікальних композицій та сучасних луків.

    Ком’юніті-проєкт TRADITIONAL LEGO DAY цьогоріч був присвячений архітектурним пам’яткам. У Києві з кубиків конструктора збирали моделі архітектурних символів столиці. У Запоріжжі відтворили один із історико-архітектурних символів міста — Січову церкву Покрови Національного заповідника «Хортиця». У Кривому Розі досліджували унікальні інженерно-технічні особливості, одного із неофіційних символів міста — Криворізького швидкісного трамвая». 

    Екоініціативи, захист природи та тварин

    • Проведення флеш-мобів з екоспрямуванням;
    • Допомога та адопція тварин.

    В ТРЦ DREAM    вже три роки діє проєкт «Кітті Тіндер», за цей час в рамках проєкту було прилаштовано 286 котиків. Також у рамках проєкту «Лапки в безпеці» проведена     вакцинація та чипування 127 тварин.

    «В межах реалізації напряму корпоративно-соціальної відповідальності Arricano вкотре присвятила квітень важливим екоініціативам, зібравши спільноти ТРК «Проспект» та ТРЦ «РайON» у Києві, ТРК «Сонячна Галерея» у Кривому Розі та ТРК CITY MALL у Запоріжжі на GREEN MONTH. Щорічний проєкт прибирання та озеленення парку ДШК у Києві, активності спрямовані на сприяння збереженню і покращенню навколишнього природного середовища, прищеплення екологічних звичок містянам», — розповідає Інна Морозова.  

    Безбар’єрність та інклюзивніть

    Створення безбар’єрного та інклюзивного простору стало вимогою часу.

    «Разом з Доступно.UA ми провели тест з безбар’єрності у ТРК «Проспект» та отримали експертну оцінку щодо відповідності стандартам інклюзивності, а раніше таке підтвердження від Доступно.UA вже отримав ТРК «Сонячна Галерея» в Кривому Розі. Наразі ми додатково працюємо над забезпеченням максимального комфорту перебування в торговельних центрах Arricano для всіх наших відвідувачів», — коментує Інна Морозова.

    В ТРЦ DREAM підтримують  інклюзивні проєкти «НовіМИ»  (кав’ярня, модельна школа, забіги).

    Парк розваг Neopolis в ТРЦ Respublika Park   адаптував свій простір для людей з інвалідністю та отримав сертифікат про безбар’єрність.

    Лояльність відвідувачів та підтримка збоку орендарів

    Усі керівники відзначають позитивні зміни у ставленні відвідувачів до своїх ТРЦ. Після початку повномасштабного вторгнення люди почали сприймати торгові центри не лише як місця для покупок, а і як простори, де можна отримати підтримку та відчути єдність з іншими.

    «Усе частіше ми отримуємо фідбек не про «знижки у магазинах», а про «дякуємо за вашу подію», «запросіть знову волонтерів», «ви створюєте атмосферу»,  — зазначає Ілона Антонюк, Nhood Україна.

    «Лояльність більше не купується знижками — вона створюється через цінності та спільні дії, — влучно формулює Ірина Шинкаренко. — Клієнти активно підтримують наші соціальні ініціативи, що свідчить про їхню довіру та бажання бути частиною позитивних змін. Наприклад до ініціативи «Рятуємо життя» долучилось 1,3  млн покупців, на ініціативу «Заряджай на контрнастрій» — 2, 5 млн покупців». 

    Особливо показовою є реакція відвідувачів на кризові ситуації. Як розповідає Олексій Пашунов: «Після ворожої атаки дронів 4 травня, яка частково пошкодила будівлю DREAM berry, ми відновили роботу вже до обіду. Якірні орендарі першими відчинили свої двері, а протягом дня до роботи повернулися й інші партнери. Станом на вечір понад 80% магазинів, закладів та сервісів працювали у звичному режимі. Відвідуваність зросла».  

    «Реакція аудиторії на наші соціальні ініціативи надзвичайно позитивна. Особливо активно відгукується наше ядро аудиторії — молоді сім’ї, але загалом залучені відвідувачі всіх вікових категорій. Відвідувачі активно долучалися до благодійних концертів, брали участь у розіграші автомобіля та охоче робили донати, —  ділиться Юлія Щаслива.  — Ми помічаємо значне підвищення лояльності аудиторії до нашого ТРЦ. Люди приходять до нас не лише за покупками, але й щоб долучитися до важливих соціальних ініціатив. Відвідувачі відчувають, що їхня присутність та участь у заходах має реальний вплив на життя тих, хто потребує допомоги, що значно посилює емоційний зв’язок з нашим простором».

