Блог

  • Три роки програмі єОселя: драйвер первинки чи недопрацьований інструмент?

    Три роки програмі єОселя: драйвер первинки чи недопрацьований інструмент?

    1 жовтня  2025 року виповнюється три роки з моменту запуску державної програми доступної іпотеки «єОселя». За цей час вона встигла стати одним із найбільш обговорюваних інструментів підтримки ринку житла в умовах війни. Девелопери підтверджують: програма справді дала імпульс первинному ринку, але її потенціал розкрито далеко не повністю. Про результати, обмеження та перспективи програми в коментарях Property Times розповіли представники девелоперських компаній.

    Читайте также: Ціни на первинну нерухомість Києва: девелопери прогнозують подальше зростання

    Соціальний та економічний ефект

    За три роки дії програми «єОселя» 20 тисяч українських сімей придбали власне житло, а обсяг виданих кредитів досяг майже 35 млрд грн. Про це повідомила Юлія Свириденко, прем’єр-міністерка України.

    Програма найбільш популярна серед військових та правоохоронців — вони становлять 51% усіх позичальників. Серед інших категорій: громадяни, які не володіють житлом — 26%; медики — 8%; педагоги — 7%; внутрішньо переміщені особи — 4%; ветерани — 2%; науковці — 2%. Середній вік позичальника — 35 років.

    «Це все люди, які обирають жити й працювати в Україні. Для нас це важливі й показові цифри. Адже попри війну, українці хочуть купувати житло і жити в Україні», — зазначила віце-прем’єр.

    Також Юлія Свириденко наголосила на економічному ефекті програми: «Водночас «єОселя» не лише допомагає сім’ям отримати власну домівку, але й стимулює нашу економіку. Кожна гривня, яку держава вклала в програму, повертається у бюджет майже трьома гривнями податків — завдяки розвитку будівництва й виробництву будматеріалів, створенню нових робочих місць».

    Позитивний вплив на ринок

    Загалом забудовники позитивно оцінюють вплив програми загалом на ринок житла, й зокрема  на первинний ринок нерухомості.  

    Міхальова Ірина, CMO Alliance Novobud коментує: «За майже три роки від старту програма «єОселя» довела свою важливість для ринку житла. Вона дійсно стала одним із ключових драйверів первинного ринку, адже забезпечила суттєвий попит у період, коли купівельна спроможність населення була суттєво обмежена. Без цього інструменту відновлення та розвиток будівельної галузі просувалися б набагато повільніше».

    Олександр Насіковський, керуючий партнер групи компаній DIM, наводить такі цифри: «Група компаній DIM долучилася до програми «єОселя» минулого року, і одразу близько 30% усіх запитів до наших офісів продажів стосувались саме цієї програми. Із них близько 10% переходили в реальні угоди. У 2025 році кількість запитів серед покупців житла комфорт-класу на «єОселю» збільшився до 40%, і вже понад 25% переходять до реальних угод. Лише з початку 2025 року клієнти DIM уже отримали 10 іпотечних кредитів через Sky Bank, а загальна сума фінансування склала 25,8 млн грн. Вартість придбаних квартир – 38,8 млн грн».

    Олена Рижова, комерційна директорка «Інтергал-Буд», ділиться власною статистикою: «За 2025 рік у «Інтергал-Буд» було підписано 293 угоди за державною програмою єОселя, з яких у будинках, що будуються на етапі будівництва, підписано 190 угод, у будинках, що введено в експлуатацію, близько 103 угоди». Вона підкреслює важливість акредитації об’єктів на етапі будівництва: «Акредитація у банку означає, що будівництво було перевірено та повністю відповідає законодавству та вимогам державної програми «єОселя». Наразі фінансування активне, банки нарощують об’єми кредитування».

    Є певна специфіка роботи за  державною програмою у девелоперів, які мають в портфелі  лише проєкти бізнес- та преміум-класу.

    Сусанна Караханян, керівниця департаменту продажів Greenville Park та Greenville на Печерську, розповідає: «До квітня 2025 року за програмою «єОселя» можливо було придбати квартири лише в тих секціях житлових комплексів компанії Greenville, які були введені в експлуатацію. На жаль, з 2022 року (коли програма почала діяти) кількість вільних квартир в цих будинках була незначною. А враховуючи, що наші проєкти – це бізнес-сегмент з великою квадратурою, далеко не всі бажаючі могли їх придбати. Отже, загальна кількість угод за програмою «єОселя» з 2022 року у нас не перевищувала десяти».

    Ситуація змінилася цього року: «З квітня 2025 року другий будинок в ЖК Greenville Park, який зараз активно будується, пройшов акредитацію у Sky Bank і був долучений до програми «єОселя». Зараз доступна велика кількість квартир для пільгових категорій покупців. З моменту акредитації Greenville Park за програмою «єОселя» у нас суттєво зросла кількість відповідних запитів. Якщо проаналізувати статистику, то запити від військових, ветеранів, ВПО на сьогодні складають близько 17% від загальної кількості».

    Окрему увагу заслуговує досвід прифронтових регіонів. Діана Нікітіна, керівниця відділу продажів SENSAR Development, розповідає про ситуацію в Запоріжжі: «З моменту запуску у вересні 2023 року в Запоріжжі програма показала дуже позитивні результати. Враховуючи особливості регіону як прифронтового, нею активно користуються як місцеві мешканці, так і переселенці (велика кількість яких приїхала з області та зупинилась у Запоріжжі), а також військові, поліція та ДСНС. Так, єОселя дала сильний імпульс ринку новобудов: значна частка угод проходить саме завдяки програмі, що підтримує забудовників та економіку регіону».

    Обмеження, які гальмують розвиток

    Попри позитивні результати, експерти одностайно вказують на низку обмежень, що не дозволяють програмі розкрити повний потенціал. Ірина Міхальова узагальнює основні проблеми: «Потенціал програми значно більший, ніж те, що ми бачимо сьогодні. Її можливості стримують кілька факторів: обмежені умови, які не дозволяють широкому колу українців скористатися кредитами (норми по віку житла, фінансові обмеження, суворі вимоги до позичальників, низький рівень охоплення ВПО); попри те, що кількість заявок та виданих кредитів зростає, програма досі не охоплює дійсно великих обсягів, особливо за межами великих міст через малий вибір доступного житла, високі ціни квадратного метра в новобудовах тощо».

    Особливо гостро стоїть питання фінансування. «Недостатнє державне фінансування гальмує масштаби видачі іпотек. Банки говорять, що велика кількість заявок «заморожена» через те, що немає доступного фінансування або гроші обмежені», — підкреслює Міхальова.

    Читайте также: Що очікує ринок первинної нерухомості у 2026 році: прогнози від девелоперів з різних регіонів України

    Також вона звертає увагу на банківські процедури: «Суворі банківські процедури подекуди унеможливлюють отримання кредиту навіть для тих позичальників, які відповідають критеріям. Банки ретельно оцінюють фінансовий стан позичальників, кредитну історію тощо. Якщо є питання чи борги – заявка може бути відхилена навіть після попереднього погодження».

    На жаль, є приклади зловживань з боку деяких позичальників: «Окремо можна виділити корупційний компонент, коли, за даними журналістських розслідувань, деякі позичальники, отримавши житло за програмою, здають його в оренду, приховують наявне майно, що потенційно порушує умови програми. Внаслідок цього звучать ініціативи про ведення додаткових обмежень чи перевірок»,  — пояснює Ірина Міхальова.

    Альтернативні інструменти 

    Паралельно з участю в державній програмі «єОселя» забудовники розробляють власні фінансові інструменти. Ірина Міхальова зазначає: «Девелопери пропонують власні інструменти підтримки попиту – гнучкі програми розтермінування. Вони часто стають альтернативою для тих покупців, яким банки відмовили у «єОселі», і дозволяють залучати ширший прошарок населення до придбання житла».

