Метка: урбаністика

  • Концептуальний план  «Сталева Мрія Бахмут»: потрібно бути готовими до співпраці з донорами

    Концептуальний план  «Сталева Мрія Бахмут»: потрібно бути готовими до співпраці з донорами

    15 та 16 травня в Києві відбувся Український будівельний конгрес, ключовою темою якого стало відновлення України з урахуванням вимог безбарʼєрності та інклюзивності.

    Читайте также: Як адаптивне повторне використання допомагає вирішувати проблему дефіциту житла та долати екологічні виклики: приклад проєкту The Victor

    В межах концепції відбудови України був презентований концептуальний план «Сталева Мрія Бахмут». 

    Property Times  розповідає, які принципи були закладені в проєкт відбудови.

    «Відбудова — це те що вже йде зараз. Відновлюються постраждалі після окупації громади, будуються фортифікації та укриття, — говорить Тетяна Скрипка, керівник проєктного офісу будівельного сектору «МЕТІНВЕСТ-СМЦ». — Ми продовжуємо нашу роботу по розробці планів зруйнованих міст. Після кварталу в Маріуполі була розроблена «Сталева Мрія Бахмут»  для знищеного кварталу «Ювілейний» для 17 тис. людей, зараз проходять громадські обговорення з містянами по всій Україні. Наразі ведемо діалог з міжнародними фондами та організаціями стосовно долучення їх до проєкту. А восени в Польщі представимо план відбудови для міжнародних партнерів у Варшаві».

    Команда «МЕТІНВЕСТ-СМЦ»  в співпраці з представниками Бахмутської міської територіальної громади розробили проєкт відбудови кварталу «Ювілейний», який є частиною спального мікрорайону Бахмута.

    Цей квартал Бахмута був побудований у другій половині ХХ ст. До повномасштабного вторгнення тут проживало 17 тис. мешканців. Житлова забудова була представлена переважно п’яти та дев’ятиповерхівками, на весь квартал працювало дві школи, 2 дитячих садочки, кінотеатр та універсам. На жаль, квартал зазнав нищівних руйнувань й, за оцінками експертів,  його відбудова в  початковому вигляді не можлива. Тому автори проєкту виходили з того, що  перед початком нового будівництва залишки колишніх будівель будуть демонтовані. 

    Також читайте: Відбудова українських міст: починати роботу потрібно вже зараз

    В основу концепції закладений принцип BUILD BACK BETTER, тобто відбудувати краще, ніж було. Автори проєкту зазначають, що основна мета — не просто відбудувати  квартал, а створити умови для того, аби повернути мешканців в місто, залучити бізнес та туристів. Майбутній квартал має забезпечувати всі базові потреби в межах 15-хвилинного доступу, бути максимально безпечним, автономним та інклюзивним. 

    Центром тяжіння кварталу стане головна площа. Тут пропонують висадити ялинку, яку можна буде прикрашати на свята, заливати ковзанку та робити єдиний простір з різдвяним ярмарком. 

    Для залучення молоді розробники концепції пропонують розмістити у кварталі будівлю для вищого навчального закладу, а також створити сучасну бібліотеку, яка буде доступна для містян.

    Для студентів буде збудовано гуртожиток, в основу проєкту закладений гуртожиток, який мав бути побудований в Маріуполі для першого недержавного технічного університету «Метінвест Політехніка».  

    Щоб задовольнити потреби в  шопінгу та розвагах, в центральній частині кварталу розмістять дві  симетричні будівлі під ТРЦ, де працюватимуть різноманітні магазини, продуктові супермаркети, шоуруми, дитячі кімнати, кінотеатр, фудкорти тощо.

    Поруч з центральною площею  буде розташований офісний центр, який включатиме коворкінг, залу для проведення загальних зібрань, тренінгів, форумів, а також офісні приміщення під оренду бізнесу.

    Вздовж алеї, яка веде до головної площі, буде розташована  зона ресторанів та пабів з відкритими літніми майданчиками, які покликані розвивати й популяризувати українську кухню.

    По периметру кварталу з боку  входу до центральної площі облаштують місця для  ярмаркування, що надасть поштовх розвитку торгівлі, крафтярства та місцевої агрокультури. 

    За межами житлової забудови   пропонують облаштувати скейтпарк для дозвілля та спорту, який взимку можна буде перетворювати на гірку для зимових розваг.

    Читайте также: Проблема довгобудів в Україні: виклики, наслідки та шляхи вирішення

    Також  автори концепції включили до проєкту спортивний простір для всіх жителів: тут передбачені тренажери для всіх вікових, гендерних, спортивних категорій та для людей з інвалідністю.

    Спорткомплекс з басейном, який  планують побудувати в центральній частині кварталу, буде орієнтований не тільки на розвиток спорту, а й на реабілітаційні заходи. 

    Частину загального променаду, який проходитиме по периметру кварталу, виділять для тихого  відпочинку. Для дітей створять тематичні парки для різних вікових груп. 

    Автори концепції пропонують відновити пам’ятник Визволителям Донбасу, який був розташований на території цього кварталу, і доповнити його алеєю пам’яті бригад та підрозділів, які вели оборону та визволення міста, та меморіальним комплексом. Проєкт алеї  обговорюється на громадських слуханнях, які проводить місцева влада з мешканцями Бахмута, які наразі проживають  і різних містах України. Алея пам’яті переходитиме в парк спогадів, де можна буде побути наодинці. 

    Після перемоги Бахмут  стане туристичною меккою, сюди будуть приїздити, щоб  відчути енергетику міста-фортеці, щоб  згадати  своїх побратимів та рідних, які віддали життя, захищаючи Бахмут.  Для  гостей міста  побудують готель загальної площею 6 450 м. кв. 

