Український ринок будматеріалів почало лихоманити ще до війни — у 2021 році майже всі основні позиції суттєво здорожчали, подекуди спостерігався дефіцит. Війна зруйнувала надії на стабілізацію ситуації на ринку будівельних матеріалів в найближчій перспективі, забудовники готуються до роботи в нових реаліях й шукають альтернативні канали постачання.
Property Times дізнався, яка наразі ситуація на ринку будматеріалів і як забудовники планують вирішувати проблему дефіциту.
Чого бракує?
На Україну попереду чекає по-справжньому велике будівництво, вже зараз будівельні майданчики починають потроху оживати, і разом з тим став відчутний дефіцит певних позицій.
«Багато українських виробників матеріалів не працюють з кінця лютого. Підприємства постраждали внаслідок бойових дій, опинились в тимчасовій окупації, деякі зупинились через брак сировини. Імпортні товари і матеріали не можливо отримати через блокаду наших портів», — говорить Максим Гринчук, керівник підрозділу будівельних матеріалів національної мережі металоцентрів Vartis.
«Наразі ми спостерігаємо суттєвий дефіцит будівельних матеріалів. Це і арматура та вироби з металу, і бетон, і мінвата, і керамоблоки, і будівельні суміші тощо. Повністю компенсувати дефіцит за рахунок імпорту також не вдається через ускладнену логістику. Тож, якщо зараз відновити роботу на всіх будмайданчиках в Україні та столичному регіоні зокрема, об’єктивно наявних ресурсів не вистачить», — коментує Анна Лаєвська, комерційна директорка «Інтергал-Буд».
«Певні матеріали, такі як мінеральна вата, в Україні вироблялися на заводах, що зазнали серйозних руйнувань від ворожих бомбардувань, увесь інший об’єм імпортувався з Білорусії, яка наразі являється країною-агресором, тож про подальшу співпрацю з компаніями цієї країни в цих умовах не може йти мова. Існує варіант придбання даного матеріалу у європейських компаній, але тут ми стикнемось з проблемою логістики», — прогнозує Ксенія Савчук, директор зі стратегічного маркетингу ODG Development.
На думку Сергія Малишка, генерального директора Alpha Construction Ukraine, найуразливішими матеріалами, будуть ті, виробництво яких сконцентровано на сході України — метал, скло, алюміній.
«Також окремо варто виділити сектор металургії, виробничі потужності якої дуже постраждали й невідомо як відреагує ринок», — додає Юрій Сколоздра, керівник львівського офісу DELTA Ukraine.
Буде складно й з оздоблювальними матеріалами для внутрішніх робіт та матеріалами для обладнання інженерних мереж, зазначають експерти. «Вони зазвичай імпортні й частка таких до 70%. Запас цих матеріалів не такий великий, як вітчизняних. Буде необхідність формувати нові замовлення, із більш складною логістикою та новими постачальниками (бо раніше , до війни, деякі товари поставляла Росія та Білорусь)», — пояснює Галина Мартиненко, керівник департаменту корпоративних комунікацій компанії City One Developement.
Експерти, крім дефіциту, прогнозують також підвищення цін. «Ми очікуємо на 20-30% збільшення вартості матеріалів у порівнянні з довоєнними цінами. Деякі позиції будуть мати більший приріст ціни, що здебільшого буде обумовлено значним попитом на певні матеріали», — говорить Сергій Малишко.
Вже зараз ціни на будматеріали відрізняються від тих, що були у січні. «Від початку повномасштабної війни вартість матеріалів суттєво зросла. Найбільше — арматура та вироби з металу — вдвічі. Інші базові будівельні матеріали додали у вартості від 30% до 70%. Збільшилась і вартість будівельних робіт, також через наявний дефіцит ресурсу — багато кваліфікованих фахівців задіяні в обороні України або тимчасово залишили свої домівки», — пояснює Анна Лаєвська.
Як зазначає Юрій Сколоздра, основним чинником, який буде впливати на здорожчання, будуть енергоносії та доставка матеріалів.
«На вартість матеріалів впливає дуже багато факторів, таких як: курс валют, вартість логістики, вартість сировини для виготовлення тощо. Зараз, всім цим факторам негативного відтінку додає проста банальна «можливість». Можливість виробництва, можливість неперервної логістики, можливість продажу. Ця «можливість» і буде доданою вартістю до вартості матеріалів для будівництва. Тому, вже зараз з впевненістю можна сказати про суттєвий ріст цін. В нових реаліях компаніям доведеться приділяти більшу увагу управлінню ризиками, вчитися їх оцінювати та закладати у собівартість», — коментує Ксенія Савчук.
Альтернативні шляхи
Попри дефіцит будматеріалів, будівництво буде відновлюватися, наразі компанії розробляють механізми, які дозволять запустити будмайданчики, що зупинилися від початку війни.
«Як варіант тимчасового вирішення проблеми ми розглядаємо імпорт необхідних будматеріалів та очікуємо, коли відновить роботу український постачальник. Поступово це вже відбувається. Зокрема, є новини щодо відновлення виробництва бетону, має запрацювати завод з виробництва теплоізоляційних матеріалів. Гіршою є ситуація з виробами з металу, здебільшого їх виробництво зосереджено на сході та півдні України, регіонах, які наразі страждають від бойових дій найбільше. А от цеглу та керамоблоки купити та доставити з інших країн досить просто навіть зараз, — говорить Анна Лаєвська. — Частина матеріалів та комплектуючих була авансована нами ще до війни, наразі ми очікуємо поставки на наші об’єкти у Києві. Це ліфтове обладнання, вікна тощо».
«Наша компанія планує адаптуватись та вдосконалювати своє будівництво до умов, в яких доведеться працювати. На цей момент ми в пошуках альтернативних матеріалів та технологій будівництва. Вивчаємо західний ринок матеріалів та проєктів», — говорить Ксенія Савчук.
Перерозподіл
За умов зміни ланцюжків постачання та проблем з вітчизняним виробництвом через бойові дії може змінитися співвідношення між будматеріалами українського походження та імпортом. До війни була чітка тенденція до зменшення долі імпорта. «Частка імпортних матеріалів становила 10-15% і зменшувалася з кожним роком», — наводить цифри Максим Гринчук .