    Сусанна Караханян підтверджує ефективність цього підходу: «Сьогодні найбільш дієві програми, які залучають трафік клієнтів, це розтермінування від забудовника. Наприклад, в Greenville Park на Подолі у нас зараз діє програма розтермінування на 5 років. На цю пропозицію є попит. Далеко не всі зараз мають необхідну суму коштів для придбання житла на руках, тому безвідсоткова оплата частинами – справді непоганий драйвер продажів».

    Олена Рижова додає: «Партнерські іпотечні програми девелоперів і банків як альтернатива державним. Ми маємо таку програму з одним із банків-партнерів, де також були угоди. Зазвичай, такі продажі проходять з клієнтами, які не підпадають під вимоги держпрограм. Також популярні різновиди програм з розтермінування з індивідуальним графіком».

    Невикористаний потенціал

    Питання залучення молоді до програми залишається проблемним. Сусанна Караханян констатує: «З початку повномасштабної війни звернення молодих людей (до 24 року) у центри продажів Greenville Park та Greenville на Печерську – це буквально поодинокі випадки. На жаль, спостерігаємо значний відтік молоді з країни через війну та економічну кризу. Що стосується молодих військових (контракт 18-22), то на сьогодні згідно офіційної статистики їхня кількість невелика. Важко сказати зараз, чи стимулює молодь йти на військову службу нульова ставка на нерухомість. У нас таких клієнтів одиниці, а офіційної статистики по країні поки що немає».

    Що потрібно змінити?

    Забудовники мають власне бачення того, як можна вдосконалити програму. «На мою думку, не варто множити недопрацьовані як слід інструменти, якщо можна максимально вдосконалити ті, що є в розпорядженні і вже працюють, — впевнена Сусанна Караханян. По-перше, потрібно розширити географію дії програми: нині вона найбільш доступна у великих містах, а важливо забезпечити рівний доступ і в регіонах. По-друге, держава могла б запропонувати гнучкі умови для різних категорій громадян: молодих сімей, військових, внутрішньо переміщених осіб та працівників критичної інфраструктури. По-третє, слід зменшити бюрократичні бар’єри та запровадити максимально прозорий цифровий процес подачі документів і відбору учасників».

    Експертка також пропонує системні зміни: «Варто було б збільшити ліміти фінансування та розширити перелік банків-партнерів, щоб конкуренція працювала на зниження відсоткової ставки. Крім того, можна стимулювати забудовників, які беруть участь у програмі, податковими пільгами, щоб вони пропонували більше якісного та доступного житла. У комплексі всі ці кроки не лише спростять доступ українців до власного житла, а й пожвавлять будівельну галузь, створюючи робочі місця та додатковий економічний ефект».

    Олександр Насіковський звертає увагу на необхідність адаптації до ринкових реалій: «Зараз забудовники активно враховують попередній досвід продажів за програмою «єОселя» та адаптують під нього свої стратегії. Зокрема, спостерігається перехід фокусу від готових об’єктів до ринку первинної нерухомості, що супроводжується акредитацією нових будинків, що зводяться. Це свідчить про гнучкість підходів і готовність забудовників до змін. Однак варто враховувати, що ринок стає дедалі динамічнішим, і ми очікуємо зростання вартості квадратного метра на 15-20%. Сподіваємося, що й ліміти за сумами кредитів на сім’ю також будуть зростати пропорційно».

    Перспективи: від драйвера до системного інструменту

    Підсумовуючи три роки роботи програми, Ірина Міхальова формулює загальне бачення: «Очікування від програми на майбутнє залишаються високими. Якщо держава зможе зняти ключові обмеження та збільшити фінансування, а банки спростити процедури, «єОселя» може перетворитися на масштабний механізм відновлення і розвитку ринку житла, а також стати інструментом довгострокової підтримки українських родин. Це потенційно може дати новий поштовх як будівельній галузі, так і економіці загалом».

    Діана Нікітіна додає регіональний контекст: «Очікуємо подальшого розширення та підтримки, адже «єОселя» потрібна і місцевим, і переселенцям, зокрема у регіонах, які максимально страждають від війни. Програма має всі шанси продовжувати бути важливою складовою соціальної підтримки населення».

    За три роки своєї роботи програма «єОселя» довела життєздатність і важливість для ринку житла в умовах війни. Водночас її потенціал розкрито лише частково. Усунення наявних обмежень, збільшення фінансування та спрощення процедур можуть перетворити «єОселю» на потужний інструмент довгострокового відновлення та розвитку країни, впевнені гравці ринку нерухомості.

    https://propertytimes.com.ua/residential_property/y_roky_prohrami_yeoselya_drayver_pervynky_chy_nedopratsovanyy_instrumen

    Читайте также: Як відбуватиметься відбудова України

  • Ціни на первинну нерухомість Києва: девелопери прогнозують подальше зростання

    Ціни на первинну нерухомість Києва: девелопери прогнозують подальше зростання

    Первинний ринок нерухомості столиці пройшов складний шлях трансформації за три з половиною роки повномасштабної війни. Від повної заморозки та паніки весни 2022-го до стабільного зростання цін у 2025 році — ринок демонструє дивовижну стійкість та здатність адаптуватися до екстремальних умов. Сьогодні експерти одностайні: ціни продовжуватимуть зростати, і 2026 рік не стане винятком.

    Читайте также: Що очікує ринок первинної нерухомості у 2026 році: прогнози від девелоперів з різних регіонів України

    Представники девелоперських компаній  на запит Property Times  розповіли про актуальні чинники, які впливають на вартість квадратного метра й надали прогнози на 2026 рік.

    Хронологія змін

    Весна 2022 року стала часом абсолютного шоку для ринку нерухомості. Роман Іваненко, голова наглядової ради інвестфонду UDG, згадує цей період як повну заморозку: «Ринок зупинився, продажі майже відсутні, ціни номінально не змінювалися, але реальних угод майже не було». 

    Сусанна Караханян, керівниця департаменту продажів Greenville Park і Greenville на Печерську, ділиться власними спостереженнями: «У 2022 році продажі були майже нульові, ситуативні та точкові. Наприклад, люди які залишали країну, намагалися продати нерухоме майно, навіть дешево».

    Ірина Міхальова, Marketing & Communications Advisor Alliance Novobud, деталізує ситуацію того періоду: «Частина будмайданчиків була тимчасово зупинена, попит упав, а окремі об’єкти навіть коригували ціни вниз у спробі стимулювати продажі». Це була фаза невизначеності, коли ніхто не міг прогнозувати розвиток подій навіть на тиждень вперед.

    Літо та осінь 2022 року принесли обережне відновлення. Роман Іваненко характеризує цей етап як період, коли «девелопери пропонували суттєві знижки та вигідні умови, що фактично знизило ціни угод».

    Поворотним моментом став кінець 2022 — початок 2023 року. «Під тиском зростання собівартості будівництва — матеріали, логістика, енергія — та інфляції, ціни почали поступово підвищуватися», — пояснює Роман Іваненко

    Як зазначає, Ірина Міхальова, з другої половини 2022 року та впродовж 2023 року ринок почав стабілізуватися, а у 2024-2025 роках увійшов у фазу поступового, але впевненого відновлення.

    Сусанна Караханян визначає 2023-2024 роки як період відчутного зростання цін: «Головні чинники: зростання собівартості, логістики, матеріалів, виробничих процесів, дефіцит робочої сили, інфляція, зростання заробітних плат до 30%, різниця курсу».

    Цифри

    Аналітики групи компаній DIM наводять власну статистику зростання. У 2022 році первинка зросла в гривневому еквіваленті в середньому на 14-15%, у 2023 році — на 12-13%, а у 2024 році — на 14-15%. Загалом від початку повномасштабного вторгнення ціна на первинному ринку Києва зросла в середньому на 40-43%.