    На всіх в’їздах до кварталу зведуть багаторівневі паркінги, що дозволить розвантажити прибудинкові території від авто. 

    Особлива увага приділена безпековій інфраструктурі. Проєкт передбачає облаштування кількох форматів укриттів: муніципальні (окремі укриття при школах, садочках), зовнішні укриття за периметром кварталу  та внутрішні укриття —  рівномірно розподілені в межах житлової забудови. Укриття будуть  розраховані на постійне перебування й матимуть кілька рівнів. 

    На території кварталу облаштують пункти незламності, мешканці будуть забезпечені альтернативними джерелами електроенергії та  води.

    Власний офіс управління кварталом дозволить ефективно керувати, впроваджувати стратегію розвитку та залучати інвестиції. Забезпечувати догляд території, охорону, відеонагляд. 

    Для мешканців створять власний додаток кварталу, де можна буде подивитися новини про ярмарки та заходи, оплатити комунальні послуги, залишити заявку на ремонт тощо.

    «Ми хочемо бути готовими до співпраці з донорами. Але якщо немає проєкту і кошторису, ніхто з тобою не розмовляє. Ми вже проробили велику роботу розуміємо, скільки нам потрібно часу на розмінування, на розбір завалів та переробку будівельного сміття, відновлення інфраструктури та базових послуг. Також уже рік працюємо над розробкою проєкту відновлення мікрорайону Ювілейний. Зараз проводимо громадські обговорення з осередками бахмутської громади в різних містах України. Збираємо пропозиції громадян», — розповів заступник голови міста Бахмут Олександр Марченко.

    https://propertytimes.com.ua/urban/kontseptualniy_plan_staleva_mriya_bahmut_potribno_buti_gotovimi_do_spivpratsi_z_donorami

    Читайте также: Розквіт малих міст — новий тренд чи закономірність?

  • Як адаптивне повторне використання допомагає вирішувати проблему дефіциту житла та долати  екологічні виклики: приклад проєкту The Victor

    Як адаптивне повторне використання допомагає вирішувати проблему дефіциту житла та долати екологічні виклики: приклад проєкту The Victor

    Проблема доступності якісного житла є актуальною для багатьох країн з різних причин. Український житловий фонд зазнає непоправних втрат через дії агресора.  За інформацією Світового банку, 10% житлового фонду України пошкоджено або повністю зруйновано. Україна може використовувати досвід  повторного використання (редевелопменту) будівель, що  були  побудовані для нежитлових потреб. Property Times пропонує переклад матеріалу, присвяченому проєкту  редевеломпенту The Victor (США, Сент-Луїс).

    Читайте также: Проблема довгобудів в Україні: виклики, наслідки та шляхи вирішення

    Адаптивне повторне використання існуючих будівель, особливо в міських районах,  є одним із перспективних варіантів вирішення проблеми дефіциту й доступності житла. Яскравий приклад такого підходу — проєкт The Victor (The Victor), реалізований архітектурною командою Trivers, яка перетворила історичну будівлю братів Батлерів на багатофункціональний житловий комплекс. Цей проєкт демонструє, як адаптивне повторне використання може допомогти забезпечити необхідне житло та мінімізувати негативний вплив на довкілля.

    Відродження міського кварталу

    Будівля «Батлер Бразерс», збудована у 1906 році як склад і розподільний центр, була своєрідним прообразом сучасних мегамаркетів. Розташована в центрі Сент-Луїса, за два квартали від одного з найбільших залізничних вокзалів США, ця споруда займає цілий міський квартал (загальна площа 68 280 кв. м). Розмір будівлі виявився як перевагою, так і перешкодою для її редевелопменту, через що будівля залишалася пусткою майже три десятиліття.

    Компанія Development Services Group разом з Trivers перетворили цей колись порожній простір на жваву житлову спільноту з 384 квартирами, комерційними площами та сучасними зручностями. Тепер мешканці можуть насолоджуватися життям у світлих приміщеннях, а також можуть користуватися просторою терасою на даху з басейном, майданчиком для піклболу, баром і парком для собак; фітнес-центром зі студіями йоги і пілатесу та гольф-тренажером; внутрішнім паркінгом; та відкритими внутрішніми двориками.

    Команда архітекторів прагнула максимально зберегти оригінальні конструкції та історичну структуру будівлі. Зокрема, було відновлено фасадну цеглу, теракотові карнизи та унікальні гаражні ворота. В інтер’єрах зберегли стилістичні елементи початку XX століття, включно з візерунками та кольорами, що підкреслюють зв’язок із історичним районом, де розташована будівля.


    Вид на двір The Victor. Sam Fentress

    Адаптивне повторне використання та дефіцит доступного житла

    Очікується, що проєкт додасть майже 500 мешканців у район, у якому до того проживало близько 1 300 осіб. Проєкт The Victor демонструє, що адаптивне повторне використання наявних будівельних ресурсів може бути економічно вигідним варіантом створення житла. Такі проєкти зазвичай обходяться на 12–15% дешевше, ніж нове будівництво, а забудовники отримують податкові пільги, що робить проєкти вигіднішими в сучасному економічному контексті.

    Інтер’єр. Sam Fentress

    Чверть житлових приміщень у The Victor зарезервована для тих, хто заробляє 80% середнього доходу в районі, завдяки угоді з містом Сент-Луїс, що дозволила знизити податок на нерухомість для забудовника. Різноманітність планувань квартир також дозволяє зробити орендні ставки доступнішими. Середній розмір квартири у проєкті «Вікторі» становить 943 квадратних фути (88 кв. м), що перевищує середній розмір квартир у Сполучених Штатах, таким чином покращуючи якість життя мешканців будинку і суперечить загальнонаціональній тенденції до будівництва менших за площею квартир. Різноманітність квартир також дає мешканцям можливість обирати простір, який відповідає їхньому стилю життя. 