    «Ми отримуємо багато позитивних відгуків від відвідувачів, які приходять на наші події разом із родинами та друзями. З багатьма маркетингова команда спілкується на заходах — бачимо на світлинах з різних подій, а наприкінці року відзначаємо найбільш активних. Адже це — лояльна постійна аудиторія, яка вже створила справжнє дружнє ком’юніті, повертаючись до нас знову і знову», — розповідає Інна Морозова, Arricano.

    «Кожна благодійна або просто соціальна складова має лише позитивну реакцію, навіть якщо вона не є вигідною комерційно», — підкреслює Дмитро Бушмакін.

    Орендарі ТРЦ також  позитивно реагують на соціальні ініціативи й за можливості долучаються до них. «Деякі надають подарунки для благодійних зборів, інші долучаються партнерські — надають свої локації, ресурси, інколи й команду. Ми спостерігаємо, що бренди, які включені в ком’юніті-активації, мають кращі показники повторних візитів і лояльності», — зазначає Ілона Антонюк.

    Нова парадигма розвитку ТРЦ в Україні

    Аналіз коментарів залучених експертів дозволяє зробити кілька важливих висновків щодо трансформації ролі ТРЦ в умовах війни:

    1. Розширення функціональності. Торгові центри перестали бути лише місцями для покупок, перетворившись на багатофункціональні простори, які забезпечують різноманітні потреби громади.
    2. Пріоритет соціальних цінностей. Соціальна відповідальність стала не доповненням до бізнес-моделі, а її невід’ємною частиною.
    3. Формування спільнот. ТРЦ активно працюють над створенням спільнот, об’єднаних спільними цінностями та прагненнями.
    4. Адаптивність до викликів. Здатність швидко реагувати на кризові ситуації стала критично важливою конкурентною перевагою.
    5. Інтеграція бізнесу та соціальних ініціатив. Комерційна діяльність і соціальні проєкти перестали бути відокремленими напрямками.

    Як влучно зазначає Ірина Шинкаренко, «Епіцентр К»: «Великий бізнес — це публічна відповідальність і приклад для наслідування для інших компаній. І це не додаткові опції, а органічна частина нашої ДНК».

    Досвід українських ТРЦ під час війни демонструє, що успішність бізнесу все більше залежить від його здатності відповідати не лише комерційним, а й соціальним потребам своєї аудиторії. 

    «Ми віримо, що маркетинг, побудований на спільних цінностях, принесе результати не лише в цифрах, а й у довготривалій лояльності, яку не купити рекламою,  — підкреслює Ілона Антонюк. — І саме такий підхід стає новою нормальною реальністю для маркетингу ТРЦ в Україні під час війни — і, певна річ, після перемоги».

     

    https://propertytimes.com.ua/marketing/sotsialniy_kapital_zamist_komertsiynogo_yak_viyna_zminila_rol_ukrayinskih_trts

    Читайте также: VD Group: від регіонального гравця до девелопера з новим стандартом житла

  • Почесний президент Housing Ukraine: Право на житло — не привілегія для обраних, а природне право кожної людини

    Почесний президент Housing Ukraine: Право на житло — не привілегія для обраних, а природне право кожної людини

    Війна кардинально змінила житлову ситуацію в Україні — мільйони людей втратили домівки, понад 4,6 млн стали внутрішньо переміщеними особами. Застаріла радянська система «квартирних черг» остаточно довела свою неспроможність, а нові виклики вимагають принципово інших підходів до житлової політики.

    Читайте также: Леонід Новосельський, «Кератерм»: Ми плануємо нарощувати потужності та бути готовими до стрімкого зростання

    Сергій Комнатний, експерт з багаторічним досвідом роботи в державному секторі та громадських ініціативах, стояв біля витоків формування нової житлової політики України. Як почесний президент Housing Ukraine, він активно працює над впровадженням європейських практик у вітчизняну житлову сферу.

    В інтерв’ю Property Times Сергій Комнатний розповідає про ключові принципи нової житлової політики, перспективи створення системи соціального житла, можливості залучення міжнародних партнерів та виклики, з якими стикається Україна на шляху до справедливої та ефективної житлової системи.

    Реформа житлової політики включена до Ukraine Facility Plan, що підіймає її на міжнародний рівень уваги. Чи зможе Україна скористатися цим унікальним шансом для побудови європейської моделі житлової політики? Про це та багато іншого — в нашому інтерв’ю.

    PT: Ви брали активну участь у формуванні нової житлової політики України. Які ключові принципи вона закладає і чим відрізняється від попередньої моделі?

    С. К.: Процес створення сучасної житлової політики в Україні лише розпочався, і в його основі закладаються європейські практики, які передбачають, що держава формує умови, щоб кожен мав можливість вирішити своє житлове питання залежно від власних можливостей і потреб. Для економічно активних громадян із достатнім рівнем доходу розвиваються доступні іпотечні програми, а для тих, чий дохід обмежений або відсутній з об’єктивних причин, створюється система доступного орендного (соціального) житла. Важливо підкреслити, що соціальне житло не є безкоштовним: орендна плата покриває витрати на його утримання та ремонт, а для соціально незахищених груп передбачено субсидування орендних платежів.