Сергій Малишко, вважає, що вірогідний перерозподіл буде залежити від декількох факторів. «Чи зможуть запуститися наші виробництва, чи змогли вони перемістити свої потужності в безпечне місце та якою буде ситуація в майбутньому? На мою думку, доля імпорту буде збільшуватись коштом благодійної та фінансової допомоги країн партнерів, адже допомога може надходити не лише у вигляді грошей, а й у вигляді готових матеріалів», — прогнозує експерт.
Анна Лаєвська прогнозує, що перехід на імпортні матеріали буде тимчасовим явищем, покликаним нівелювати дефіцит ресурсів на час, поки потужності вітчизняних виробників не відновлено. «Приблизно півроку-рік суттєва частина потреб ринку закриватиметься постачанням закордонних матеріалів. Далі ми прогнозуємо, що більшість забудовників користуватиметься українськими. Це дешевше, а логістика та планування закупівель значно простіші», — коментує Лаєвська.
Таку ж думку поділяє і Ксенія Савчук: «Якщо говорити про час відразу після закінчення воєнного стану — наш ринок буде наповнений переважно імпортними матеріалами. Але, в перспективі очікуємо відкриття багатьох виробництв, заводів на території України в час відродження та розквіту нашої держави після руйнувань загарбника. Тому згодом ми побачимо відновлення обсягів матеріалів власного виробництва, в тому числі й завдяки іноземним інвесторам».
Загалом забудовники налаштовані оптимістично й говорять про те, що попри тимчасові складнощі готові виконувати взяті на себе зобов’язання.
У 2023 році частка імпортних будівельних матеріалів на українському ринку зросла до 23% (для порівняння у 2021 році вона становила 14%). Експерти зазначають, що вітчизняний ринок виробництва будматеріалів потребує системної підтримки з боку держави, про це йшлося під час круглого столу «Будівельні матеріали. Готовність до потреб ринку на відновлення».
Property Times поцікавився у виробників будматеріалів, з якими проблемами їм доводиться стикатися та якої допомоги від держави вони потребують.
Стан ринку
Цемент
Ситуацію, яка склалася на ринку цементу на запит Property Times прокоментували в Асоціації виробників цементу України «Укрцемент».
Асоціація включає 5 груп компаній: 9 цементних підприємств, 8 із 9 цементних заводів збережені та готові до роботи (ПрАТ «Балцем» потрапив в зону бойових дій, зазнав руйнувань і зараз не працює).
Виробництво цементу напряму залежать від потреб й запиту ринку. Як зазначає Людмила Кріпка, виконавчий директор, керівник департаменту науково-технічної інформації Асоціації «Укрцемент», сьогодні ринок не працює на повну потужність:
«У 2022 р. практично всі заводи працювали без прибутку. Але навіть цей надважкий перший рік війни заводи не зупиняли роботу, не звільняли робітників, допомогли з евакуацією сімей, виплачували повністю заробітну плату, сплачували податки в повному обсязі й допомагали ЗСУ та територіальним громадам».
У 2023 році ситуація дещо покращилася, ринок адаптувався до роботи в умовах війни. Почав рости попит на цемент завдяки частковому відновленню будівельного ринку і державним програмам захисту населення та об’єктів інфраструктури. Дещо зріс експорт, повідомили в «Укрцемент».
«Так, у 2021 році виробництво цементу в Україні було 11,005 млн т, споживання складало — 10,5 млн т. У 2022 році виробництво скоротилось на 51%, передусім через падіння попиту, споживання складало 4,3 млн т. А у 2023 році виробництво цементу склало — 7,43 млн т, що на 37,5% більше ніж у 2022 р., але ми ще не вийшли на показники 2021 р., виробники цементу працювали тільки на 60% своєї реальної потужності, споживання цементу 2023 р. склало — 6,165 млн т, — коментує Людмила Кріпка. — Ми очікуємо, що програми відбудови та відновлення, які вже стартували в Україні сприятимуть стабільності динаміки росту. Впевнені, що із закінченням війни ці програми запрацюють на повну потужність. Вихід на максимальне споживання не буде миттєвим. Ринок розігріватиметься 4-5 років. Попит на будівельні матеріали збільшиться на 30% за довоєнний».
Світлопрозорі конструкції
Як і решта виробників, представники ринку світлопрозорих конструкцій з початком повномасштабного вторгнення опинилися в тяжкому становищі через невизначеність та реальні щоденні загрози, які не давали можливості планувати та ефективно розподіляти виробничі ресурси.
«Так, у 2022 році темпи росту ринку світлопрозорих конструкцій впали на 40%, порівняно з попереднім 2021 роком. Кожне підприємство, і ми не виключення, намагалося якнайшвидше оговтатися та адаптуватися до змін, що відбуваються, — зазначає Сергій Положай, засновник і генеральний директор компанії Steko. — 2023 рік позначився деяким зростанням ринку — він був вищий на 20% за попередній.
За підсумком 4-х місяців, що минули з початку поточного 2024 року, можна констатувати ще більші темпи відновлення та зростання віконного ринку — це приріст у 20% від попереднього воєнного року. Шоковий стан поступово змінився на пошук нових шляхів та ідей, націлених не тільки на забезпечення життєздатності підприємства, а й підтримку його подальшого розвитку та зміцнення позицій в умовах війни.
За попередніми оцінками та аналізом даних на сьогодні, вже можна стверджувати поступове відновлення ринку до рівня 2021 року. Відставання становить в межах 10-15%, що означає досить позитивну динаміку процесу стабілізації та відновлення.
Можемо впевнено говорити про зростання обсягів виробництва завдяки відновленню та збільшенню нового будівництва у 2023 році порівняно з 2022-м».