    «За даними з  відкритих джерел, середня ціна на первинному ринку Києва у 2025 році становила близько 77-80 тисяч гривень за квадратний метр, залежно від класу та локації. При цьому сегментація виглядає так: економсегмент переважно утримується на рівні 40 тисяч гривень за квадрат, комфорт — близько 50 тисяч, бізнес — 80 тисяч і вище, преміум — понад 130 тисяч гривень», —  коментує Ірина Міхальова.

    Разом з тим у доларовому еквіваленті динаміка була значно стриманішою. «Через зміни курсу гривні багато проєктів фактично демонстрували стабільність або навіть невелике зниження ціни у валюті», — продовжує думку експертка. 

    «Сьогодні ми спостерігаємо помірне, але стале підвищення вартості квадратного метра — передусім через збільшення собівартості будівництва, подорожчання матеріалів і зміни в логістиці», — зазначає Анна Лаєвська, CEO SIGMA+

    Собівартість будівництва: головний чинник зростання

    Усі без винятку експерти називають зростання собівартості будівництва ключовим фактором підвищення цін. Аналітики DIM наводять такі цифри: орієнтовне середнє зростання цін на основні будівельні матеріали в Україні від початку повномасштабної війни до травня 2025 року становить від 40 до 60%. У більшості сегментів реальна собівартість перевищує тисячу доларів за квадратний метр.

    «З початку 2025 року вартість будівельно-монтажних робіт зросла майже за кожним видом робіт орієнтовно на 15-25%. Будівельні матеріали подорожчали в проміжку 7-25%: на бетон та арматуру ціна зросла орієнтовно на 5-7%, гідроізоляційні матеріали — на 7-10%, утеплювач та залізобетонні конструкції — до 25%, вартість ПВХ-вікон зросла майже на 20%, кабельна продукція — на 10-15%, радіатори опалення — на 23,5%», — деталізує Ірина Міхальова.

    Роман Іваненко наводить власні розрахунки: ріст вартості будівельних матеріалів склав 20% в еквіваленті євро. 

    Дефіцит робочої сили: криза, що поглиблюється

    Окрема тема, яка червоною ниткою проходить через коментарі всіх експертів, — катастрофічний дефіцит кваліфікованої робочої сили у будівельній галузі. Ірина Міхальова наводить статистику Мінстату: лише з початку 2025 року ріст зарплат у будівельній галузі перевищив 35%. Це стало наслідком дефіциту спеціалістів: частина виїхала за кордон, багато мобілізовано, частина пішла в інфраструктурні відбудовні проєкти чи в інші галузі. «Для девелоперів це означає підвищення підрядних ставок і неминуче закладання цих витрат у вартість квадратного метра», —  говорить експертка.

    Роман Іваненко додає: «Дефіцит кваліфікованих будівельників досяг критичної межі, що спричинило рекордне зростання вартості будівельних робіт. За період війни ріст склав до 100% по деяких видах робіт (еквівалент євро)».

    Це не короткострокова проблема. Навіть після завершення активної фази війни повернення кваліфікованих будівельників на ринок займе роки. Це означає, що фактор дефіциту робочої сили продовжуватиме тиснути на собівартість та ціни ще тривалий час.

    Серед інших чинників, які  підштовхують ціну квадрата вгору, Ірина Міхальова назвиає подорожчання кредитних ресурсів для девелоперів і дефіцит якісних ділянок у центральних районах міста.

    Відкладений попит та структурні зміни ринку

    Роман Іваненко звертає увагу на важливий фактор майбутнього зростання: «Вже зараз накопичується відкладений попит: люди, що потребують нового житла, довгий час відтерміновували покупку, зважаючи на наявні ризики. В той же час, обсяги будівництва суттєво впали після початку війни, що створює значний дефіцит пропозиції та зумовлює подальший ріст цін».

    Читайте также: Як відбуватиметься відбудова України

    Сусанна Караханян додає: «Кількість нових проектів скорочується, тому що на кожні 5-6 зданих в експлуатацію об’єктів припадає лише один новий, що в перспективі загрожує нам дефіцитом житла. Дефіцит пропозиції відчутний вже зараз».

    Вагомим фактором росту попиту стало підвищення концентрації населення у Києві та Київській області. «Згідно з даними Forbes, наразі у столичному регіоні сконцентровано 13,3% всього населення України, що на 3,4 процентних пункти вище, ніж у 2019 році. Це означає стійке збільшення попиту на житло в столиці», — коментує Роман Іваненко.

    На думку Ірини Міхальової, що навіть велика кількість пропозицій на вторинному ринку не здатна суттєво вплинути на динаміку, адже більшість покупців, особливо молодь, орієнтується саме на новобудови. На ситуацію впливає реальний дефіцит якісного готового житла та поступовий перехід девелоперів на реалізацію через механізм майбутніх об’єктів нерухомості.

    Роль державних програм

    Роман Іваненко наголошує на значенні державних програм підтримки: «Діючі наразі програми є суттєвим драйвером ринку нерухомості. В окремих проєктах продажі по державних програмах складають більш, ніж 50% всього обсягу реалізаваних квартир».

    Державні програми кредитування — це не просто допомога покупцям, а дієвий інструмент підтримки всього ринку первинної нерухомості. 

    За даними, які озвучив Євген Мецгер, голова правління компанії «Укрфінжитло» під час «Invest Forum Нерухомість» , станом на 26 листопада 2025 року за програмою «єОселя» було видано 21 576 кредитів, загальна сума фінансування становить 36 754,3 млн грн, прокредитовано житла — 1 200 000 кв. м. 

    Хоча значну частку угод все ще укладають на вторинному ринку, відсоток купівлі житла безпосередньо в забудовників (первинний ринок) демонструє динаміку зростання.

    Про те, як девелопери оцінюють роль програми «єОселя» у відновлення ринку первинки, читайте за посиланням

    Що купують зараз: зміна переваг

    Експерти зауважують, що за останні роки відбулися зміни в пріоритетах покупців. «Ключовим для потенційного клієнта є стадія готовності об’єкта та репутація забудовника, найбільш затребуваний сегмент — квартири з готовим ремонтом», — коментує Роман Іваненко.

    Люди не хочуть чекати роками та вкладати додаткові кошти у ремонт. Вони готові платити більше, але отримати житло, в яке можна заїхати одразу.

    Наразі пропозиція житла з ремонтом від забудовника доволі обмежена, деякі компанії, які запускали цю опцію, змушені були згорнути її,  в неофіційних розмовах, серед основних причин  такого кроку девелопери називають дефіцит юбудівельних бригад.

    Property Times  раніше розбирався в цій темі

    Прогнози на 2026 рік

    Всі експерти без винятку прогнозують зростання цін у 2026 році, відрізняються лише оцінки темпів цього зростання.

    Роман Іваненко  категоричний: «Навіть попри поточні виклики, ми абсолютно впевнені, що до 2026 року ціни на первинному ринку нерухомості Києва зростатимуть». Він базує цей висновок на трьох ключових аргументах: зростання собівартості у валютному еквіваленті, дефіцит кваліфікованих будівельників , здорожчання логістики. 

    Анна Лаєвська озвучила такі цифри: «У 2026 році ми очікуємо помірне зростання цін на первинну нерухомість — на рівні 8-12%. Ринок поступово стабілізується, але собівартість будівництва продовжує зростати через дорожчі матеріали, енергоносії та нові стандарти безпеки. Крім того, обмежена пропозиція і поступове відновлення попиту також підтримуватимуть цю динаміку. Тож темпи зростання не будуть різкими, але залишатимуться стабільними».

    Сусанна Караханян прогнозує «повзуче» зростання на 6-10% протягом року: «Очікуємо лише зростання цін. Це результат цілого комплексу причин. Собівартість будівництва зросла більш ніж на 30%. Залишається суттєвим дефіцит робочої сили. Кількість нових проектів скорочується».