    Ця політика базується на таких ключових підходах : 

    житло має бути доступним і безбар’єрним, враховувати фізичні, соціальні та культурні потреби людей; 

    непорушність права на житло і його недоторканність мають бути гарантовані і захищені державою; 

    житлова політика має бути справедливою, виключати будь-які форми дискримінації та забезпечувати рівний доступ до житла, встановлюючи чіткі правила надання підтримки і відповідальність учасників. Кожен має мати можливість обирати механізм вирішення свого житлового питання – купівля чи оренда, власними силами чи з державною підтримкою;

    важливим елементом нової житлової політики також є відкритість усіх процесів і відсутність корупційних ризиків: громадяни повинні чітко розуміти, хто, за якими критеріями й на яких умовах отримує підтримку. Це створює передумови для справедливої та ефективної системи, орієнтованої на потреби людей і стабільний розвиток житлової сфери.

    Також, що особливо важливим, в новій житловій політиці є стратегічне планування. Ми не маємо права приймати хаотичні, точкові рішення. Процеси у житловій політиці потребують системності, рішення мають ухвалюватися на основі аналізу та довгострокових цілей розвитку. Саме тому пропонується створення системи стратегічного планування через затвердження Державної та регіональних житлових Стратегій.

    Важливо зазначити, що сьогодні Україна має шанс якісно змінити житлову політику, адже стан справ який є не вирішує нагальних проблем і не влаштовує суспільство а внутрішнього ресурсу не вистачить на забезпечення базових житлових потреб всього населення, особливо постраждалого від війни й руйнувань. Реформа житлової політики включена до Ukraine facility plan, що піднімає фокус уваги до неї на міжнародний рівень. Сьогодні ми маємо унікальний шанс на побудову Європейської житлової політики де право на житло не привілегія для обраних а природне право кожної людини.

    РТ: Чи передбачає нове законодавство створення сталих інституцій для розвитку соціального та доступного житла в громадах?

    С. К.: Орієнтуючись на досвід європейських країн, які мають розвинену систему орендного муніципального (соціального) житла, водночас враховуючи специфіку України – наслідки війни, масштабне внутрішнє переміщення населення та потребу у швидких рішеннях, крім системності та стратегічного планування результатів, також має  відзначатися швидкістю реалізації, прозорістю та економічною ефективністю, адже ми не маємо десятиліть на поступовий розвиток цієї сфери.

    Особливо цінним для нас є досвід Німеччини, де ефективно працює система муніципальних операторів доступного житла, які не лише будують соціальне житло, а й професійно управляють ним. Окрім цього, Німеччина має успішні приклади партнерства з приватними девелоперами: держава надає субсидії, пільгові кредити або земельні ділянки на вигідних умовах, а натомість приватні компанії зобов’язуються надавати житло за зниженими орендними ставками певним категоріям громадян упродовж 15–30, інколи до 40 років. Після завершення цього строку власники можуть переводити житло у ринковий сегмент. Ця модель, адаптована до наших умов, може стати ефективною і в Україні.

    Важливим кроком у цьому напрямку вже є експериментальний проект, започаткований постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2025 р. № 796. Він передбачає створення фонду муніципального (соціального) орендного житла та запровадження інституту оператора житла – юридичної особи комунальної форми власності, яка здійснюватиме управління муніципальним житлом, а також будівництво та утримання такого фонду. Цей експеримент стане важливою основою для подальшого напрацювання законопроекту про соціальне житло та впровадження нової системи формування ринку доступного житла в Україні.

    РТ: Які інструменти підтримки для муніципалітетів передбачає нова житлова політика – зокрема в частині будівництва або управління житлом для вразливих категорій?

    С. К.: Перш за все, ми маємо розуміти що кожна громада, кожен регіон України, сьогодні має різні види проблем і потреб в житловій сфері. Деякі міста мають проблеми з руйнуванням і ушкодженнями житлового фонду, деякі мають виклики пов’язані з масовим внутрішнім переміщенням, всі міста в цілому мають проблему застарілого житлового фонду і не ефективного його управління. Нові реалії потребують нових підходів, саме тому проєкт Закону «Про основні засади житлової політики» визначає набір інструментів для громад які дозволяють включити в регіональні житлові стратегії саме ті заходи які потрібні саме цій громаді. Набір інструментів будівництва та управління житлом для вразливих категорій населення який закладається в нове житлове законодавство, зрозумілий інвесторам, в тому числі міжнародним фінансовим установам, що дає можливість містам стати повноцінними партнерами й учасниками міжнародних проєктів у сфері доступного житла.