    Екологічні переваги адаптивного повторного використання

    Проєкт The Victor також сприяє збереженню довкілля. Використання вже наявних бетонних і цегляних конструкцій знижує потребу у видобутку та виробництві нових матеріалів, що часто супроводжується значними викидами вуглецю. Щоб компенсувати 21 760 метричних тонн втіленого вуглецю, закладеного у The Victor майже 120 років тому, Лісовому парку Сент-Луїса знадобилося б ще 100 років, якби будівля була збудована сьогодні.

    Читайте также: Розквіт малих міст — новий тренд чи закономірність?


    Інтер’єр The Victor. Sam Fentress

    Крім того, у місці, яке колись було позбавлене екологічної цінності, мешканці сьогодні насолоджуються зеленими зонами по всій будівлі, відпочиваючи біля басейну на даху та на терасі, прогулюючись внутрішнім двориком або заходячи до будівлі з вулиці.

    Завдяки значно зменшеній площі насипного ландшафту у внутрішньому дворі, лоткам із седумом та великим деревам і насадженням вздовж смуги відведення, The Victor підтримує більше рослинності, ніж будь-коли. Крім того, зручне міське розташування та такі зручності, як центральна велопарковка для легкого доступу на роботу, дозволяють мешканцям відмовитися від автомобіля, що позитивно впливає на навколишнє середовище.

    Загалом, The Victor є прикладом того, як адаптивне повторне використання існуючого будівельного фонду може не лише зберегти історію, але й нашу планету.

    Перемога адаптивного повторного використання

    Проєкт The Victor ілюструє, як адаптивне повторне використання дозволяє зберегти архітектурну спадщину та природні ресурси. Відкриття будівлі у 2023 році стимулювало розвиток району, збільшило кількість доступних для оренди квартир і дало поштовх для подальших інвестицій.  Інший забудовник придбав історичну будівлю безпосередньо на північ від The Victor, плануючи інвестувати 25 мільйонів доларів і побудувати ще 50 житлових будинків у цьому районі. Цього б не сталося, якби не позитивний приклад редевелопменту The Victor.

    Цей проєкт демонструє цінність повторного використання існуючої архітектури, надаючи будівлі новий сенс, а жителям — сучасний та доступний простір для життя.


    Джерело: urbanland.uli.org

    https://propertytimes.com.ua/urban/yak_adaptivne_vikoristannya_dopomagae_virishuvati_problemu_defitsitu_zhitla_ta_ekologichni_vikliki_priklad_proektu_viktor

    Читайте также: Фабричний комплекс Ксєнжи Млин: від промислового спадку до сучасного соціального житла

  • Проблема довгобудів в Україні: виклики, наслідки та шляхи вирішення

    Проблема довгобудів в Україні: виклики, наслідки та шляхи вирішення

    Довгобуди — одне з найгостріших питань, яке стоїть перед будівельною галуззю України. Заморожені або недобудовані об’єкти не лише псують архітектурне обличчя міст, але й створюють соціальні, економічні та юридичні проблеми.

    Читайте также: Розквіт малих міст — новий тренд чи закономірність?

    Property Times запитав експертів, чи мають шанс українські довгобуди бути нарешті завершеними, і які кроки для цього потрібні. 

    Причини проблеми

    Проблема незавершеного будівництва  лежить в різних площинах. Як зазначає Ярослава Лаган, адвокат ADER HABER, так звані «довгобуди» (тобто, недобудовані, або добудовані, але не введені в експлуатацію будинки) є болючою соціальною та економічною проблемою, адже в програші від нереалізованого проєкту залишаються всі потенційні бенефіціари міської забудови.  «Це й інвестор, який втратив гроші та не дочекався довгоочікуваного житла, і місто, яке замість інфраструктурного об’єкта отримало на своїй карті потворні руїни й зайняту незрозуміло чим нефункціональну земельну ділянку, і громада, яка замість розвитку міського середовища спостерігає його стрімку деградацію навколо депресивних закинутих будівель», — пояснює експертка.

    Серед основних причин виникнення довгобудів, можна виділити:

    • Неграмотне фінансове планування забудовників

    Забудовники зазвичай починають продавати квартири ще «з котловану». У випадку банкрутства або зникнення девелопера інвестори залишаються без житла.   

    • Юридичні та майнові проблеми + корупція 

    Відсутність прав на земельну ділянку, порушення дозвільних процедур, подвійні продажі квартир, порушення законодавства про охоронну спадщину тощо.

    Поширена практика, коли  будівництво відбувається із порушенням законодавства про охорону культурної спадщини, й під тиском громадськості будівельні роботи блокуються за участі правоохоронних органів. «Місто «згадує» про історичну цінність знесеної або пошкодженої будівництвом будівлі і вже із запізненням присвоює їй статус щойно виявленого об’єкта культурної спадщини, — коментує Ярослава Лаган. —  Але повернути з оренди земельну ділянку, а тим паче, знести те що на ній вже побудоване — це задача із зірочкою, особливо якщо дозвільні документи замовником оформлені цілком законно». 

    • Вплив зовнішніх факторів 

    Економічні кризи, пандемія та війна поставили чимало проєктів на вимушену паузу. 

    • Політичні конфлікти 

    Яскравий приклад — кейс будинків банка «Аркада». «Однією з причин неможливості завершення довгобудів банком «Аркада» у Києві є зупинення НБУ операцій банку по залученню коштів від фізичних осіб. Тоді регулятор посилався на ризикову діяльність банку, що полягала у надмірному залученні коштів довірителів у співвідношенні до сукупних активів банку, і застосував до банку обмежувальні заходи, що призвело до скорочення фінансування будівництва. Політичний конфлікт щодо будівництва між містом, забудовником і НБУ триває і досі», — пояснює Ярослава Лаган. 