    Вона також дає важливу пораду інвесторам: «Зверніть увагу, що коли девелопер починає знижувати ціну на квадратний метр, це більше свідчить про фінансові проблеми і загрожує, що об’єкт може бути не введений в експлуатацію. Тому девелопери, які точно розраховують на повний цикл і виконання всіх зобов’язань перед інвесторами, будуть піднімати ціну».

    Аналітики DIM дають найбільш песимістичний прогноз: «За умови продовження активної фази війни, у 2026 році ринок первинної нерухомості суттєво не зміниться, а вартість новобудов зросте в середньому на 15-20% через підвищення собівартості будівництва та інфляції».

    Ірина Міхальова прогнозує зростання на рівні 10-15% за рік також і у передмісті Києва: «У 2026 році ціни продовжать зростати через кілька ключових факторів: подальше подорожчання собівартості будівництва, дефіцит кваліфікованих кадрів, високий попит на житло з високим рівнем готовності та загальну економічну нестабільність».

    Фото: OLEGIV Podil, група компаній DIM

    https://propertytimes.com.ua/residential_property/tsiny_na_pervynnu_nerukhomist_kyyeva_developery_prohnozuyut_podalshe_zrostannya

    Читайте также: Концептуальний план  «Сталева Мрія Бахмут»: потрібно бути готовими до співпраці з донорами

  • Що очікує ринок первинної нерухомості у 2026 році: прогнози від девелоперів з різних регіонів України

    Що очікує ринок первинної нерухомості у 2026 році: прогнози від девелоперів з різних регіонів України

    Які фактори впливають на вартість квадратного метра в різних містах країни? Що шукають сьогоднішні покупці? І чого очікувати від ринку первинної нерухомості у 2026 році? Про це в коментарях для Property Times розповіли представники девелоперських компаній з різних регіонів України.

    Читайте также: Як відбуватиметься відбудова України

    Вінниця: обмежена кількість зручних ділянок

    Роман Бочевар, CEO 121 Development, виділяє три ключові фактори, що впливають на вартість житла у Вінниці: «Передусім, це інфляція, курс гривні, здорожчання енергоносіїв. Вони безпосередньо збільшують собівартість будівництва й визначають темпи перегляду цін. По-друге, важливу роль відіграє зростання вартості будівельних матеріалів та інженерних систем. Сучасні стандарти безпеки, включно з укриттями, резервними системами живлення, вентиляцією та автоматизацією, стали обов’язковою нормою».

    Третій чинник, за словами Бочевара, – це структура пропозиції: «У межах Вінниці обмежена кількість зручних ділянок та проєктів із якісною інфраструктурою та високим класом, тому такі об’єкти тримають планку й задають середній рівень цін».

    «Після 2022 року я дуже чітко бачу, як змінився запит покупця. Сьогодні люди приходять із зовсім іншими пріоритетами — змінився не тільки набір критеріїв, а й сама логіка вибору», — ділиться спостереженнями керівник D121.

    На перший план вийшла потреба в захищеності: «Люди хочуть розуміти, що їхній будинок витримає будь-які негативні сценарії: від повноцінного укриття до можливості автономної роботи будинку під час тривалих відключень світла. Це про спокій родини».

    Другий важливий запит — керованість угоди: «Покупці шукають прозорі умови, зрозумілий графік платежів і можливість фіксації курсу. У час турбулентності люди прагнуть мінімізувати фінансові ризики».

    Змінилася й структура вибору житла: «Найбільший інтерес саме до раціональних, продуманих планувань. Люди прагнуть максимально функціональних метрів». Також важливим став фактор середовища: «Покупці оцінюють, куди ходитиме їхня дитина в садок або школу, чи зручно добиратися до роботи, чи є зелена зона, закритий двір».

    Роман Бочевар розглядає два можливі сценарії розвитку ринку.

    «Якщо активна фаза війни збережеться впродовж усього 2026 року, я очікую помірне зростання цін на первинному ринку Вінниці. Середнє подорожчання по місту може скласти 10–15% у гривні. У доларовому еквіваленті зростання, найімовірніше, буде стриманішим — до 10%».

    При цьому окремі категорії об’єктів демонструватимуть різну динаміку: «Будинки з високим ступенем готовності, які планують вводити в експлуатацію у 3–4 кварталі 2026 року, а також комплекси з розвиненою інфраструктурою та стабільним попитом можуть подорожчати до 20%, оскільки покупці готові переплачувати за можливість швидкого вселення».

    Економ-клас зростатиме значно повільніше: «У проєктах економ-класу зростання буде значно стриманішим — до 5%. Причина проста: у покупців цього сегмента нижча платоспроможність, девелопери проєктів економ-класу працюють з мінімальною собівартістю та економлять на всьому, від матеріалів до інженерії».

    У сегментах комфорт та бізнес: «Зростання буде більш помітним і залежатиме від концепції проєкту: комплексна забудова та розвинена інфраструктура — дорожчатимуть швидше, точкові проєкти — повільніше, але навіть вони, на мою думку, покажуть мінімум +10% у річній динаміці».

    За умови припинення  воєнних дій, на думку Бочевара, ринок може відреагувати паузою та переформатуванням попиту.

    Експерт пояснює причини: «Частина покупців, які зараз тимчасово або вимушено проживають у Вінниці, «перемкне» увагу на Київ та великі регіональні центри, включно з містами-мільйонниками, що сьогодні вважаються більш ризиковими для інвестицій, як-от Одеса та Дніпро. Вінниця у воєнний час була «точкою притягання» через безпеку, віддаленість впливу війни. Після завершення бойових дій цей фактор частково зникне».

    У такому разі можливі: «Зупинка зростання цін або навіть легкий спад. Просідання продажів на 2–3 місяці — ринок візьме паузу на переорієнтацію. Схожий ефект ми вже спостерігали у лютому–квітні 2022 року: різка зупинка попиту та перезавантаження пріоритетів покупців».

    За словами експерта: «Фактично цей момент може стати піковою точкою динамічного зростання ринку Вінниці, після якої попит частково перерозподілиться між іншими регіонами, а зростання продовжиться виключно в межах річної інфляції».

    Дніпро: посилення інвестиційного попиту

    Олексій Негода, керівник відділу маркетингу Alef Estate, аналізує фактори впливу на вартість житла: «Передусім це собівартість будівництва, яка зростає через підвищення цін на матеріали, логістику та енергоносії. Свою роль відіграє і доступність кваліфікованої робочої сили: дефіцит кадрів підвищує вартість робіт і впливає на темпи будівництва».

    Також важливими є якісні характеристики проєктів, вважає експерт: «Комплекси з продуманою інфраструктурою та сучасними технічними рішеннями дорожчають швидше. Стан міської інфраструктури, розвиток нових районів, інвестиційна активність, а також макроекономічні чинники — інфляція, валютні коливання та іпотечні програми — формують загальну тенденцію зміни ціни на первинному ринку».

    «Запит покупця сьогодні доволі структурований, — зазначає Негода. — Передусім клієнти хочуть працювати з надійним девелопером із прозорою репутацією та гарантіями завершення будівництва. Далі — функціональні, продумані планування, де кожен метр має сенс».

    Зростає попит на комплексність: «Внутрішні зелені зони, дитячі та спортивні простори, сервіси та комерційні площі всередині проєкту. Важливими є гнучкі фінансові умови — зручний перший внесок, можливість розстрочки, фіксована вартість. Також зростає інтерес до енергоефективності та сучасних інженерних рішень, що забезпечують автономність та стабільність».