Теплоізоляційні матеріали та бітумні мембрани
Олександр Мануйло, керівник дирекції з продажів Sweetondale розповів Property Times про обсяги виробництва в перший рік повномасштабного вторгнення й про те, як вдалося майже вийти на показники 2021 року:
«Обсяги виробництва та продажів наших підприємств завжди напряму залежали від конкурентного середовища в Україні, наявності імпортних товарів відповідної категорії, рівня виробничих потужностей конкурентів в Україні, коливання валют, міждержавних торговельних обмежень, цін на сировину тощо. Враховуючи те, що по всіх наших виробничих напрямках ми були й залишаємось лідерами ринку, то практично всі наші заводи були завантажені по максимуму. Наприклад, 2021 рік за напрямком мінеральної ізоляції був дефіцитним. Фактично в країні в сезон не вистачало утеплювачів з кам’яної вати. Початок 2022 року не був виключенням, але після 24 лютого 2022 року всі наші заводи в Черкасах та Кам`янському зупинились до початку літа. Нам вдалося зібрати персонал, зберегти складські залишки, відновити виробництво, але рік ми закінчили з падінням від -45% у бітумних мембранах до -57% у «дефіцитній» мінеральній ізоляції. Кінець 2023 року та початок 2024 року дав надію на відновлення ринку за рахунок багатьох програм по відбудові. В березні 2024 року ми наблизились до рівня виробництва та продажів 2021 року. Сподіваємось, що 2024 рік буде найкращим в нашій історії у напрямках бітумних мембран та полімерній ізоляції».
Виробники будматеріалів й до початку повномасштабного вторгнення стикалися з проблемами нестачі сировини, недобросовісною конкуренцією тощо. Велика війна розширила перелік тих викликів, які доводиться долати. І чи не найболючіше питання — дефіцит кадрів, про який говорять всі без винятку.
«Виробники стикаються з різними проблемами, такими як зміни цін на сировину, конкуренція на ринку, складнощі в логістиці тощо. Проте основна проблема, з якою стикається виробництво зараз — відсутність кваліфікованих кадрів у зв’язку з посиленням мобілізації», — коментує Лілія Дутко, маркетолог групи компаній ТМ Eurobud.
«Наше підприємство стикається з численними викликами, але один із найактуальніших — нестача робочої сили в особі чоловіків. Ще минулого року ця проблема стала досить відчутною, і з часом вона стає тільки гостріше, — говорить Сергій Положай. — Ми займаємося виготовленням металопластикових вікон та дверей. Наша робота є важливою, оскільки, через чисельні обстріли житлових будинків, цивільної інфраструктури, підприємств та ін., багато об’єктів потребують відновлення. Наразі компанія має приміщення, обладнання, транспорт, але багато з цього простоює через недостатню кількість відповідних працівників. Вакансії офісних працівників, продавців у фірмових салонах закриваються жінками, але працівників виробництва та складів замінити важко. На початок сезону у нас відкрито близько 300 вакансій для чоловіків. Ми весь час шукаємо шляхи розв’язання цієї проблеми».
Олександр Мануйло додає:«З початком повномасштабної війни до ризикових факторів додались забезпечення підприємств електроенергією під час блекаутів, ризики ракетних атак на виробничу та складську інфраструктуру, блокування кордонів з боку Польщі, нестабільність постачань сировини та комплектуючих, мобілізація певних категорій спеціалістів на наших підприємствах та на підприємствах наших основних торговельних партнерів».
Для виробників цементу одна з головних проблем — це попит. «Попит на продукцію різко впав, отже впали й доходи, а видатки не скоротились, навпаки зростають. Вся країна живе в таких умовах, — говорить Людмила Кріпка. — Друге — це безпека. Характер воєнних дій такий, що під загрозою атак не тільки підприємства в прифронтовій зоні, але по всій Україні. До цього переліку ще можна додати аварійні відключення електроенергії, нестачу працівників, проблеми з логістикою. Попри труднощі підприємства продовжують працювати та виробляти цемент. Бо це продукт потрібний не тільки для відбудови, але й для оборони».
Державна підтримка
Під час круглого столу «Будівельні матеріали. Готовність до потреб ринку на відновлення»голова комітету ТППУ з питань промислової модернізації Володимир Власюк наголосив на тому, що вітчизняний ринок виробництва будматеріалів потребує системної підтримки з боку держави. Певні кроки з боку держави вже були зроблені й дали результат. Так, Сергій Положай зазначає, що позитивну роль відіграє державна програма «єВідновлення», також суттєвою допомогою є розширення програми «Доступні кредити «5-7-9%».
Але потрібні й додаткові кроки й ініціативи з боку держави, спрямовані на підтримку виробників будматеріалів, які мають потужності в Україні.
Property Times попросив виробників будматеріалів розповісти про свої сподівання щодо такої підтримки.
«Потрібна підтримка в формі регулювання нормативної бази, зокрема оновлення державних будівельних норм, щодо використання будівельних матеріалів. Необхідно їх актуалізувати та гармонізувати до європейських стандартів, — зазначає Лілія Дутко. — Зокрема, маємо певні обмеження щодо використання своєї продукції. Ми вже спостерігаємо дефіцит деяких будівельних матеріалів, тому перегляд та регулювання ДБН є важливим, щоб максимально забезпечити потреби ринку та забезпечити стабільність будівельної галузі в післявоєнний період. Такий крок сприятиме ефективному використанню національних ресурсів та розвитку власного виробництва, що є ключовим для економічного зростання та стабільності України надалі».
Допомога потрібна й у розв’язанні кадрових питань, зазначають представники ринку.
«В умовах війни підприємства будівельної галузі намагаються працювати не тільки у традиційних каналах житлового та промислового будівництва, але й допомагають будувати оборонні споруди та відбудовувати критичну інфраструктуру (частково своїм коштом та за рахунок донатів). Річ у тому, що багато великих виробництв (як і наші підприємства) офіційно визнані критичними або стратегічними для економіки, але не до кінця зрозумілі механізми мобілізації та бронювання співробітників, що інколи призводять до часткової або повної зупинки таких підприємств, — зазначає Олександр Мануйло. — Ми відчуваємо критичну нестачу кваліфікованого персоналу. Державна підтримка потрібна саме в забезпеченні функціонування таких підприємств. Для більшості фінансових, сировинних, виробничих проблем ми знаходимо рішення, але від стратегічної підтримки галузі та вітчизняних виробників відмовлятись не будемо».
«Через нестачу робочої сили важко підтримувати достатні об’єми виробництва, не кажучи вже про його суттєвий розвиток, — додає Сергій Положай. — Будівництво та проєкти з відновлення інфраструктури є критичними для функціонування економіки та забезпечення комфорту громадян навіть у період військових дій. Збереження працівників, які залученні до виготовлення будматеріалів, забезпечує продовження цих проєктів, а з цим і стійкість життєдіяльності суспільства. Думаємо, що це актуально для багатьох важливих галузей, де збереження працівників зараз є гострим питанням, але не захищено законодавчо».