    • Недосконале законодавство 

    До появи закону «Про гарантування речових прав на об’єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому» в Україні фактично були відсутні законодавчі механізми, спрямовані на забезпечення добудови об’єктів нерухомості. 

    Не тільки в Україні

    Довгобуди є поширеною проблемою в багатьох країнах світу, особливо в регіонах із швидким зростанням урбанізації, слабким регулюванням будівельної галузі, економічною нестабільністю або високим рівнем корупції.

    «Досвід України насправді не унікальний, покинуті девелоперські проєкти зустрічаються у містах по всьому світу. Проте для більшості країн Європи та США причини появи довгограючих будівельних проєктів банальніша – економічна криза і нестача коштів для завершення проєктів (найяскравіший приклад — фінансова криза та обвал будівельного ринку в 2008 році), — коментує  Ярослава Лаган. — Місцеві громади та уряди цих країн вже напрацювали підходи до вирішення проблеми, до прикладу, запроваджуючи спрощені механізми  перерозподілу земельних ділянок зі звільненням зі сплати зборів за проходження відповідних адміністративних процедур, надаючи податкові пільги девелоперам, які беруться добудовувати незавершені проєкти, продаючи проблемної нерухомості таким девелоперам на аукціонах, а також завершуючи довгобуди із подальшим використанням введених в експлуатацію об’єктів у якості соціального житла». 

    З чого почати?

    Починати потрібно  з найпростішого —  з визначення масштабів проблеми. Наразі держава не володіє актуальними даними, щодо кількості об’єктів незавершеного будівництва.

    «Ще до повномасштабного вторгнення, у 2021 році Кабінет Міністрів України затвердив Порядок формування переліку об’єктів житлового будівництва, що не прийняті в експлуатацію. Порядком вже окреслені підходи уряду до розуміння того, що таке проблемний довгобуд (до будівництва залучено кошти фізичних та/або юридичних осіб, середній або значний клас наслідків об’єкта, об’єкти будівництва не прийняті в експлуатацію у строк понад два роки із запланованої дати введення в експлуатацію), — говорить  Ярослава Лаган.  — Задумано, що формуванням таких переліків здійснюватиметься на місцевому рівні, адже саме місцевим громадам краще за всіх відомо про проблемні будівництва на їх території (робота із формуванням переліків має вестися обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями за інформацією, наданою, по суті, будь-якою фізичною чи юридичною особою, чи органом місцевого самоврядування)».

    В листопаді 2024 року Верховна Рада України ухвалила ще один законопроєкт, який опосередковано може вплинути  на розв’язання проблеми з довгобудами — № 11281 щодо забезпечення житлових прав внутрішньо переміщених осіб, яким передбачається проведення всеукраїнської інвентаризації об’єктів нерухомого майна державної, комунальної та, за згодою власника, приватної форми власності, які можуть бути використані для забезпечення ВПО житлом. Потенційно в перелік таких об’єктів можуть бути включені й так звані довгобуди.

    Після того, як буде актуалізована інформація щодо кількості об’єктів незавершеного будівництва, необхідно визначитись — знести той чи інший об’єкт або добудувати? І це питання також містить кілька підпитань. 

    Технічний аудит

    Зважаючи на те, що в Україні є будинки, які десятиріччями  стоять без належної консервації, існує висока ймовірність, що частину з них неможливо буде добудувати саме з технічних причин.

    Читайте также: Фабричний комплекс Ксєнжи Млин: від промислового спадку до сучасного соціального житла

    «Якщо об’єкт не був захищений на час простою, з часом бетон може почати руйнуватися, арматура піддаватися корозії, а фундамент — просідати. Все це робить відновлення більш складним і витратним, — пояснює Ярослав Тарнагродський,  інженер компанії  «Київтрансбуд».   — Починати потрібно з технічного аудиту. Інженери досліджують конструктивні елементи будівлі — від фундаменту до стін і перекриттів. Іноді для оцінки потрібні спеціальні обстеження, зокрема ультразвукова діагностика бетонних конструкцій. Після оцінки складається звіт, де вказується, які частини будівлі придатні до подальшого використання, а які потрібно посилити або замінити.

    Якщо конструкції значно пошкоджені, це створює загрозу для будівельників та майбутніх мешканців. Саме тому важливо провести ретельний аналіз стану об’єкта. Якщо виявляється, що несучі елементи, як-то колони чи балки, непридатні, це може вимагати повної реконструкції або навіть демонтажу частини будівлі.

    Існують успішні приклади, коли об’єкти, що стояли роками, вдалося добудувати. Однак, це часто супроводжується значними фінансовими вкладеннями, адже потрібно не лише відновлювати конструкції, а й оновлювати проєкти відповідно до сучасних будівельних норм. Наприклад, якщо будівлю почали зводити 10 років тому, вона вже не відповідає актуальним стандартам безпеки, енергоефективності тощо».

    Правовий механізм

    Навіть якщо технічно об’єкт підлягає добудові, це не дає гарантій, що його можна буде добудувати, бо за кожною недобудовою тягнеться шлейф невирішених юридичних питань. Тож створити єдиний механізм для добудови всіх українських довгобудів дуже складно, і кожен такий об’єкт потрібно розглядати в індивідуальному порядку, вважає заслужена архітекторка України, народний депутат України IX скликання Ганна Бондар: «Необхідно здійснити юридичний аналіз усіх документів, після чого сформувати стратегію впорядкування документації, пошуку фінансування та взаємодії з постраждалими інвесторами, якщо такі є. По суті, це комплексне розслідування, яке потребує відповідних ресурсів з боку органів місцевого самоврядування». 