    «Щодо прогнозів на 2026 рік, очікуємо поступове підвищення вартості квадратного метра в межах 10–20% залежно від класу і локації житла, — прогнозує представник Alef Estate. — Найбільшу динаміку зростання демонструватимуть якісні комплексні проєкти, де є інфраструктура, продумані планування та високий рівень інженерних рішень. Важливу роль може зіграти іпотека: у разі стабільного запуску програм доступного кредитування попит зростатиме, що додатково впливатиме на ціну».

    Негода виділяє новий тренд, який почав окреслюватися на ринку: «Окремим трендом стане посилення інвестиційного попиту, зокрема через активізацію ринку оренди та розвиток ділових районів міста. Загалом очікуємо, що 2026 рік стане періодом помірного, але стабільного зростання цін, а сегмент якісної забудови демонструватиме результат вище середнього по ринку».

    Ужгород та Закарпаття: нерухомість як довгостроковий актив

    Маріанна Бігунець, керівник відділу продажу будівельної компанії Gazda, коротко окреслює основні фактори впливу на ціни: «Висока собівартість будівництва, яка зросла через матеріали, логістику та інженерію. Попит на якісні пропозиції, яких на ринку дефіцит. І стабільний попит підтримують інвестори та релокація бізнесу в регіон».

    Запит покупців чіткий, зауважує експертка: «Зараз від покупця два запити в основному: готове якісне житло, куди можна вже заселитися і цікаві інвестиційні варіанти, де можна зберегти та примножити кошти».

    Марк Марченко, засновник, CEO SENSAR, наголошує на інших аспектах: «В Ужгороді вартість квадратного метра залежить від готовності будівництва: на якому етапі знаходиться об’єкт, які роботи вже виконані та який рівень якості будівництва. Додатково впливають локація, інфраструктура».

    «Найбільшим попитом користуються однокімнатні та двокімнатні квартири. Їх активно обирають інвестори з різних регіонів України — як для власного проживання, так і для подальшої оренди (тут переважно представники південно-східного регіону країни)», — коментує Марк Марченко.

    Єлизавета Добош, директор з маркетингу Rishko Capital, розширює картину факторів ціноутворення: «На формування ціни квадратного метра в Закарпатті впливають три основні групи. Ринкові — зростаючий попит на регіони, які сприймаються як безпечні, переїзди українців із мегаполісів у менші міста. Будівельні — коливання вартості будматеріалів, дефіцит підрядників і кваліфікованої робочої сили. Інфраструктурні — близькість до кордонів ЄС, розвиток рекреаційних зон, обмежена пропозиція якісної новобудови в малих містах».

    Експертка розповідає, хто на сьогодні є типовим покупцем: «Основний запит — покращити наявні житлові умови та перейти до більш сучасного, комфортного формату для сім’ї. Типові сценарії: купівля житла дітям, переїзд батьків у квартиру, заміна старого житла на новобудову. Активність проявляють українці, які живуть за кордоном — вони купують нерухомість як довгостроковий актив, але довіряють лише тим забудовникам, про яких мають особисті рекомендації. Покупець став обережнішим, але не пасивним — він оцінює якість середовища, надійність забудовника та перспективність активу».

    Щодо прогнозу на 2026 рік Маріанна Бігунець зазначає: «Ринок новобудов Ужгорода демонструватиме стримане, але впевнене зростання, з різними темпами у кожному ціновому сегменті. Преміум-клас додаватиме в ціні завдяки обмеженості якісних проєктів та стабільному попиту на цікаві локації. У бізнес-сегменті очікується переважно рівна динаміка з поступовим зміцненням вартості, оскільки інвестори зберігають до нього підвищену довіру. Комфорт-клас, пройшовши період цінової корекції, рухатиметься до помірного відновлення вартості на тлі активнішої конкуренції на ринку».

    Читайте также: Концептуальний план  «Сталева Мрія Бахмут»: потрібно бути готовими до співпраці з донорами

    Прогноз Марка Марченка: «У 2026 році для Ужгорода можливе поступове зростання вартості первинного житла. На це впливатиме висока зацікавленість покупців до безпечного регіону країни, обмежена кількість якісних проєктів, зростання вартості будівельних матеріалів та оплати праці будівельників. Усе це разом може сприяти плавному підвищенню ціни за квадратний метр».

    Єлизавета Добош підсумовує бачення на 2026 рік: «Очікуємо посилення конкуренції за покупця. Девелопери змагатимуться через гнучкі умови розтермінування, акційні пропозиції, рівень сервісу та репутацію. У масовому сегменті (економ та комфорт) очікуємо помірне зростання близько 5–10% на рік або періоди стабілізації зі знижками. Проєкти вищого рівня можуть демонструвати більш відчутне зростання, оскільки покупець готовий платити за якісну локацію, сервіс і надійність. Ціни зростатимуть точково — там, де стоїть справжня цінність для кінцевого покупця».

    Запоріжжя: залежність від безпекових умов

    Марк Марченко також аналізує ринок Запоріжжя, де ситуація кардинально відрізняється від західних регіонів:

    «Якщо говорити про вторинну нерухомість, то у Запоріжжі на зміну вартості квадратного метра найбільше впливає ситуація на фронті. Посилення воєнних дій змушує людей покидати місто та продавати квартиру за «швидку» знижену ціну».

    Щодо первинки: «Впливає ступінь готовності та «наповненість» квартири: оздоблення, стан інженерії, якість будівництва. Також окрему роль відіграє локація — віддалені райони від лінії фронту та інфраструктурних об’єктів більше привертають увагу покупців».

    Особливість попиту: «Найчастіший запит від покупця — житло, яке підходить під програму єОселя, оскільки населення міста постійно поповнюється ВПО з територій області».

    Прогноз для цього міста найбільш невизначений: «Прогнози щодо вартості первинного житла у 2026 році для Запоріжжя напряму залежать від ситуації на лінії фронту. Якщо безпекові умови стануть кращими, можливе поступове зростання цін; якщо ні — ринок може залишатися на поточному рівні з незначними коливаннями».

    Одеса: матеріали, кадри, паливо

    Максим Одінцов, директор з розвитку будівельної компанії «Два Академіка», виділяє три основні фактори впливу на вартість: «Насамперед це собівартість матеріалів будівництва. На другому місці — це фонд заробітної плати, ринок праці стає дедалі конкурентним через нестачу кваліфікованих кадрів, і підняття зарплат — один з ключових факторів для можливості працювати далі. На третьому місці — це, як не дивно, ціна на паливо. Використання важкої будівельної техніки та генераторів суттєво впливають на кінцеву ціну».

    Запит покупців в Одесі: «Найчастіше — 1- та 2-кімнатні квартири (якщо говорити про багатоповерхові будинки), автономія комплексу (водо-, газо-, електропостачання) та наявність укриття/паркінгу. Бачимо тенденцію на вибір нижчих поверхів для проживання».

    Прогноз на 2026: «Станом на зараз бачення ситуації на 2026 рік залишається доволі стабільним, ринок і надалі буде збільшувати кінцеву ціну за квадратний метр через збільшення витрат на матеріали, зп та паливо, через що прогнозуємо підвищення ціни на кінець 2026 року ставитиме 10-15% від сьогоднішніх показників».

    Львів: довгострокова ліквідність об’єкта

    Вікторія Байрак, директор департаменту продажу та маркетингу VD Group, аналізує тренди львівського ринку: «За останній рік ринок первинної житлової нерухомості у Львові продемонстрував стабільність із відчутним зростанням цін. Одним із ключових трендів є підвищена увага до безпеки — інвестори дедалі частіше обирають комплекси, де передбачені укриття або безпечні простори у квартирах».

    Також зростає попит на преміальний сегмент: «Зростає попит на житло бізнес- та преміум-класу з високими стандартами будівництва, сучасними плануваннями та енергоефективними рішеннями. Більшість людей прагнуть жити в комплексах з закритою територією та повним сервісом, коли вони можуть тижнями не покидати своє звичне середовище та ком’юніті.