В Асоціації виробників цементу України «Укрцемент» зазначають, що з боку держави вони очікують впровадження кращих європейських практик та спрощення умов національного законодавства. Детальніше про це Людмила Кріпка, виконавчий директор, керівник департаменту науково-технічної інформації Асоціації «Укрцемент» розповідає в авторській колонці для Property Times.
Від початку повномасштабного вторгнення частка імпорту на будівельних майданчиках України майже не змінилася, зростання в грошовому вимірі здебільшого відбулося через курсові коливання. Property Times зібрав думки представників девелоперських компаній, щоб детальніше проаналізувати, яку частку становить імпорт, як трансформувалися підходи до закупівель і які матеріали та комплектуючі лишаються переважно імпортними.
Частка імпортних матеріалів у будівництві варіюється залежно від класу проєкту, географії та підходів забудовників. Наприклад, у компанії Gazda (м. Ужгород), на прикладі ЖК «Парк Ленд», ця частка становить близько 12%. Водночас у проєктах Alliance Novobud орієнтовна частка імпорту складає 30-40%. Анна Лаєвська, комерційна директорка компанії «Інтергал-Буд» зазначає, що в проєктах компанії 80% матеріалів і комплектуючих мають українське походження. Імпортні товари становлять близько 20% і здебільшого це ліфтове обладнання, оскільки в Україні наразі обмежена кількість конкурентоспроможних виробників цього сегмента, пояснює експертка.
«У нас на будівництві ЖК, готелів та клінік частка імпортних товарів становить до 30 %. У більшості випадків, це оздоблювальні матеріали. Усе ж інше ми закуповуємо в українських виробників та постачальників», — такі дані наводитьМарк Марченко, СЕО та засновник SENSAR Development та співзасновник UniClinic.
Експерти зазначають, що від початку повномасштабного вторгнення частка імпорту не сильно змінилася, а подекуди навіть знизилася залежно від проєкту. «Точні цифри варіюються залежно від конкретних матеріалів і категорій будівництва», — пояснює Микола Аніщенко, комерційний директор із закупівель Alliance Novobud.
«Від 24 лютого 2022 року ця частка зросла з 20 до 30% — в середньому на 10%. Для порівняння, до початку великої війни вона становила менше ніж 15%», — коментує Петро Дмитрієв, менеджер з постачання та логістики Greenville.
Загалом за спостереженнями Володимира Жигмана, директора з будівництва компанії DIM, частка імпортних будівельних матеріалів які використовуються на будівельному ринку України зросла з 12-14% у 2021 році до 23% у 2023 році та досягнула майже 25% у 2024 році.
Основні імпортні позиції
Згідно з даними учасників ринку, імпортні матеріали залишаються незамінними у таких сегментах:
ліфтове обладнання;
фасади та теплоізоляція;
системи опалення та комунікацій;
віконний профіль, скло;
внутрішні мережі.
Ці категорії часто не мають конкурентних аналогів серед українських виробників через обмежену кількість підприємств чи специфічні вимоги до якості продукції.
«Як не було, так і майже немає працюючих потужностей з виробництва скла, електричного обладнання. З позитивного: з’явилися нові виробництва ПВХ, цементу», — коментує Петро Дмитрієв.
«На наших об’єктах найбільш вагомими за вартістю в частці імпорту є внутрішні мережі (котел електричний Bosсh (Німеччина), бойлер Drazice (Чехія), гребінка теплої підлоги Danfoss (Данія), трубки теплої підлоги KAN (Польща), wi-fi управління температури системи опалення DEVIreg (Данія)), дитячі майданчики та штучне покриття, фасад (мінвата Rockwool та система оздоблення Greinplast (Польща)), ліфт (Otis (Іспанія))», — наводить приклади директор з продажів БК Gazda Маріанна Бігунець.
Серед основних причин зростанні частки імпорту на будівельних майданчиках Анна Лаєвська зазначає:
ускладнення логістики;
збільшення термінів постачання імпортних товарів;
зростання їхньої вартості через підвищення курсу валют, інфляцію та транспортні витрати.
Володимир Жигман пояснює: «Зростання пов’язане з тим, що багато українських підприємств через військові дії були змушені призупинитись, обмежити виробництво, провести релокацію та підняти вартість своєї продукції, у той час, як іноземні матеріали-аналоги залишились у тому самому ціновому сегменті, як і були раніше. Водночас обсяги імпортних матеріалів також залишаються обмежені через проблеми з портовою інфраструктурою та перебудову логістичних зв’язків».
Підтримка вітчизняного виробника
Попри виклики, більшість девелоперів прагнуть максимально використовувати українські матеріали. Марк Марченко наголошує: «Для нас принципова позиція — підтримувати вітчизняний бізнес і тих виробників, які не виїхали у війну та продовжують розвивати економіку країни у надскладний час».
Анна Лаєвська додає, що українські виробники активно адаптуються до потреб ринку, створюючи конкурентоспроможну продукцію: «Зокрема, наприклад, у сегменті керамічної плитки для оздоблення санвузлів чи фасадів українські виробники пропонують вироби високої якості, які за технічними характеристиками та дизайном не поступаються імпортним аналогам.
Щобільше, українські заводи-виробники готові створювати продукцію за індивідуальними запитами замовників — з унікальними візерунками, фактурами та відтінками. Сучасні виробничі лінії вітчизняних підприємств дозволяють випускати конкурентоспроможну продукцію, яка відповідає найвищим стандартам.
Крім того, співпраця з українськими постачальниками забезпечує прогнозовані терміни постачання, зручніші умови контрактів та зниження логістичних витрат, що позитивно впливає на ефективність будівельних процесів».
Виклики для виробників
Українські девелопери поступово адаптуються до нових реалій, збільшуючи використання вітчизняної продукції. Ця тенденція є не лише економічно вигідною, але й сприяє підтримці національного виробника у складні часи. Як буде змінюватися співвідношення імпорту й вітчизняної продукції багато в чому залежатиме від здатності українських виробників відповідати новим викликам, підтримувати високу якість продукції й розвивати нові напрямки.