    РТ: Чи бачите ви реальні перспективи залучення міжнародних партнерів (донорів, інвесторів, агенцій розвитку) до реалізації муніципальних житлових проєктів в Україні? На яких умовах це можливо?

    С. К.: Так, перспективи залучення міжнародних партнерів до реалізації муніципальних житлових проєктів в Україні є цілком реальними. Уже сьогодні існують приклади успішної співпраці територіальних громад із міжнародними донорами та інвесторами, зокрема у Львівській, Дніпропетровській, Київській та інших областях.

    Для масштабування таких проєктів необхідно створити стабільне і передбачуване середовище для інвестицій. Тобто прозорі та зрозумілі процедури, чіткі правила управління та довгострокового використання житлових фондів, ефективні механізми контролю й запобігання корупційним ризикам. Міжнародні партнери мають бути впевнені, що інвестиції будуть використані саме на вирішення житлових проблем тих категорій населення, для підтримки яких вони надаються. І головне — що побудоване житло не втратить свого цільового призначення з часом. Важливо, щоб створені житлові фонди надалі ефективно управлялися муніципалітетами, залишалися доступними для визначених категорій громадян та слугували довгостроковим рішенням, а не одноразовими тимчасовими заходами.

    РТ: Які моделі державно-приватного або муніципально-приватного партнерства можуть бути ефективними в умовах України для створення доступного житла?

    С. К.: Моделі державно-приватного партнерства у сфері житла є досить розвиненим, але перспективним полем для майбутніх приватних інвесторів. Ми маємо лише поодинокі пілотні проєкти, які базуються на грантовій або благодійній основі. Нещодавно прийнятий Закон про публічно-приватне партнерство розшиває багато можливостей для соціально орієнтованого бізнесу у сфері доступного житла, але його імплементація потребуватиме часу і подальших зусиль Уряду, але це важливий крок в майбутнє.

    РТ: Чи є вже приклади в Україні, коли муніципалітети успішно співпрацюють з міжнародними організаціями у сфері житла? Що ми можемо з них винести?

    С. К.: Такі приклади існують, але, як я повідомив раніше, це переважно пілотні проєкти які не носять системного характеру, адже сьогоднішнє правове регулювання соціального орендного житла не врегульовано на законодавчому рівні. Я знаю багато прикладів, коли міжнародні організації мають наміри й можливості реалізовувати проєкти соціального або тимчасового житла, але при цьому зіштовхуються з системними проблемами, які не дають можливості якісного й ефективного управління таким житлом через занадто бюрократизовані процедури або ж популістичні норми, які не дозволяють стягувати плату за утримання такого житла з мешканців. Ми маємо зрозуміти, що ніхто не заплатить за експлуатацію житла чи спожиті комунальні послуги, ми маємо усвідомити, що право на проживання породжує й обов’язки, і лише врегулювавши ці питання на законодавчому рівні, ми зможемо почати формувати ці підходи у свідомості користувачів.  І лише тоді ми зможемо перейти до соціально-економічної моделі доступного житла в Україні.

    Читайте также: Олександр Лещинер, BWDS LLC: Ми змушені з нуля завойовувати американський ринок

    РТ: Яку роль ви відводите державі в розвитку системи соціального і доступного житла: координатор, замовник, фінансист чи інше?

    С. К.: Держава в розвитку системи соціального і доступного житла має відігравати роль партнера. На мою думку держава має: 

    — створити відповідні сприятливі умови: прозорій зрозумілі правила, які стимулюють залучення інвестицій, будівництво доступного житла; 

    — запровадити фінансові інструменти й гарантії для приватних інвесторів, міжнародних партнерів та муніципалітетів;

    — забезпечити ефективну координацію та контроль: запобігання зловживанням, захист прав громадян, забезпечення ефективного управління житловим фондом у майбутньому.

    Таким чином, держава має бути сильним і відповідальним партнером, який підсилює спроможність громад, інвесторів, міжнародних партнерів  і громадян вирішувати житлові проблеми ефективно та справедливо.

    РТ: Які головні бар’єри наразі стоять на шляху впровадження нової житлової політики на практиці? Як їх подолати?

    С. К.: Одним із головних бар’єрів впровадження нової житлової політики є застаріле уявлення суспільства, успадковане ще з радянських часів, що держава має безкоштовно надавати житло всім, хто стоїть у черзі. Багато громадян досі тримаються за цю «квартирну чергу», хоча на практиці це не призводить до отримання житла навіть за десятиліття, ймовірність отримання безкоштовної квартири сьогодні фактично дорівнює нулю.

    Ще одним викликом є значні масштаби руйнувань житлового фонду через війну та масове внутрішнє переміщення населення. У таких умовах держава не має морального права давати обіцянки безкоштовного житла, які не можна виконати.