    Добудова об’єктів незавершеного будівництва ускладнюється відсутністю механізму передачі цих об’єктів новим девелоперам. «Ключова проблема не в економічній доцільності, а у відсутності правового механізму: багато таких забудов обтяжені кримінальними справами та правовими порушеннями, подвійними або потрійними продажами, проблемами з дозвільною документацією, — коментує Анна Лаєвська, комерційна директорка компанії «Інтергал-Буд». — Без прозорого правового механізму ці об’єкти можуть залишитися недобудованими на десятиліття.

    Щоб розв’язувати проблему, на нашу думку, необхідні наступні кроки:

    — Створення правового механізму для передачі об’єктів новим інвесторам. Це включає юридичне очищення об’єкта, його вилучення та передачу новому власнику через органи місцевого самоврядування або державу.

    — Організація інвестиційних конкурсів з залученням нових девелоперів та визначенням економічної складової проєкту. Якщо об’єкт не цікавить приватного інвестора, добудова повинна бути профінансована за рахунок державного або місцевого бюджету, з можливим залученням коштів вкладників. Для цього можуть бути залучені комунальні генпідрядники для завершення будівництва». 

    Для розв’язання цих питань потрібна політична воля місцевої влади, вважає  Анна Кирій, заступниця голови Архітектурної Палати НСАУ,  засновниця Архітектурно-проєктної групи Анни Кирій: «Ми мали кейс з добудовою 23-поверхового житлового будинку, коли забудовник покинув будівництво на другому поверсі та втік за кордон. Залишилися десятки ошуканих інвесторів, що фінансували квартири в цьому будинку. Тоді київська влада вилучила земельну ділянку і передала своєму комунальному підприємству разом із функціями замовника. Будинок добудували, а ми, архітектори, розвʼязували задачу із зірочкою: як зробити будівництво прибутковим для нового замовника і водночас добудувати безкоштовно квартири ошуканим власникам. Вважаю, що це хороший кейс, на який можна орієнтуватися». 

    Податкові пільги

    На думку Ярослава Тарнагродського, держава має сприяти добудові через податкові пільги для інвесторів або фінансування з фондів. 

    «Державі варто створити умови, щоб зацікавити саме бізнес у подібних проєктах —  безвідсотковими кредитами та полегшенням отримання нових вихідних даних, підключення до інженерних мереж та прозорих механізмів приведення до діючих нормативів», — додає Анна Іскіердо, архітекторка, креативна директорка проєктної компанії АІММ.

    Без гарантій для нових інвесторів та чіткого законодавчого механізму ці об’єкти можуть залишатися занедбаними ще багато років, вважає Анна Лаєвська. «Держава має забезпечити механізм вилучення, юридичної очистки та конкурсного залучення інвесторів. Крім того, важливо стимулювати забудовників до завершення таких проєктів через економічні заохочення, — говорить експертка. — На міжнародному рівні існують схожі практики: уряди пропонують забудовникам податкові преференції, знижки на підключення до інженерних мереж або надання земельних ділянок на пільгових умовах. Ці методи могли б ефективно працювати і в Україні». 

    «Податкові пільги для забудовників, які візьмуть в роботу проєкти незавершеного будівництва і доведуть їх до кінця, покликані зробити  проєкти незавершеного будівництва фінансово-привабливими, а також розвивати в цьому напрямку проєкти державно-приватного партнерства, в першу чергу, з метою перетворення соціального житла та житла для ВПО. Останній напрямок є єдино важливим в часи великої війни, решта зі зрозумілих причин, зараз не є у фокусі уваги держави – однак стратегічне бачення шляхів вирішення проблеми у майбутньому це вже половина шляху  до досягнення результату», —  вважає Ярослава Лаган.


    Фото: Property Times



    https://propertytimes.com.ua/urban/problema_dovgobudiv_v_ukrayini_vikliki_naslidki_ta_shlyahi_virishennya

    Читайте также: Студентське житло — формат нерухомості, який підкорює світ

  • Розквіт малих міст —  новий тренд чи закономірність?

    Розквіт малих міст — новий тренд чи закономірність?

    Тривалий час на ринку нерухомості домінували мегаполіси та столиці, такі як Нью-Йорк, Лондон, Берлін, Сінгапур. Але існує і зворотній тренд, коли все більше людей обирають життя в менших містах і передмістях. У світі є чудові приклади невеликих міст, які ведуть політику спрямовану на збільшення населення, оскільки вони пропонують нижчу вартість життя і більше простору, доступні сервіси та послуги, робочі місця, та різноманітні фінансові механізми, пише Property Times

    Читайте также: Фабричний комплекс Ксєнжи Млин: від промислового спадку до сучасного соціального житла

    Тренд на переїзд до малих міст та селищ активно розвивається у світі, особливо внаслідок поширення віддаленої роботи. Це явище отримало назву Zoom towns — населені пункти, які переживають стрімке зростання населення завдяки приїзду працівників, що працюють віддалено. Замість традиційної міграції в мегаполіси, тисячі людей по всьому світу почали обирати малі міста й селища для постійного проживання. 

    Цей тренд не просто тимчасова хвиля, а структурна зміна у географії попиту на житло. З розвитком цифрової інфраструктури, малі міста отримують друге дихання: вони активно модернізують сервіси, створюють коворкінги, покращують транспорт та зв’язок. Згідно з аналітикою Realtor.com, понад 60% покупців нерухомості в малих містах у 2024 році — це люди, що працюють віддалено. Це відкриває нові горизонти для девелоперів, муніципалітетів та маркетологів, які мають адаптувати свої стратегії під зміну поведінки споживачів житла.

    За певними дослідженнями, найкомфортнішими для проживання людей є міста, де мешкає 250–500 тисяч населення. Там можна оптимізувати розміщення робочих місць, зон проживання й відпочинку. А найголовніше, що в таких містах люди менше витрачають часу на транспорт, що теж дуже важливо.