Українська будівельна галузь, попри величезні виклики, продовжує функціонувати в умовах повномасштабної війни. За даними галузевих асоціацій, ринок будівельних матеріалів залишається приблизно на рівні 2023 року, демонструючи певну стабільність, але не зростання.
Представники галузевих асоціацій наголошують на необхідності системної державної підтримки, щоб подолати численні перешкоди на шляху відновлення галузі. Особливої уваги потребують питання фінансової допомоги, регуляторної політики та стимулювання внутрішнього ринку. Водночас підприємства самостійно адаптуються до нових умов: впроваджують європейські стандарти, шукають шляхи роботизації виробництва та розвивають експортні напрямки.
У цьому матеріалі Property Times розглядає поточний стан ринку будівельних матеріалів України, основні виклики для виробників та шукає можливі шляхи розв’язання наявних проблем разом з керівниками провідних галузевих асоціацій.
Попит
Будівельна галузь України продовжує працювати в умовах високої невизначеності, сформованої внаслідок військової агресії. При цьому істотних змін у попиті порівняно з 2023 роком не відбулося, ринок залишається приблизно на тому ж рівні.
Загальна динаміка ринку
Як зазначає Костянтин Салій, президент Спілки виробників будматеріалів, українці стабільно купують будматеріали: певні позиції продаються на рівні 27% від довоєнного попиту, інші — на 35%.
Найкраще почуваються виробники цементу, а от, наприклад, втробництво світлопрозорих конструкцій, вікон вже досягло своєї стелі. Тобто зараз основна маса попиту тримається на рівні 2024 року. Будівельний сезон поки що не потребує великої кількості матеріалів.
«Очевидно, що активізація буде в серпні-вересні. Але наразі ми не бачимо карколомного зростання — тобто, щоб заводи почали працювати, наприклад, на 50% більше. Минулого року попит був трохи нижчим, ніж у 2023-му — так, це правда. У 2022–2023 роках було більше надії, що скоро буде перемога.
Зараз великі будівельні компанії тільки відкривають відділи продажів. Те, що було розпочато до повномасштабного вторгнення — великі житлові комплекси — уже здали. Якщо Євросоюз дасть кошти на ВПО та військових, тоді, ймовірно, зросте обсяг проєктування — і попит почне рухатись уперед», — пояснює експерт.
Сегмент цементної промисловості
За даними Асоціації Укрцемент, виробництво цементу в Україні у 2024 році склало 7,9 млн тонн, що лише трохи перевищує показники 2023 року (7,4 млн тонн) і все ще на 28% нижче від довоєнного рівня 2021 року. У 2024 році споживання цементу залишилося незмінним порівняно з минулим роком — 6,3 млн тонн.
Людмила Кріпка, виконавчий директор Асоціації Укрцемент, відзначає, що після різкого скорочення ринку у 2022 році (майже на 60% порівняно з 2021 роком) відбулася певна адаптація галузі до роботи в умовах війни. Часткове відновлення будівельного ринку спостерігається завдяки державним програмам захисту населення та відновлення об’єктів інфраструктури.
Виробництво щебеневої продукції
Особливістю функціонування ринку нерудних будівельних матеріалів є відсутність офіційної статистики щодо обсягів виробництва. Як повідомляє Владислав Нецький, генеральний директор Асоціації «Виробників Нерудних Будівельних Матеріалів України», згідно із Законом України від 3 березня 2022 р. № 2115-IX органи державної статистики призупинили оприлюднення статистичної інформації щодо обсягів виробництва промислової продукції, включаючи щебеневу, на період дії воєнного стану.
Однак доступна статистика експорту показує, що у 2024 році обсяги постачання щебеневої продукції за кордон становили 1389,4 тис. тонн, що перевищує сукупні показники 2022 та 2023 років, але залишається значно нижчим за довоєнний рівень 2021 року (2829,7 тис. тонн). Основними напрямками експорту залишаються Польща, Молдова та Литва.
Ринок автоклавного газобетону
Олег Сиротін, виконавчий директор Всеукраїнської Асоціації виробників автоклавного газобетону, зазначає, що попит на стінові матеріали залишився приблизно на рівні минулого року. Спостерігаються сезонні коливання попиту, характерні для галузі, зокрема, деяке зростання споживання на весні порівняно із зимовим періодом.
У сегменті присутня диференціація між великими будівельними компаніями, які спеціалізуються на багатоквартирному житлі та почуваються відносно стабільно, та дрібними забудовниками у сфері індивідуального житлового будівництва, які демонструють вичікувальну позицію. Причинами такої ситуації є як економічні фактори, так і психологічні аспекти споживчої поведінки: частка платоспроможних клієнтів під час війни суттєво скоротилася, а потенційні покупці очікують більш сприятливих та прогнозованих умов.
Ринок металоконструкцій
За даними, які наводить Український центр сталевого будівництва у своєму аналітичному звіті, у 2024 році ринок металоконструкцій продовжив відновлення і досягнув 91 тис. т. Зростання споживання металоконструкцій експерти асоціації пов’язують зі збільшенням об’ємів імпорту та підвищенням попиту для відбудови інфраструктурних об’єктів. У 2025 році експерти УЦСБ прогнозують продовження зростання обсягу споживання металоконструкцій на рівні 10-12% – до 102 тис. т за підсумками року, за умов стабілізації економіки та подальшого фінансування відбудови країни.
Світлопрозорі конструкції
Складна ситуація спостерігається на ринку світлопрозорих конструкцій. За словами Михайла Орленка, виконавчого директора Асоціації «Українські виробники світлопрозорих конструкцій», в І кварталі 2025 року внутрішній ринок не показав зростання, а за деякими оцінками, обсяги реалізації могли знизитися на 5% порівняно з аналогічним періодом попереднього року.
Основною причиною такої динаміки стало суттєве скорочення сегмента «відновлення» внаслідок зменшення обсягів міжнародної допомоги, зокрема від уряду США та організації USAID, яка заморозила свої проєкти в Україні.
Водночас позитивну динаміку демонструють компанії, які активно розвивають експортний напрямок, диверсифікуючи ринки збуту та виходячи на нові закордонні майданчики.