    Тому нам потрібно відмовитися від радянської практики «вічних черг» і перейти до прозорих, реалістичних механізмів підтримки: пільгових кредитів, соціальної оренди, державно-приватного партнерства. Суспільство  має орієнтуватися на реальні можливості держави.

    РТ: Як, на вашу думку, мають виглядати житлові програми для внутрішньо переміщених осіб (ВПО) у середньо- і довгостроковій перспективі?

    С. К.: Проблема житлового забезпечення внутрішньо переміщених осіб (ВПО) є надзвичайно складною і потребує раціональних рішень, заснованих на принципах соціальної справедливості та економічної обґрунтованості. Ми не можемо дозволити собі хаотичні або популістичні підходи, адже масштаби проблеми величезні: понад 4,6 млн людей були змушені залишити свої домівки, а потреба у житлі оцінюється більш ніж у 1,23 млн одиниць.

    На мою думку, житлові рішення можуть формуватися з урахуванням різних соціально-економічних груп серед ВПО. Зокрема для найбільш вразливих (пенсіонери, особи з інвалідністю, багатодітні сім’ї, одержувачі соціальної допомоги) — передбачити соціальне житло (державне або комунальне), яке надається за договорами оренди з доступною платою, що поєднується застосуванням субсидій, що можуть покривати до 100% вартості оренди.

    Для людей працездатного віку з офіційним, але невисоким доходом (на рівні нижче середнього) — створити систему соціальної оренди з доступною платою та можливістю часткового субсидування. Це дозволить їм інтегруватися у громаду і зберегти економічну активність.

    Для економічно активних громадян із середнім рівнем доходу — запровадити пільгові програми кредитування для придбання готового житла або будівництва нового.

    Для громадян із доходом вище середнього — передбачити часткову компенсацію відсоткових ставок за банківськими кредитами, що стимулюватиме самостійне вирішення житлового питання із мінімальною державною підтримкою.

    Такий підхід, як в середньостроковій, так і в довгостроковій перспективі,  дозволить побудувати справедливу, реалістичну та збалансовану систему, де допомога надається тим, хто її дійсно потребує, а для інших створюються умови для самостійного вирішення житлових питань.

    РТ: Ви маєте великий досвід роботи як у державному секторі, так і в громадських ініціативах. Що, на вашу думку, має змінитися у підходах до житлової політики, щоб Україна змогла побудувати ефективну та справедливу систему житла після війни?

    С. К.: Щоб побудувати ефективну та справедливу житлову політику, ми маємо прийняти нову реальність. Так, як було раніше, вже ніколи не буде. Ми живемо у країні, яка змінилася — із новими викликами, але й новими можливостями.

    Перш за все, нам потрібно відмовитися від старих ілюзій про безкоштовне житло. Це не означає, що держава не повинна допомагати тим, хто постраждав від війни. Механізми компенсацій за зруйноване або пошкоджене житло залишаються важливими, адже вони стосуються відновлення порушених прав людей. Проте, якщо говорити про загальне вирішення житлового питання, держава має виконувати іншу функцію. 

    Мають бути доступні механізми, щоб кожен міг забезпечити себе житлом — через пільгове кредитування, соціальні орендні програми, розвиток доступного житла. Держава повинна розвивати та підтримувати ці механізми на системній основі, із залученням приватного сектора та міжнародних партнерів. 

    Суспільство більше не терпітиме несправедливості, і це має розуміти кожен чиновник, кожна громада і кожен учасник житлових програм. Тому обов’язкова умова — прозорість і соціальна справедливість у всіх процесах. 

    Також читайте: Ольга Соловей, Фонд «Житло для ВПО»: Такі точкові ініціативи можливі та потрібні у кожній громаді

    https://propertytimes.com.ua/interviews/pochesniy_prezident_housing_ukraine_pravo_na_zhitlo_ne_privilegiya_dlya_obranih_a_prirodne_pravo_kozhnoyi_lyudini

    Читайте также: Happy 7: перший крок компанії ПБФ у ролі девелопера

  • Анна Чуботіна, Arricano: Наш фокус спрямований на забезпечення безперебійної роботи діючих проєктів та фінансової стійкості компанії

    Анна Чуботіна, Arricano: Наш фокус спрямований на забезпечення безперебійної роботи діючих проєктів та фінансової стійкості компанії

    Повномасштабна війна стала для Arricano серйозним викликом: частина ТРК тимчасово не працювала, команди діяли в умовах постійних ризиків, а операційні процеси довелося швидко перебудовувати. Компанія сфокусувалась на безпеці, підтримці орендарів і збереженні фінансової стійкості, розширивши повноваження локальних команд і посиливши взаємодію з бізнесом на місцях. Попри кадрові, інфраструктурні та економічні труднощі, Arricano змогла забезпечити стабільну роботу своїх проєктів та адаптуватися до нової реальності.