    Світовий досвід

    У 2023 році малі міста США (з населенням до 250 тис.) вперше за десятиліття зафіксували більший приріст населення, ніж великі мегаполіси. Це пов’язано з тим, що близько 28% робочих днів у США у 2023 році були відпрацьовані віддалено, що дало людям більше географічної свободи у виборі місця проживання. У 2024 році понад 291 000 людей переїхали до малих міст та сільських районів США. ​Міста, такі як Талса (Оклахома) та Грінсбург (Індіана), пропонують фінансові стимули для переїзду, наприклад, $10,000 для віддалених працівників, щоб залучити нових мешканців та оживити місцеві громади.

    В Австралії спостерігається тенденція «treechange», коли мешканці мегаполісів переїжджають до регіональних міст, таких як Балларат, у пошуках кращої якості життя, доступного житла та спокійнішого середовища. ​

    У Швеції 33% тих, хто переїхав з регіону Стокгольма, зазначили, що можливість віддаленої роботи вплинула на їхнє рішення. Серед них переважають самозайняті та висококваліфіковані спеціалісти.

    Чому малі міста стають привабливими?

    Малі міста активно інвестують у розвиток інфраструктури, включаючи високошвидкісний інтернет, коворкінги та сучасні сервіси, щоб привабити нових жителів. І мова не лише про міста-супутники мегаполісів, але й про регіональні центри, населення яких від 100 тисяч мешканців. Серед основних факторів, які роблять такі міста привабливими, експерти називають: 

    Доступне житло: Ціни на нерухомість у малих містах значно нижчі, ніж у мегаполісах.​ Іноді різниця доходить до 50%. Як приклад, ціна на оренду 2-х кімнатної квартири в Тернополі становить 12 000 грн/місяць, а той час як у Києві — 27 000 тис./місяць (за даними ЛУН.юа в квітні 2025). 

    Читайте также: Студентське житло — формат нерухомості, який підкорює світ

    Якість життя та доступність послуг: Менше шуму, забруднення, більше зелених зон та спокійне середовище.​ Автомобільні корки та перевантажений публічний транспорт — це типові проблеми мегаполісів. У невеликих містах усі необхідні сервіси та послуги розташовані більш концентровано, тож відчутно зменшується час, який мешканці витрачають на дорогу. 

    Гнучкість роботи: Зростання кількості професій, які дозволяють працювати віддалено, розширює можливості вибору місця проживання. Можливість жити ближче до природи без відмови вiд кар’єрних амбіцій — усе це робить містечка привабливими для нової хвилi мешканцiв.

    «Транспортне сполучення є вирішальним для малих міст і передмість, — впевнений Григорій Мельничук, в.о. декана факультету архітектури, будівництва та дизайну державного університету «Київський авіаційний інститут»Ідея проживання значної частини населення у малих містах і селищах на відстані від мегаполісів працює за умови наявності швидкісного громадського транспорту, яким можна переміщатися по великій урбанізованій території агломерації. І це рейковий транспорт, що не залежить від заторів авто. У такому разі можна жити за 30-40-60 кілометрів від ділового центру, але мати можливість дістатися його дуже швидко, надійно і всім категоріям суспільства. У сучасному світі відстані вимірюються часом, а не кілометрами». 

    Ситуація в Україні

    На внутрішню міграцію та зростання ролі малих міст в Україні звісно вплинула війна та велика кількість ВПО. Згідно з оцінками Міжнародної організації з міграції (МОМ), фактична чисельність внутрішньо переміщених осіб (ВПО) в Україні складає приблизно 3,5 мільйона. Найбільше ВПО мешкає в Дніпропетровській (479  000 осіб, або 14% від загальної фактичної чисельності ВПО) та Харківській (414 000, 12%) областях на сході України, тоді як столиця, м.  Київ (343  000, 10%), і Київська область (268  000, 8%) посідають, відповідно, третє і четверте місця за чисельністю прийнятих ВПО. Очевидно, що переселенці в першу чергу шукають роботу та житло. Тому ті міста, які найкраще впоралися з релокацією підприємств та створенням соціального житла, гуртожитків та інших варіантів розміщення для ВПО, відчувають приріст населення.

    Малі обласні центри України, як-от Чернівці, Івано-Франківськ, Тернопіль чи Хмельницький, усе частiше обираються не тiльки мiсцевими, переселенцями, а й фрілансерами, людьми з IТ-сектору. Цi мiста приваблюють своєю компактнiстю, зручнiстю, доступнiстю житла, бiльшою екологiчною стабiльнiстю i людською масштабнiстю. У Чернiвцях i Івано-Франкiвську вже активно розвиваються громадськi iнiцiативи, креативнi простори, покращується транспортна та цифрова iнфраструктура.  В Мукачеві ставку роблять на близькість до кордонів та потенцiйну співпрацю з європейськими регiонами. Навiть невеликi туристичнi мiста-курорти, як Славське чи Яремче, починають трансформуватися з сезонних локацiй на постiйнi територiї життя цифрових номадiв. Зростання попиту в цих містах видно з темпів зростання цін на нерухомість за останні 2 роки.

    Змiна географiї попиту на житло вже не виглядає тимчасовим явищем. Вона диктує нові правила гри для ринку нерухомостi i створює новi можливостi — не лише для тих, хто купує, а й для тих, хто будує i планує мiста майбутнього.

    https://propertytimes.com.ua/urban/rozkvit_malih_mist_noviy_trend_chi_zakonomirnist

    Читайте также: Как привлечь клиентов в коворкинг в новое время

  • Фабричний комплекс Ксєнжи Млин: від промислового спадку до сучасного соціального  житла

    Фабричний комплекс Ксєнжи Млин: від промислового спадку до сучасного соціального житла

    Фабричний комплекс Ксєнжи Млин у Лодзі являє собою унікальний зразок промислової архітектури 19 століття та історично значущий житловий район. Цей комплекс був розроблений Каролем Вільгельмом Шайблером як цілісне «місто в місті» — текстильна фабрика з житлом для робітників та повною допоміжною інфраструктурою, включаючи лікарню та пожежну команду.