Головні проблеми виробників будматеріалів в Україні
Головною проблемою для всієї галузі залишається невизначеність щодо тривалості війни та майбутнього економічного стану країни.
За коментарями керівників провідних галузевих асоціацій Property Times спробував виокремити ключові проблеми, що гальмують розвиток виробництва будматеріалів.
Кадровий дефіцит і зростання зарплатних очікувань
Однією з найгостріших проблем для галузі став кадровий голод. Як зазначає Костянтин Салій, значна частина кваліфікованих працівників або пішла на фронт, або виїхала за кордон. А ті, що залишилися, хочуть вищих зарплат, на що виробники не можуть піти з огляду на те, що відпускні ціни на будматеріали підіймати не можна, а підприємства не можуть працювати собі у збиток
«Виник кадровий вакуум у робітничих спеціальностях. У 2022-2023 роках на виробництві ще працювали пенсіонери, які витримували ритм, але зараз вони втомилися, і також хочуть вищої оплати», — пояснює він.
Михайло Орленко з Асоціації «Українські виробники світлопрозорих конструкцій» підкреслює, що триває масовий відтік молоді 16-17 років за кордон через страх мобілізації. На деяких великих українських підприємствах вже працюють робітники з Індії та Бангладешу.
Проблема бронювання персоналу
Процес бронювання працівників залишається «незрозумілим і непрогнозованим», зазначає Костянтин Салій: «Люди подають документи, чекають місяць-два, а потім лише з’ясовують, чи є підприємство критичним чи ні».
Владислав Нецький також вказує на часті зміни законодавства щодо порядку бронювання військовозобов’язаних працівників як одну з ключових проблем.
Недостатній попит
«Найбільша проблема для виробників цементу — недостатній попит. Попит на продукцію різко впав, отже впали і доходи, а видатки не скоротились, навпаки — зростають», — зазначає Людмила Кріпка.
Олег Сиротін підтверджує: «Головна проблема українських виробників — це низький попит на будматеріали. Війна і будівництво — це антагоністичні явища. Подолати самотужки цю проблему без підтримки держави вкрай важко».
Собівартість та логістика
Виробники будматеріалів стикаються з постійним зростанням витрат:
Збільшення вартості електроенергії, палива, запчастин;
Проблеми з логістикою та порушення звичних господарських зв’язків;
Критичне подорожчання сировини.
За даними Михайла Орленка, ціна на ПВХ-профіль зросла на 3-4% через коливання курсу євро, а вартість скла у 2025 році вже збільшилась на понад 35% із прогнозованим зростанням ще на 10%. «Очікується додаткове зростання ще на 10%. Це пов’язано з дефіцитом скла на європейському ринку через планові ремонти (зупинку) 6–7 заводів із виробництва флоат-скла. Виробники не мають упевненості, що ціни знизяться навіть після відновлення їхньої роботи», — пояснює експерт.
Енергетична нестабільність
Відключення електроенергії через її дефіцит як у зимовий період через перенавантаження енергетичної системи, так і в літній внаслідок планових ремонтів блоків АЕС залишається серйозною перешкодою для стабільного виробництва.
Шляхи розв’язання проблем галузі
Щодо розв’язання кадрових проблем, Костянтин Салій зазначає, що підприємства застосовують різноманітні підходи:
«Хтось погоджується на вимоги зі збільшення оплати, хтось запроваджує неповний робочий тиждень, хтось укладає окремі угоди з працівниками на оплату за обсяг виготовленої продукції. Все дуже індивідуально», — пояснює він.
При цьому, за його словами, загальний досвід вирішення кадрових проблем здебільшого негативний, про що не дуже люблять говорити керівники підприємств.
Численні програми з перепрофілювання, особливо спрямовані на жінок для освоєння «нежіночих» спеціальностей, наразі не дають бажаного результату:
«Поки що результат дуже обмежений. Замінити 160 тисяч працівників, які були у галузі до війни, ці програми неспроможні. А якщо рахувати неофіційних — то це до 600 тисяч тимчасових працівників, які займалися ремонтом, оздобленням тощо. Це величезний кадровий резерв», — пояснює президент Спілки виробників будматеріалів.
Костянтин Салій вказує на системну проблему — короткострокові курси не можуть замінити багаторічний досвід: «Одна справа — класти плитку 20 років, інша — пройти двотижневий курс і працювати з новими матеріалами. Якість робіт, звісно, страждає, замовники незадоволені, але інших варіантів нема».
Ключовим викликом галузі залишається перехід від застарілих радянських виробничих практик. «Головне питання — як держава впорається з переходом від радянської «індустрії 2.0». Бо більшість підприємств не модернізувалась, люди досі працюють на обладнанні ще часів Хрущова й Косіора. Це важка фізична праця», — говорить Костянтин Салій.
За словами експерта, найбільш перспективним напрямком є роботизація та механізація: «На різних конференціях ми чуємо, що Україні для відбудови треба 4–5 мільйонів працівників-мігрантів із країн Азії. Я вважаю, що вихід — у максимальній роботизації та механізації виробництв. Сучасні технології це дозволяють».
Автоматизація виробництва не лише вирішує проблему кадрового дефіциту, але й створює нові можливості, зазначає КостянтинСалій: «Тоді навіть хлопці, які повернулися з фронту з пораненнями, зможуть працювати — натискати кнопки, слідкувати за процесами. Їм буде цікаво, вони знову відчуватимуть себе потрібними».
Державна політика: розрив між очікуваннями та реальністю
Property Times опитав керівників провідних галузевих асоціацій виробників будівельних матеріалів України, аналіз коментарів виявив глибоку системну кризу у відносинах між державою та бізнесом. Замість партнерства спостерігається розрив між очікуваннями галузі та реальними діями державних органів.
Владислав Нецький, зазначає, що нерудна галузь практично не відчуває підтримки держави та її органів. Його позиція підкріплена конкретними прикладами ігнорування державними установами законодавчих норм і потреб галузі: «Акціонерне товариство «Укрзалізниця», єдиним акціонером якого є держава в особі Кабінету Міністрів України, всупереч одразу п’яти статтям Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» у червні 2022 році підвищило тарифи на вантажні залізничні перевезення одразу на 70%, а з грудня 2024 року намагається підвищити їх ще на 37% (Асоціація з розумінням ставиться до усіх проблем АТ «Укрзалізниця», але чому ці проблеми мають вирішуватися за рахунок ігнорування вимог чинного законодавства). Профільні комітети Верховної Ради відмовляються розглядати законодавчі ініціативи галузевих асоціацій». Детальніше читайте в авторській колонці експерта на нашому сайті.