    Все частіше покупці віддають перевагу житлу з продуманими укриттями та інженерними рішеннями, що забезпечують захист, а також зі зручною інфраструктурою як в самому комплексі, так і навколо нього. Також вагому роль відіграє довіра до девелопера: покупці ретельно перевіряють репутацію компаній і обирають тих, хто має досвід та завершені об’єкти».

    Юлія Білень, керівник центру продажів Greenville відзначає зміну поведінки покупців: «Сучасний покупець підходить до придбання житла дуже обдумано і приділяє особливу увагу якості та надійності. Вони порівнюють різні технології будівництва, матеріали, планування і обирають оптимальний варіант, готові платити трохи більше за комфорт та довговічність».

    Експертка також наголошує на зміні пріоритетів при виборі локації: «Після пандемії люди стали більше цінувати навколишнє середовище, і якщо раніше покупці орієнтувалися переважно на центральні райони, то зараз у пріоритеті тихіші локації з повноцінною інфраструктурою поруч. Важливим фактором є розвинена інфраструктура комплексу: дитячі й спортивні майданчики, магазини, сервіси та місця для відпочинку».

    Ще одна тенденція — зміна форматів квартир: «Через зростання цін на житло покупці частіше обирають компактні одно- чи двокімнатні квартири, щоб придбати житло зараз і не відкладати інвестицію, адже ціни продовжують зростати і купівля сьогодні може бути вигідною у майбутньому», — коментує Юлія Білень.

    Марта Герус, директорка маркетингу та продажів Avalon додає:  «Якщо раніше ключовим фактором була ціна, то сьогодні — це функціональність, надійність і довгострокова ліквідність об’єкта. Покупець готовий платити більше за впевненість у завтрашньому дні, стабільність та комфорт. Саме тому девелопери інвестують у рішення з енергонезалежності, резервного живлення та посиленої інфраструктури, що безпосередньо впливає на підсумкову ціну, але водночас суттєво підвищує цінність продукту в очах покупця».

    Щодо формування ціни, то у Львові все за класикою. «Основним фактором, що впливає на зміну ціни квадратного метра, залишається інфляція та здорожчання матеріалів і робочої сили. Зростання цін на будівельні матеріали та оплату праці безпосередньо підвищує собівартість будівництва, що, у свою чергу, формує ціну житла. Крім того, важливу роль відіграють валютні коливання, адже частина матеріалів та обладнання прив’язана до курсу долара, і його зміни безпосередньо впливають на вартість будівництва в гривні», — розповідає Юлія Білень.

    Експерти прогнозують подальше зростання вартості квадратного метра в регіоні через низку факторів. 

    Вікторія Байрак пояснює: «Ми бачимо, що ринок житла в Україні набуває нового імпульсу завдяки зростаючим інвестиціям та модернізації будівництва. Державна політика, спрямована на спрощення процедур та стимулювання інвестицій, створює сприятливе середовище для забудовників. Це дозволяє нам не лише підвищувати стандарти якості, але й впроваджувати інноваційні технології та екологічні рішення у проєктах як преміального класу, так і бізнес-класу».

    «Говорячи про 2026 рік, ми прогнозуємо помірне, але стабільне зростання вартості житла на первинному ринку, особливо в комплексах, які відповідають новим стандартам автономності, безпеки та якості життєвого середовища. Саме такі проєкти формуватимуть ціну і попит найближчими роками», — додає Марта Герус.

    Юлія Білень підтверджує цей тренд: «Щодо прогнозів на 2026 рік, ціни на первинне житло у Львові та регіоні, ймовірно, продовжать зростати. Тенденції останніх років підтверджують щорічне підвищення вартості, і очікується, що ріст курсу валюти також вплине на собівартість будівництва. Проте нерухомість залишається однією з найнадійніших інвестицій, адже якісне житло завжди користується попитом».

    Підсумки: пріоритети змінюються, ціни зростають

    Основними факторами зростання вартості квадратного метра стали інфляція, здорожчання будівельних матеріалів та енергоносіїв, валютні коливання, а також дефіцит кваліфікованих кадрів.

    Український покупець помітно змінив свої пріоритети: якщо раніше ключовим фактором була ціна, то сьогодні на перший план виходять функціональність, надійність, безпека та довгострокова ліквідність об’єкта. Люди шукають житло з повноцінними укриттями, автономними системами життєзабезпечення, якісною інфраструктурою та перевіреною репутацією забудовника. Зростає попит на компактні одно- та двокімнатні квартири, комплексну забудову із закритою територією та власним сервісом. Покупці стали обережнішими, але водночас готові платити більше за впевненість у завтрашньому дні та комфортне середовище для життя.

    У 2026 році експерти прогнозують помірне, але стабільне зростання цін на первинному ринку в межах 5-20% залежно від регіону та класу житла, при цьому найбільшу динаміку демонструватимуть якісні комплексні проєкти з розвиненою інфраструктурою. 

    https://propertytimes.com.ua/residential_property/shcho_ochikuye_rynok_pervynnoyi_nerukhomosti_u_2026_rotsi_prohnozy_vid_developeriv_z_riznykh_rehioniv_ukrayiny

    Читайте также: Як адаптивне повторне використання допомагає вирішувати проблему дефіциту житла та долати екологічні виклики: приклад проєкту The Victor

  • Як відбуватиметься відбудова України

    Як відбуватиметься відбудова України

    Масштаби руйнувань, яких зазнала Україна від російської агресії, жахають. Так, тільки за рік війни інфраструктура Бучі була знищена на 30%, Ірпеня — на 70%, Ізюма — на 80%. Оцінити достеменно масштаби руйнації наразі неможливо, адже росія продовжує знищувати українські міста та села. Деякі міста на Сході України зруйновані майже вщент: Сєвєродонецьк, Попасна, Рубіжне, Щастя, Кремінна, Маріуполь, Лисичанськ, Вугледар, Волноваха – там масштаби руйнувань сягають 90%. Серед зруйнованих об’єктів: енергетичні станції, мережу освітніх закладів, культурні центри та музеї, церкви та об’єкти різної інфраструктури. 

    Читайте также: Концептуальний план  «Сталева Мрія Бахмут»: потрібно бути готовими до співпраці з донорами

    Сильно постраждав саме житловий фонд, в дослідженні Ernst & Young вказано, що  масштаби руйнувань української нерухомості перевищують обсяги усього нового житла, введеного в експлуатацію за останні сім років. 

    Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль, говорячи про Програму відновлення України, зазначає, що вона стане найбільшим проєктом відбудови з часів Другої світової війни. 

    Збитки

    Згідно з даними, які оприлюднив KSE Institute, загальна сума прямих задокументованих збитків, завдана інфраструктурі України через повномасштабне вторгнення росії, станом на квітень 2023 року сягає $147,5 млрд.

    Сума збитків житлового фонду — $54,4 млрд. Загальна кількість пошкоджених або зруйнованих житлових будинків, серед яких приватні, багатоквартирні будинки та гуртожитки — майже 158 тис. 

    Сума збитків інфраструктури та промисловості — $36,2 млрд, водночас активів підприємств зруйновано або пошкоджено ще на $100 тис. і загальна сума таких збитків складає $11,4 млрд.  

    $9,1 млрд становлять збитки, яких війна завдала інфраструктурі сфери освіти. За підсумками квітня цього року загальна кількість пошкоджених та зруйнованих освітніх обʼєктів сягає 3,2 тисячі. 

    Втрати через пошкодження енергетичної інфраструктури складають $8,3 млрд.

    Збитки, завдані сфері охорони здоровʼя, становлять  $2,7 млрд. Загалом внаслідок війни зруйновано або пошкоджено 806 обʼєктів, серед них — 367 лікарень та 341 амбулаторія. 

    Оновлена оцінка суми збитків сфери ЖКХ за підсумками першого року повномасштабної війни склала $1,4 млрд, а на квітень 2023 року — $2,7 млрд.