    Читайте также: Студентське житло — формат нерухомості, який підкорює світ

    Процес ревіталізації з акцентом на соціальне житло

    Масштабна ревіталізація Ксєнжі Млина розпочалася у 2012 році й стала зразковим прикладом комплексного оновлення історичної частини міста. Проєкт охопив територію площею 6,5 га та передбачав реконструкцію 47 будівель, серед яких колишні робітничі будинки, господарські споруди та комерційні приміщення.

    Реалізація проєкту включала кілька ключових напрямів:

    • модернізацію підземної інфраструктури (водопостачання, опалення, каналізація),
    • відновлення багатоквартирних і господарських будівель,
    • впорядкування зелених насаджень і дворових територій для покращення житлового середовища.

    Фінансування здійснювалося коштом міського бюджету та значної субсидії Європейського Союзу в розмірі 40 мільйонів злотих. Це дозволило провести масштабну реставрацію житлових і нежитлових будівель на вулицях Ксєнжи Млин, Пшендзальняна та Фабрична.

    Найважливішою особливістю ревіталізації стало збереження оригінальної міської тканини та планування, спроєктованого понад 140 років тому. Проєкт зумів поєднати історичний характер району з вимогами та стандартами 21 століття, створивши унікальний простір, де промислова спадщина органічно співіснує з сучасним комфортним житлом.

    Соціальне житло та орієнтація на громаду

    Значна частина відреставрованих будівель комплексу функціонує як соціальне житло, забезпечуючи доступне помешкання для людей, які не спроможні орендувати квартири на відкритому ринку. Таким чином, у межах історичного комплексу задовольняються основні соціальні потреби мешканців.

    Проєкт акцентує на збереженні житлових функцій району та його мешканців, сприяючи соціальній інтеграції замість вимушеного переселення. Життя громади підтримується через створення клубів соціальної інтеграції, об’єднань мешканців, мистецьких майстерень та культурних програм, які активно залучають жителів до спільної діяльності.

    Унікальною особливістю проєкту є запровадження посади районного менеджера або медіатора, який забезпечує ефективну комунікацію між мешканцями та міською владою. Ця роль сприяє розбудові соціальної довіри та гарантує, що допомога надходить саме тим, хто її найбільше потребує.

    Під час реконструкції були створені додаткові можливості працевлаштування для місцевих жителів, що стало важливим кроком у поєднанні соціальної та економічної ревіталізації району.

    Читайте также: Как привлечь клиентов в коворкинг в новое время

    Поточний стан і досягнення

    Останні дані свідчать про успішне відновлення житлової функції комплексу відповідно до сучасних стандартів при збереженні його історичного та соціального значення. Район сьогодні являє собою гармонійне поєднання квартир, художніх студій, комерційних приміщень та громадських просторів, які підтримують активне життя громади.

    Додаткову культурну цінність відродженому району надає Палац-музей Гербст, розташований у колишній резиденції Шайблера та відкритий для відвідувачів.

    Проєкт вважається взірцевим прикладом інтеграції соціального житла зі збереженням історичної спадщини та активним залученням громади до процесу міського відродження.

    Ревіталізація Ксєнжи Млина представляє комплексну модель міської регенерації, яка майстерно збалансовує збереження культурної спадщини з потребами соціального житла та розвитку громади. Цей проєкт став прикладом сталого та інклюзивного оновлення промислової спадщини, який може слугувати зразком для подібних ініціатив в інших містах Європи.

    Джерела: https://findingpoland.com/ksiezy-mlyn-factory-complex/
    https://urbact.eu/good-practices/improving-social-dimension-process-urban-regeneration

    Фото: Ольга Єрошенко, Property Times

    https://propertytimes.com.ua/urban/fabrichniy_kompleks_ksenzhi_mlin_vid_promislovogo_spadku_do_suchasnogo_sotsialnogo_zhitla

    Читайте также: Маркетинговая оптимизация: бюджеты, каналы коммуникации и основные меседжи

  • Студентське житло — формат нерухомості, який підкорює світ

    Студентське житло — формат нерухомості, який підкорює світ

    За глобальними оцінками ринок студентського житла оцінювали у 1,3 млрд доларів США у 2023 році й за прогнозами до 2030 року він досягне 15,9 млрд доларів США. Згідно з галузевою статистикою, загальний обсяг світового ринку студентського житла, включно з допоміжними послугами, може сягнути 200 млрд доларів США до 2031 року. Успіх формату полягає в тому, що попит все ще перевищує пропозицію в усьому світі, особливо у великих студентських містах (Лондон, міста США та Австралії) з рівнем заповнюваності ~97% (згідно monitor.icef.com). Це провокує зростання орендної плати, так за приватне студентське житло у Великій Британії оренда зросла на 9% у 2024 році порівняно з орендною платою за житло, що належить університетам. Середня дохідність оренди такого формату у Великій Британії на рівні 6,45%.

    Читайте также: Как привлечь клиентов в коворкинг в новое время

    Property Times спробував розібратися зі специфікою такого формату та потенціалом його розвитку в Україні.