Пропозиції галузі
Керівники галузевих асоціацій сформулювали чіткі очікування щодо необхідних кроків з боку держави:
Фінансова підтримка:
Створення фонду державної підтримки української промисловості;
Впровадження субсидій та податкових пільг для підприємств, які інвестують у модернізацію виробництва.
Регуляторна підтримка:
Зменшення частоти змін у законодавстві для стабільності бізнес-середовища;
Спрощення дозвільних процедур.
Кадрова політика:
Спрощення умов для залучення робочої сили з-за кордону;
Програми утримання української молоді в країні через систему молодіжних іпотек та механізмів підтримки працевлаштування;
Соціально-економічна державна підтримка для повернення населення з-за кордону.
Стимулювання внутрішнього ринку:
Розширення програм «єОселя», «єВідновлення»;
Сприяння розвитку внутрішнього ринку через забезпечення прозорих умов для бізнесу;
Пріоритет вітчизняних виробників у тендерних процедурах державних проєктів з відбудови.
«Використання продукції вітчизняних виробників забезпечує локалізацію виробництва, що зменшує залежність від імпорту та гарантує стабільне постачання матеріалів, робочі місця для тисяч українців, що сприятиме зростанню зайнятості та підвищенню добробуту населення, а також надходження до бюджету, що зміцнює фінансову систему держави та сприяє подальшій економічній стабільності», — коментує Людмила Кріпка.
Економічний потенціал
Особливу увагу експерти звертають на економічний мультиплікатор, який може забезпечити галузь будівельних матеріалів. За словами Людмили Кріпки, «кожна гривня, вкладена у виробництво цементу, буде генерувати додаткові 4-5 гривень в економіку». Цей факт підкреслює стратегічну важливість галузі для відбудови України.
Галузь потребує не лише декларативної, але й реальної підтримки через конкретні кроки в фінансовій, регуляторній та кадровій політиці.
Як зазначив Костянтин Салій, «складається враження, що держава просто не розуміє, де створюється національний продукт». Подолання цього розриву в розумінні — ключовий виклик для побудови ефективної моделі співпраці держави та бізнесу в контексті відбудови України.
Адаптація до європейських стандартів як стратегічний крок
Попри відсутність системної державної підтримки, галузь самостійно впроваджує важливі зміни для інтеграції в європейський економічний простір. Людмила Кріпка з Асоціації Укрцемент підкреслює: «Незважаючи на труднощі, ми продовжуємо робити своє «домашнє завдання» для подальшого розвитку.
2024 рік став фінальним етапом підготовки виробників цементу до повноцінного використання нового технічного регламенту щодо будівельної продукції — Закону України «Про надання будівельної продукції на ринку» (305 регламент ЄС). Цей процес включає:
впровадження нових процедур виробництва та контролю якості,
нанесення знаку відповідності технічним регламентам,
заміну маркування.
Важливим аспектом цих змін є не лише нові вимоги до виробника, але й революція цільового застосування для споживачів. Закон запроваджує концепцію відповідності цементу конкретним будівельним конструкціям, акцентуючи увагу на малоклінкерних цементах, які забезпечують високу міцність та довговічність готових виробів та зменшують «вуглецевий слід».
Для споживачів відбудеться перехід від звичної познаки ПЦ до CEM, а також заміна марок цементів на класи. Хоча до кінця 2025 року діятимуть паралельно два регламенти, виробники цементу вже готові до випуску продукції за новими вимогами.
Ця трансформація демонструє готовність галузі до модернізації та відповідальний підхід до європейської інтеграції, попри недостатню підтримку з боку держави.
Війна стала серйозним викликом для українських виробників будматеріалів. Попри втрати, перебої з логістикою та кадровий дефіцит, компанія «Кератерм» не лише втримала свої позиції, а й заявила про плани розвитку. Генеральний директор «Кератерм» Леонід Новосельський в інтерв’ю Property Times розповів, як підприємству вдалося наростити обсяги виробництва, чому компанія інвестує у модернізацію саме зараз, як шукає нові ринки збуту та яку роль відіграє у відбудові України.
PT: Попри непрості часи й виклики війни, ваша компанія у 2023 році заявила про розширення. Чого вдалося досягти за цей час? Чи не пошкодували ви про інвестиції у виробництво? Л. Н.: 2023 рік був для нас особливо складним, адже ми відновлювали виробництво в Кузьминцях після пожежі. Нашим головним завданням було зберегти колектив, особливо фахівців вузького профілю.
Але ми не зупинилися, щобільше ми продовжили інвестувати та модернізувати виробництво. Провели ґрунтовний аналіз, зібрали робочі групи, визначили вузькі місця, які заважали підвищенню продуктивності та якості продукції. Залучили зовнішніх експертів і виробників обладнання, разом пропрацювали проєкт модернізації. Сьогодні вже підписані контракти з постачальниками, очікуємо на обладнання. Поки воно в дорозі, змінюємо технологічні процеси, щоб одразу після встановлення перейти на новий рівень потужностей.
Попит на керамоблоки з боку будівельних компаній високий, тож ми нарощуємо виробничі можливості. Віримо у перемогу й працюємо як на поточне відновлення країни, так і на її відбудову в майбутньому.
PT: Ви можете озвучити цифри? Чи вдалося досягти довоєнного рівня виробництва? Л. Н.: Ми виробляємо приблизно на 20% більше, ніж до війни. Тобто навіть перевищили довоєнні показники. Якщо дивитися у динаміці продажів, то 2023 рік ми закрили з приростом +50,1% рік до року, у 2024-му — вже +59,9%. А станом на вересень 2025 року маємо +20,2% зростання.