    Фінансування

    Президент України Володимир Зеленський на спільній пресконференції з прем’єр-міністрами Нідерландів Марком Рютте та Бельгії Александром де Кроо у Гаазі зазначив, що на відбудову після руйнувань, які спричинила війна, розв’язана росією, Україна потребує понад 400 мільярдів доларів. І це лише попередні цифри, адже війна триває й щоденно масштаби руйнацій збільшуються. 

    Читайте также: Як адаптивне повторне використання допомагає вирішувати проблему дефіциту житла та долати екологічні виклики: приклад проєкту The Victor

    Наразі на проєкти відновлення напрацьовано кілька основних джерел  фінансування:

    • Конфісковані російські активи. Уряд України вже спрямував 17 млрд грн конфіскованих коштів банків рф у бюджетний Фонд ліквідації наслідків збройної агресії. 
    • Бюджетні кошти. У 2023 році 35,5 млрд грн із Держбюджету підуть у Фонд ліквідації наслідків збройної агресії за рахунок сплати НБУ частини свого прибутку.
    • Кошти міжнародних партнерів. Про готовність долучитися до відновлення української інфраструктури вже заявляло багато країн – зокрема, Норвегія, Японія, Франція тощо. А також найбільші світові інвестбанки.
    • Кошти донорів, зібрані на фандрейзинговій платформі UNITED24. За ці кошти в першу чергу будуть відновлювати багатоквартирні будинки, які були частково пошкоджені, щоб люди якомога скоріше могли повернутися до своїх будинків.

    Хто відповідає

    Відповідати за реалізацію проєктів відбудови країни буде Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України.Нова установа створюється на базі Держагентства інфраструктурних проєктів та Держагентства автомобільних доріг.

    «Для того, щоб нове Агентство змогло успішно справитися з поставленими завданнями ми ініціюємо перемовини з нашими партнерами, щоб оновити на базі Агентства Команду підтримки реформ та запустити антикорупційний офіс у центрі та в регіонах», —  Олександр Кубраков, віцепрем’єр-міністр з відновлення України, міністр розвитку громад, територій та інфраструктури. 

    Аби відбудова була підзвітною та прозорою та  ґрунтувалася на потребах громад та регіонів, оновлюється законодавство та запускаються різноманітні цифрові рішення.

    Читайте також Відбудова українських міст: починати роботу потрібно вже зараз

    DREAM 

    Для систематизації всієї інформації щодо відбудови країни створена цифрова платформа  DREAM (Digital Restoration Ecosystem for Accountable Management), яка міститиме  інформацію про фінансування, управління та контроль проєктів відбудови житла, будівель та доріг. DREAM буде єдиним цифровим каналом абсолютно для всіх проєктів відбудови на національному, регіональному та місцевому рівнях.

    Система збиратиме всі наявні дані з державних реєстрів і розміщуватиме їх у паспорт кожного об’єкта в режимі онлайн. 

    Платформа складатиметься з таких реєстрів:
    — Реєстр пошкодженого і зруйнованого майна,
    — Геоінформаційна система,
    — Галузева система управління відбудовою інфраструктури,
    — Дія,
    — Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізосіб-підприємців та громадських формувань,
    — Єдина державна електронна система у сфері будівництва,
    — Prozorro та spending.gov.ua.

    Платформа буде максимально відкритою, доступ до неї матиме кожен громадянин, що є непрямим запобіжником корупційним зловживанням. Адже кожен охочий зможе контролювати відбудову й в разі виявлення порушень з боку органів місцевої влади чи підрядників, донори, ЗМІ або представники громадськості зможуть звернутись до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури або до Агентства з відновлення та інфраструктурних проєктів для призупинення виконання робіт.

    «Міжнародні організації завдяки DREAM зможуть обирати проєкти для фінансування через «вітрину проєктів». Маючи інформацію про закупівлі та регулярні звіти про виконання робіт, інвестори зможуть відстежувати прогрес щодо всіх профінансованих проєктів», — заявляють в Мінрегіоні.

    Наразі DREAM містить понад 5 тис. проєктів.  Міжнародній спільноті систему офіційно презентують 21-22 червня в Лондоні на конференції з питань відновлення України.

    Читайте также: Проблема довгобудів в Україні: виклики, наслідки та шляхи вирішення

    Джерела: epravda.com.ua
    kse.ua 
    forbes.ua 

    https://propertytimes.com.ua/urban/yak_vidbuvatimetsya_vidbudova_ukrayini

  • Концептуальний план  «Сталева Мрія Бахмут»: потрібно бути готовими до співпраці з донорами

    Концептуальний план  «Сталева Мрія Бахмут»: потрібно бути готовими до співпраці з донорами

    15 та 16 травня в Києві відбувся Український будівельний конгрес, ключовою темою якого стало відновлення України з урахуванням вимог безбарʼєрності та інклюзивності.

    Читайте также: Як адаптивне повторне використання допомагає вирішувати проблему дефіциту житла та долати екологічні виклики: приклад проєкту The Victor

    В межах концепції відбудови України був презентований концептуальний план «Сталева Мрія Бахмут». 

    Property Times  розповідає, які принципи були закладені в проєкт відбудови.

    «Відбудова — це те що вже йде зараз. Відновлюються постраждалі після окупації громади, будуються фортифікації та укриття, — говорить Тетяна Скрипка, керівник проєктного офісу будівельного сектору «МЕТІНВЕСТ-СМЦ». — Ми продовжуємо нашу роботу по розробці планів зруйнованих міст. Після кварталу в Маріуполі була розроблена «Сталева Мрія Бахмут»  для знищеного кварталу «Ювілейний» для 17 тис. людей, зараз проходять громадські обговорення з містянами по всій Україні. Наразі ведемо діалог з міжнародними фондами та організаціями стосовно долучення їх до проєкту. А восени в Польщі представимо план відбудови для міжнародних партнерів у Варшаві».

    Команда «МЕТІНВЕСТ-СМЦ»  в співпраці з представниками Бахмутської міської територіальної громади розробили проєкт відбудови кварталу «Ювілейний», який є частиною спального мікрорайону Бахмута.

    Цей квартал Бахмута був побудований у другій половині ХХ ст. До повномасштабного вторгнення тут проживало 17 тис. мешканців. Житлова забудова була представлена переважно п’яти та дев’ятиповерхівками, на весь квартал працювало дві школи, 2 дитячих садочки, кінотеатр та універсам. На жаль, квартал зазнав нищівних руйнувань й, за оцінками експертів,  його відбудова в  початковому вигляді не можлива. Тому автори проєкту виходили з того, що  перед початком нового будівництва залишки колишніх будівель будуть демонтовані. 

    Також читайте: Відбудова українських міст: починати роботу потрібно вже зараз

    В основу концепції закладений принцип BUILD BACK BETTER, тобто відбудувати краще, ніж було. Автори проєкту зазначають, що основна мета — не просто відбудувати  квартал, а створити умови для того, аби повернути мешканців в місто, залучити бізнес та туристів. Майбутній квартал має забезпечувати всі базові потреби в межах 15-хвилинного доступу, бути максимально безпечним, автономним та інклюзивним. 

    Центром тяжіння кварталу стане головна площа. Тут пропонують висадити ялинку, яку можна буде прикрашати на свята, заливати ковзанку та робити єдиний простір з різдвяним ярмарком. 

    Для залучення молоді розробники концепції пропонують розмістити у кварталі будівлю для вищого навчального закладу, а також створити сучасну бібліотеку, яка буде доступна для містян.

    Для студентів буде збудовано гуртожиток, в основу проєкту закладений гуртожиток, який мав бути побудований в Маріуполі для першого недержавного технічного університету «Метінвест Політехніка».  