    Читайте также: DELTA Ukraine: Відбудова має стати не просто ремонтом, а довгостроковою програмою модернізації країни

    Про те, як компанія проходить цей період і які рішення стали ключовими, Property Times говорив з Анною Чуботіною, CEO Arricano.

    РТ.: Як війна вплинула на діяльність Arricano та ваші ключові бізнес-процеси?

    А. Ч.: Перші місяці великої війни були найскладнішими. Частина наших ТРК опинилися під загрозою, якийсь час не працювали, потім поступово відновили свою роботу, починаючи з орендарів, які пропонували населенню товари першої необхідності. Дякуємо нашим партнерам та колегам, які взяли на себе ризики роботи під час війни, у тому числі й у прифронтових містах, якими зараз є Запоріжжя та Кривий Ріг. Завдяки відданій роботі наших команд на місцях ми швидко перебудували операційні процеси, сфокусувались на безпеці та комунікаціях, на підтримці орендарів у відновленні їхньої діяльності у наших проєктах та на допомозі військовим і спільнотам наших ТРК.

    Війна навчила нас швидкості та гнучкості. Нам дуже допомогло, що частина бізнес-процесів була автоматизована, тому управління та звітність у дистанційному форматі були налагоджені за лічені години. На початку війни наші офісні співробітники частково працювали у віддаленому форматі. Зараз працівники центрального офісу, за деякими виключеннями, працюють у гібридному форматі, що, як на мене, ефективніше за віддалений. Частину робочого часу ми збираємось усі разом, що сприяє укріпленню міжособистісних зв’язків, побудові довіри, творчості, синергії, швидкому прийняттю рішень. Щодо ТРК, то тут, технічні спеціалісти, клінінг, охорона, адміністрація — всі завжди на місцях.

    РТ: Яким чином ви адаптували управління мережею ТРК у воєнний час?

    А, Ч.: Головна зміна в тому, що ми суттєво розширили повноваження команд на місцях. Це дозволяє швидко реагувати на контекст і, відповідно, ухвалювати рішення, враховуючи оперативну ситуацію, що динамічно змінюється. Не всі деталі та нюанси можна об’єктивно оцінити з центрального офісу. Наприклад, якщо тривоги цілий день і персонал емоційно й фізично виснажений, директор торговельного центру може самостійно ухвалити рішення та запропонувати орендарям зачинитись в такий день раніше, повідомивши відвідувачів про зміни роботи ТРК.

    РТ: Як змінилася стратегія компанії щодо роботи з орендарями в умовах війни?

    А. Ч.: Ми послідовні у своїх принципах вибудовування взаємовигідної прозорої співпраці та довіри. З початку війни ми посилили маркетингову підтримку наших орендарів. Також прискіпливіше оцінюємо ефективність їх роботи, щоб мати можливість швидко реагувати на запити щодо знижок та маркетингових активностей. Були випадки, коли колеги в ТРК допомагали орендарям з пошуком персоналу, бо наразі – це одна з ключових проблем на місцях. За запитом ми можемо рекомендувати проєктні чи підрядні компанії, з якими маємо успішний досвід співпраці. Це особливо актуально зараз, коли, через брак персоналу, дуже складно знайти ремонтні бригади, особливо у прифронтових містах.

    РТ: Які виклики зараз стоять перед вашими орендарями та як компанія допомагає їм у цій ситуації?

    А. Ч.: Те, що для великих мережевих компаній частіше постає як виклик щодо підвищення ефективності, для малого бізнесу зараз – питання виживання. В наших регіональних проєктах значна частина приватних підприємців, яким дуже складно, тому що фінансова стійкість низька. Таких орендарів, там де це дійсно виправдано, ми підтримуємо знижками, маркетинговими комунікаціями, консультуємо щодо оформлення вітрин, вивісок, товарної пропозиції тощо. Також для всіх дуже гостро стоїть питання дефіциту кадрів. У наших регіональних містах орендарі постійно стикаються зі складнощами пошуку персоналу.

    РТ: Чи довелося вам змінити фінансову стратегію, враховуючи нинішні ризики?

    А. Ч.: До 2022 року ми планували інвестиції в нові проєкти, але після початку війни пріоритет змінився. Головна мета – зберегти фінансову стабільність, мінімізувати збитки та забезпечити безперервність діяльності. Ми продовжуємо працювати в режимі оптимізації витрат, розглядаючи їх під кутом доцільності та ефективності. Усі непріоритетні витрати скорочуємо або переносимо на майбутні періоди. Домовляємось із нашими банками щодо реструктуризації кредитів, якщо розуміємо, що є ризик невиконання зобов’язань через події, на які ми не можемо вплинути. Наприклад, у 2024 році пошкодження ТРК «Сонячна Галерея» та суттєве зниження орендних доходів по цьому проєкту і потреба в коштах на його відновлення, посилили тиск на фінансову стійкість компанії. Нам допомогло, що всі контрагенти йшли нам назустріч по строках виконання зобов’язань. Фінансова гнучкість дозволяє швидко корегувати плани у відповідь на кризові події та зменшувати їхній вплив на дохід компанії.