    Студентське житло — це нерухомість, спеціально спроєктована для студентів, сегмент з проєктними, експлуатаційними та юридичними особливостями, які відрізняють його від інших типів житлової нерухомості. Часто такі проєкти будуються та управляються приватними компаніями (наприклад, Unite, IQ), іноді у партнерстві з університетами. Серед особливостей розміщення — поруч або зі зручним транспортним зв’язком з університетами. Цільова аудиторія — майбутні студенти (проходять підготовку), студенти та випускники. 

    Серед планувальних особливостей варто зазначити кілька форматів: 

    • блоки з кількох кімнат (4-8) зі спільною кухнею та місцем загального користування;
    • однокімнатні студії з вбудованою кухнею;
    • кількамісні номери (зазвичай на 2-х осіб) з кухонною зоною.

    Міжнародна назва цього виду нерухомості Purpose-Built Student Accommodation (або скорочення PBSA). Студентське житло може бути під керівництвом університету, і тоді це правила гуртожитку з певними обмеженнями сервісів, досить скромним облаштуванням та графіком відвідування/проживання. Але велика доля сучасних проєктів наразі під приватним управлінням, з трохи вищою орендою, але більш гнучкими правилами проживання, якісними сервісами тощо. Існує і певний різновид такого житла, це колівінги, де можуть проживати молоді одинокі люди (бо кожна студія розрахована на 1 особу, які вже працюють.

    Основна відмінність від звичайного орендного ринку полягає у тому, що орендний термін студентського житла зазвичай співвідноситься з навчальним роком (9-12 місяців), розрахунок за системою “все включено” (комунальні послуги, сервіси, інтернет, рецепція та охорона, техобслуговування). Також на більш розвинених ринках певну вагу у виборі такого житла грає бренд керуючої компанії або так звані житлові спільноти. Адже цільова аудиторія такого житла — це молодь від 18 до 25 років, яка навчається або працює. 

    Ми вже згадували, що формат студентського житла має певні планувальні особливості, де особливий фокус приділяється ергономіці простору (адже кімнати дуже невеликі) та зонам загального користування. Серед сервісів та додаткових переваг таких проєктів, наявність спортивного залу, лаунжу, коворкінгу, тераси для відпочинку, та іншим “фішкам”, які цікавлять цільову аудиторію. 

    Серед флагманів цього ринку можна навести приклади визнані міжнародною спільнотою: 

    • Tietgenkollegiet/The Tietgen Residence Hall — це новий гуртожиток, побудований у Копенгагені на Амагері, недалеко від центру міста. Tietgenkollegiet призначений в першу чергу для данських студентів, проте 10% кімнат зарезервовано для іноземних студентів. Будівля на 6 поверхів налічує 360 кімнат. Проживання для осіб старше 30 років — заборонено. 
    • Dyson Institute Village — студентське містечко для студентів Інституту інженерії та технологій Дайсона. Ландшафтне селище з дерев’яних модульних житлових модулів з комунальними зручностями та центральним соціальним і навчальним центром розташоване на території кампусу Дайсона в Малмсбері, графство Вілтшир.  
    • Bridle Works — 20-поверхова вежа в Глазго з 422 номерами, терасою на даху, чайним лаунжем та глем-румом. Спроєктований так, щоб злитися з навколишнім міським ландшафтом.
    • Beckley Point — величний проєкт на 23 поверхи неможливо не помітити в місті Плімут. Це спеціалізовані студентські гуртожитки наповнені зручностями та є домом для галасливої спільноти з понад 500 студентів.  

    Dyson Institute Village

    © Peter Landers, Dyson Institute Village

    Підсумовуючи, можна сказати, що студентське житло — це не просто житло з молодими орендарями, а це окремий клас активів з високотехнологічними моделями експлуатації, коротшими термінами оренди та високим попитом з боку передбачуваного потоку орендарів. За своєю природою він ближчий до готельного бізнесу, ніж до традиційного будівництва з подальшою здачею в оренду. 

    Читайте также: Маркетинговая оптимизация: бюджеты, каналы коммуникации и основные меседжи

    «У світі формат студентського житла — це не просто гуртожитки, а сучасні простори для життя, навчання і соціалізації молоді.

    В Україні ж ми тільки підходимо до цієї теми. Але потенціал — величезний. У великих містах — Київ, Львів, Одеса, Дніпро — навчаються десятки тисяч студентів, зокрема й з інших регіонів, а варіантів житла небагато:
    Гуртожиток — умови нижче середнього, окрема квартира — дорого.

    Тому в Україні є всі умови, щоб такий формат почав розвиватись. Сучасні, компактні будівлі біля університетів, з доступною орендою, сервісами “все включено”, безпекою, інфраструктурою — це саме те, що шукає нове покоління студентів. І це не просто про комфорт — це про якість життя під час навчання. На мою думку, ми стоїмо на порозі формування нового сегмента ринку. І хто першим запропонує справді якісний продукт — матиме сильну позицію на роки вперед.

    Формат PBSA — має бути повноцінним житловим продуктом для молоді, яка хоче вчитися, жити в комфорті й бути частиною активного ком’юніті. І цей запит в Україні вже є», — коментує засновник 450 group, Мережі прибуткової нерухомості Олександр Рябчун

    Безсумнівно, що у такого формату є перспективи й в Україні, адже на базі потужних університетів країни, таких як КАІ, ХАІ, Львівська політехніка тощо, існуючий фонд гуртожитків та їх стан бажають кращого. Звісно, потрібна певна реформа від МОНУ, яка б дозволила університетам бути незалежними у вирішенні питань власності на землю та майно. Але точно переваги формату зможуть позитивно вплинути й на рішення молоді України навчатися вдома, а не закордоном. 

    Фото: © Peter Landers, Dyson Institute Village

    https://propertytimes.com.ua/urban/studentske_zhitlo_format_neruhomosti_yakiy_pidkoryue_svit

    Читайте также: Як поліпшити спілкування з клієнтами і збільшити кількість цільових дзвінків