PT: Інвестиції завжди пов’язані з ризиками. Чи розглядали ви страхування від воєнних ризиків? Л. Н.: Це складне питання. З одного боку, виробники зацікавлені у страхуванні, з іншого — в Україні ця процедура непроста й дорога. Ми вважаємо страхування необхідним, але пропозицій на ринку небагато, умови високовартісні. Потрібно платити великі відсотки, а також ретельно зважувати, кому належить страхова компанія. Ми опрацьовуємо різні варіанти захисту виробничих потужностей.
PT: Які основні проблеми відчуваєте зараз? Ви вже згадували кадровий голод. А як із логістикою та обладнанням? Л. Н.: Ключова проблема — це персонал. Вона прямо впливає й на логістику. Транспорт є, але бракує водіїв. Те саме з будівельними бригадами у наших замовників: якщо вони неповні, бракує рук, то зриваються терміни будівництва, і це відбивається на загальних результатах.
Щодо обладнання — наші партнери вже адаптувалися до умов війни, працюють стабільно. До речі, нове обладнання, яке ми очікуємо, частково дозволить роботизувати процеси, таким чином ми вирішуємо нашу найбільшу проблему — дефіцит кадрів, який лише загострився після ухвалення дозволу на виїзд для чоловіків віком до 22 років. Молодь масово поїхала за кордон.
PT: Ви відчули це на собі? Л. Н.: Так, одразу. Ми намагаємося утримати молодих працівників: пропонуємо навчання, компенсації, можливості кар’єрного зростання. Це наш внесок у збереження персоналу та втримання молоді в Україні.
PT: Чи залучаєте жінок до робіт, які раніше вважалися традиційно «чоловічими»? Л. Н.: У нас немає поділу за статтю. Важливе лише питання складності операцій. Але так, у нас є приклади, коли жінки працюють на обладнанні, де раніше працювали тільки чоловіки. Ми маємо власні програми навчання, тому готові перенавчати жінок, якщо у них є таке бажання.
Завод Кузминецька будівельна кераміка
PT: Ви вийшли на ринок Молдови. Як відбувався цей процес? Л. Н.: Це логічний крок. Ми збільшили обсяги виробництва, але ринок України не зростає такими темпами. Тому навесні цього року ми почали експорт у Молдову. Там вже кілька клієнтів спробували нашу продукцію, і їхня кількість поступово зростає.
До продукції, яка йде на експорт, є певні вимоги по сертифікації, ми вивчаємо ці питання й розвиваємося в цьому плані.
PT: Ви працюєте там напряму чи через дилерів? Л. Н.: Наразі співпрацюємо з клієнтами безпосередньо. У перспективі — розбудова дилерської мережі, як це робимо в Україні.
PT: Ви плануєте збільшити частку на українському ринку. Як ви зараз оцінюєте свої позиції? Л. Н.: Ми лідируємо у своїй галузі. Нещодавно перебудували комерційний відділ, змінили структуру та систему мотивації. Тепер працюємо ближче до клієнта: напряму з великими компаніями та через дилерів — із середніми і приватними замовниками. Це дає результат: за останні чотири місяці клієнтська база зросла на 21%.
Ми приділяємо особливу увагу сервісній складовій, проводимо майстер-класи, доносимо інформації про переваги нашого продукту через різні канали комунікацій, супроводжуємо клієнта від точки входу й до кінцевого результату. Ми дотримуємося індивідуального підходу. До прикладу, у нас є клієнти, для яких ми виготовляємо продукцію під їхнє спецзамовлення.
PT: Йдеться про окремі проєкти? Л. Н.: Так, наприклад, для деяких проєктів девелопера «Інтергал-Буд» ми виготовляємо індивідуальну лінійку продукції.
Замовники звертаються з конкретними запитами щодо розмірів чи ваги блоків під свої проєкти. Якщо новий продукт сприймається ринком, він залишається в нашій лінійці.
PT: Чи можна сказати, що для вас пріоритет — робота напряму з великими замовниками, а не з дилерами? Л. Н.: Ми працюємо з усіма каналами. Приватний клієнт може купити напряму. Але якщо йому потрібен комплексний набір матеріалів, він іде до дилера. Водночас для великих забудовників ми забезпечуємо повний сервіс: доставку, технічні консультації, шеф-монтаж. Це наша конкурентна перевага.
PT: Як ви бачите свою роль у відбудові України? Л. Н.: Ми переконані: будувати потрібно якісно. Наш керамоблок використовується не лише в комерційних проєктах, а й у будівництві соціального житла для переселенців у західних областях. Це екологічний, енергоефективний і надійний матеріал.
PT: Чи готові девелопери інвестувати в енергоефективність? Л. Н.: Так, і цьому сприяють два чинники. По-перше, попит кінцевого споживача: люди хочуть знати, з чого збудовані їхні домівки. По-друге, вимоги міжнародних інвесторів, які фінансують відбудову. Тому забудовники змушені працювати лише з якісними матеріалами.
Завод Кузминецька будівельна кераміка
PT: Як ви оцінюєте ситуацію на ринку будматеріалів зараз? Л. Н.: Головне — стабільність. На 2025 рік прогнозується невелике зростання, і важливо, щоб цей тренд зберігався. Розвиток можливий завдяки як внутрішньому попиту, так і експорту. Наша конкурентна перевага — якість, сервіс і стабільність.
PT: Чи вважаєте ви загрозою прихід іноземних виробників? Л. Н.: Ні, радше це можливість. Нові гравці стимулюють розвиток ринку, створюють умови для колаборацій. Ми готуємося до цього, модернізуємося й підвищуємо ефективність.
PT: Яку підтримку від держави хотіли б бачити? Л. Н.: Найперше — бронювання працівників. Кадровий голод сьогодні критичний. Також важливі пільги та податкові стимули для бізнесу.
PT: Яку роль у діалозі «бізнес-держава» відіграють галузеві організації? Л. Н.: Вони мають лобіювати інтереси галузі: добиватися пільг, зменшення податкового навантаження, бронювання працівників. Важливо формувати чіткі запити до держави і добиватися конкретних дій.
PT: Якими бачите перспективи розвитку ринку? Розкажіть про плани вашої компанії? Л. Н.: Ми не змінюємо фокус: продовжуємо модернізацію, інвестуємо в людей і виробництво. Віримо у перемогу.
Обладнання, яке вже закупили, стане базою для розвитку у 2026 році. Ми плануємо нарощувати потужності та бути готовими до стрімкого зростання після війни.