    РТ: Наскільки санкції, які запроваджені проти окремих акціонерів чи пов’язаних структур, впливають на компанію?

    А. Ч.: Ми працюємо у звичайному форматі. Торговельні комплекси приймають гостей, орендарі ефективно працюють на місцях. Команда Arricano продовжує забезпечувати безперебійну роботу ТРК, підтримувати орендарів і виконувати всі зобов’язання перед партнерами, державою та працівниками. Та, звичайно, коли стало відомо про це рішення Президента у червні поточного року – це був шок для усієї команди. Це не полегшує нашу роботу, додає психологічного пресингу, що посилюється невизначеністю під час війни. Але бізнес в Україні, на жаль, не перший рік працює не завдяки, а всупереч. Тож віддано продовжуємо робити нашу справу і сподіваємось, що акціонери Arricano зможуть відновити справедливість щодо себе. Наразі адвокати аналізують правові підстави для запровадження санкцій та готують необхідні процесуальні документи для їх оскарження в установленому порядку.

    РТ: Як міжнародний власник Arricano оцінює вашу роботу в Україні в умовах війни?

    А. Ч.: Цьогоріч я беру участь у роботі робочої групи Risk and Resilience Європейської ради торговельних місць (European Council of Shopping Places, ECSP) і бачу, як реагують мої європейські колеги на те, як ефективно ми керуємо нашими ТРК попри воєнні ризики. Для багатьох іноземців це виглядає як чудо. Та ми знаємо, що за цим чудом дуже багато роботи і відданості кожного з нашої команди. Загалом у акціонерів Arricano оцінка ефективності команди завжди була високою, а з початком повномасштабного вторгнення особливо.

    РТ: Arricano — одна з небагатьох девелоперських компаній України, чиї акції торгувалися на міжнародній біржі. Як війна позначилася на вашому публічному статусі?

    А. Ч.: На початку повномасштабної війни акціонери вирішили вийти з біржі, бо перебування на ній потребувало значних бюджетів, не давало доступ до залучення фінансування через військові ризики, а ці кошти були потрібні на підтримку команди і активів в Україні.

    РТ: Чи розглядаєте ви можливість додаткових лістингів або інших інструментів для залучення капіталу після перемоги?

    А. Ч.: До літа цього року акціонери компанії Arricano розглядали різні варіанти залучення капіталу й інвестування в українську економіку. Можу припустити, що питання нових інвестицій в бізнес в Україні зараз точно не на часі. Думаю, це залежить від того, чи зможуть акціонери компанії домогтися справедливості в правовому полі.

    РТ: На які проєкти компанія робить ставку у найближчій перспективі?

    А. Ч.: Наш фокус зараз спрямований на забезпечення безперебійної роботи діючих проєктів та фінансової стійкості компанії. Ще на початку року в нас були думки щодо поновлення активних будівельних робіт по проєкту ТРК «Лук’янівка», але зараз це питання не на часі.

    РТ: На якому етапі перебуває проєкт на Лук’янівці та як просувається реставрація прилеглих історичних будівель?

    А. Ч.: Будівництво ТРК «Лук’янівка» призупинено, але деякі роботи на майданчику ведуться. Під час однієї із серпневих ворожих атак на Київ було частково пошкоджено будівлю ТРК. На щастя, ніхто не постраждав. За умови залучення фінансування в будівництво, плануємо повернутись до активної фази реалізації проєкту. За нашими оцінками проєкт можна добудувати за 1,5 роки.

    Читайте также: Довгострокове фінансування у 2026 році: раціональний підхід до великих рішень

    РТ: Наскільки для вас важливо поєднання комерційної функції ТРЦ з відновленням міського середовища?

    А. Ч.: Дійсно, для нашої команди важливо, щоб ТРК не лише виконував комерційну функцію, а й органічно поєднувався з міським середовищем, створюючи нову якість простору.

    Ми розглядаємо ревіталізацію як комплексний процес редевелопменту:

    • територій — через розвиток громадських просторів;
    • будівель — через реставрацію пам’яток архітектури;
    • інфраструктури — через оновлення транспортних і пішохідних зон.

    По суті проєкт ТРК «Лук’янівка» — це перший в Україні комплекс, до складу якого входять одразу дві пам’ятки архітектури — будівля Лук’янівського парку міської залізної дороги та колишня електростанція. Наша мета — не тільки відновити їхній автентичний вигляд, а й гармонійно інтегрувати нові об’єми в історичне середовище.

    РТ: Чи бачите ви перспективи розвитку нових форматів ТРЦ в Україні?

    А. Ч.: В Україні триває редевелопмент ТРЦ, які оновлюються для збереження конкурентоспроможності, а також зростає інтерес до ритейл-парків і районних центрів, особливо у менших містах центральної та західної України.

    Основні тенденції у девелопменті — це створення багатофункціональних гібридних просторів, де поєднуються ритейл, гастрономія, культура й дозвілля, зростає частка публічних зон, а також в дозвілля інтегрується онлайн- і офлайн-досвід. Загалом ринок трансформується від традиційного шопінгу до формату, що пропонує людям досвід і враження, формуючи певний стиль життя та стимулюючи витрати на товари і послуги.

    РТ: Які міжнародні практики управління ТРЦ ви плануєте застосувати в Україні найближчим часом?

    А. Ч.: Ми провели модернізацію системи обліку відвідувачів в ТРЦ «Район» та частково в наших інших ТРЦ, де лінійні лічильники були замінені 3D-лічильниками для підвищення точності та ефективності аналізу потоків. Плануємо завершити оновлення до кінця наступного року.

    Встановили модернізовану систему BMS (Building Management System) — інтегрований програмно-технічний комплекс, який дозволяє централізовано моніторити та керувати інженерними системами будівлі з єдиного інтерфейсу. Мета — забезпечення ефективної, безпечної та комфортної експлуатації будівлі, оптимізація витрат енергоресурсів та підвищення якості послуг.

    Запустили консолідовану системи обліку відвідувачів в єдиному дашборді Power BI, що дозволяє:

    • оперативно аналізувати відвідуваність у розрізі об’єкта в цілому і зонально;
    • виявляти динаміку і тренди, порівнювати показники за періодами і локаціями;
    • ухвалювати управлінські рішення на основі прозорих і порівняних даних;
    • підвищувати ефективність маркетингових активностей і операційних процесів.

    За сприятливих умов плануємо повернутись до оновлення платформи для комунікацій з орендарями та сервісними компаніями, що обслуговують ТРК. Також хочемо інтегрувати систему збору продажів орендарів. Ми вже робили декілька ітерацій та, на жаль, лишились незадоволеними продуктами, з якими працювали.

    РТ: Чи розглядає Arricano можливість запуску нових проєктів у регіонах України?

    А. Ч.: Фокус української компанії спрямований на розвиток працюючих торговельних центрів та завершення будівництва ТРК «Лук’янівка». У акціонерів завжди були плани розвитку у регіональних містах України. Думаю, вони будуть готові повернутись до реалізації цих планів лише за умови відновлення справедливості щодо себе і свого бізнесу в Україні. Наразі запуск нових проєктів точно не на часі.

    РТ: Чи плануєте ви переглядати формат ТРЦ у бік більшої мультифункціональності (офіси, коворкінги, житло)?

    А. Ч.: Ми постійно посилюємо пул орендарів, зважаючи на тренди комерційної нерухомості та попит на ту чи іншу категорію. Сьогодні в наших діючих ТРК ми розширюємо представленість категорії спорт, F&B, звичайно залучуємо якісних фешн-операторів. Щодо перегляду формату наразі такої необхідності немає, це підтверджуються наповненістю об’єктів та попитом. Продовжуємо спостерігати за ринком, конкурентами, трансформаціями у запитах нашої цільової аудиторії, щоб бути на крок попереду.

    РТ: Як, на вашу думку, український ринок комерційної нерухомості зміниться після війни?

    А. Ч.: Очікується поступове відновлення попиту з боку міжнародних і локальних ритейлерів, які сьогодні вичікують стабілізації ситуації. Зросте інтерес до багатофункціональних форматів, де в одному проєкті поєднуються офісні, торговельні, розважальні та житлові функції.

    Велику роль відіграватимуть енергоефективність, сталі рішення, безпека та якість інфраструктури. Разом із тим розвиток комерційної нерухомості в конкретних регіонах значною мірою залежатиме від економічних і демографічних чинників: від відродження промисловості, повернення населення, а також від того, як на державному рівні будуть підтримуватись програми відновлення критичної інфраструктури та розвитку малого та середнього підприємництва.

    https://propertytimes.com.ua/interviews/nna_chubotina_arricano_nash_fokus_spryamovanyy_na_zabezpechennya_bezperebiynoyi_roboty_diyuchykh_proyektiv_ta_finansovoyi_stiykosti_kompaniy

    Читайте также: Азарт и креативность: как онлайн-развлечения вдохновляют творческий процесс