    Щоб задовольнити потреби в  шопінгу та розвагах, в центральній частині кварталу розмістять дві  симетричні будівлі під ТРЦ, де працюватимуть різноманітні магазини, продуктові супермаркети, шоуруми, дитячі кімнати, кінотеатр, фудкорти тощо.

    Поруч з центральною площею  буде розташований офісний центр, який включатиме коворкінг, залу для проведення загальних зібрань, тренінгів, форумів, а також офісні приміщення під оренду бізнесу.

    Вздовж алеї, яка веде до головної площі, буде розташована  зона ресторанів та пабів з відкритими літніми майданчиками, які покликані розвивати й популяризувати українську кухню.

    По периметру кварталу з боку  входу до центральної площі облаштують місця для  ярмаркування, що надасть поштовх розвитку торгівлі, крафтярства та місцевої агрокультури. 

    За межами житлової забудови   пропонують облаштувати скейтпарк для дозвілля та спорту, який взимку можна буде перетворювати на гірку для зимових розваг.

    Читайте также: Проблема довгобудів в Україні: виклики, наслідки та шляхи вирішення

    Також  автори концепції включили до проєкту спортивний простір для всіх жителів: тут передбачені тренажери для всіх вікових, гендерних, спортивних категорій та для людей з інвалідністю.

    Спорткомплекс з басейном, який  планують побудувати в центральній частині кварталу, буде орієнтований не тільки на розвиток спорту, а й на реабілітаційні заходи. 

    Частину загального променаду, який проходитиме по периметру кварталу, виділять для тихого  відпочинку. Для дітей створять тематичні парки для різних вікових груп. 

    Автори концепції пропонують відновити пам’ятник Визволителям Донбасу, який був розташований на території цього кварталу, і доповнити його алеєю пам’яті бригад та підрозділів, які вели оборону та визволення міста, та меморіальним комплексом. Проєкт алеї  обговорюється на громадських слуханнях, які проводить місцева влада з мешканцями Бахмута, які наразі проживають  і різних містах України. Алея пам’яті переходитиме в парк спогадів, де можна буде побути наодинці. 

    Після перемоги Бахмут  стане туристичною меккою, сюди будуть приїздити, щоб  відчути енергетику міста-фортеці, щоб  згадати  своїх побратимів та рідних, які віддали життя, захищаючи Бахмут.  Для  гостей міста  побудують готель загальної площею 6 450 м. кв. 

    На всіх в’їздах до кварталу зведуть багаторівневі паркінги, що дозволить розвантажити прибудинкові території від авто. 

    Особлива увага приділена безпековій інфраструктурі. Проєкт передбачає облаштування кількох форматів укриттів: муніципальні (окремі укриття при школах, садочках), зовнішні укриття за периметром кварталу  та внутрішні укриття —  рівномірно розподілені в межах житлової забудови. Укриття будуть  розраховані на постійне перебування й матимуть кілька рівнів. 

    На території кварталу облаштують пункти незламності, мешканці будуть забезпечені альтернативними джерелами електроенергії та  води.

    Власний офіс управління кварталом дозволить ефективно керувати, впроваджувати стратегію розвитку та залучати інвестиції. Забезпечувати догляд території, охорону, відеонагляд. 

    Для мешканців створять власний додаток кварталу, де можна буде подивитися новини про ярмарки та заходи, оплатити комунальні послуги, залишити заявку на ремонт тощо.

    «Ми хочемо бути готовими до співпраці з донорами. Але якщо немає проєкту і кошторису, ніхто з тобою не розмовляє. Ми вже проробили велику роботу розуміємо, скільки нам потрібно часу на розмінування, на розбір завалів та переробку будівельного сміття, відновлення інфраструктури та базових послуг. Також уже рік працюємо над розробкою проєкту відновлення мікрорайону Ювілейний. Зараз проводимо громадські обговорення з осередками бахмутської громади в різних містах України. Збираємо пропозиції громадян», — розповів заступник голови міста Бахмут Олександр Марченко.

    https://propertytimes.com.ua/urban/kontseptualniy_plan_staleva_mriya_bahmut_potribno_buti_gotovimi_do_spivpratsi_z_donorami

    Читайте также: Розквіт малих міст — новий тренд чи закономірність?

  • Як адаптивне повторне використання допомагає вирішувати проблему дефіциту житла та долати  екологічні виклики: приклад проєкту The Victor

    Як адаптивне повторне використання допомагає вирішувати проблему дефіциту житла та долати екологічні виклики: приклад проєкту The Victor

    Проблема доступності якісного житла є актуальною для багатьох країн з різних причин. Український житловий фонд зазнає непоправних втрат через дії агресора.  За інформацією Світового банку, 10% житлового фонду України пошкоджено або повністю зруйновано. Україна може використовувати досвід  повторного використання (редевелопменту) будівель, що  були  побудовані для нежитлових потреб. Property Times пропонує переклад матеріалу, присвяченому проєкту  редевеломпенту The Victor (США, Сент-Луїс).

    Читайте также: Проблема довгобудів в Україні: виклики, наслідки та шляхи вирішення

    Адаптивне повторне використання існуючих будівель, особливо в міських районах,  є одним із перспективних варіантів вирішення проблеми дефіциту й доступності житла. Яскравий приклад такого підходу — проєкт The Victor (The Victor), реалізований архітектурною командою Trivers, яка перетворила історичну будівлю братів Батлерів на багатофункціональний житловий комплекс. Цей проєкт демонструє, як адаптивне повторне використання може допомогти забезпечити необхідне житло та мінімізувати негативний вплив на довкілля.

    Відродження міського кварталу

    Будівля «Батлер Бразерс», збудована у 1906 році як склад і розподільний центр, була своєрідним прообразом сучасних мегамаркетів. Розташована в центрі Сент-Луїса, за два квартали від одного з найбільших залізничних вокзалів США, ця споруда займає цілий міський квартал (загальна площа 68 280 кв. м). Розмір будівлі виявився як перевагою, так і перешкодою для її редевелопменту, через що будівля залишалася пусткою майже три десятиліття.

    Компанія Development Services Group разом з Trivers перетворили цей колись порожній простір на жваву житлову спільноту з 384 квартирами, комерційними площами та сучасними зручностями. Тепер мешканці можуть насолоджуватися життям у світлих приміщеннях, а також можуть користуватися просторою терасою на даху з басейном, майданчиком для піклболу, баром і парком для собак; фітнес-центром зі студіями йоги і пілатесу та гольф-тренажером; внутрішнім паркінгом; та відкритими внутрішніми двориками.

    Команда архітекторів прагнула максимально зберегти оригінальні конструкції та історичну структуру будівлі. Зокрема, було відновлено фасадну цеглу, теракотові карнизи та унікальні гаражні ворота. В інтер’єрах зберегли стилістичні елементи початку XX століття, включно з візерунками та кольорами, що підкреслюють зв’язок із історичним районом, де розташована будівля.


    Вид на двір The Victor. Sam Fentress

    Адаптивне повторне використання та дефіцит доступного житла

    Очікується, що проєкт додасть майже 500 мешканців у район, у якому до того проживало близько 1 300 осіб. Проєкт The Victor демонструє, що адаптивне повторне використання наявних будівельних ресурсів може бути економічно вигідним варіантом створення житла. Такі проєкти зазвичай обходяться на 12–15% дешевше, ніж нове будівництво, а забудовники отримують податкові пільги, що робить проєкти вигіднішими в сучасному економічному контексті.

    Інтер’єр. Sam Fentress

    Чверть житлових приміщень у The Victor зарезервована для тих, хто заробляє 80% середнього доходу в районі, завдяки угоді з містом Сент-Луїс, що дозволила знизити податок на нерухомість для забудовника. Різноманітність планувань квартир також дозволяє зробити орендні ставки доступнішими. Середній розмір квартири у проєкті «Вікторі» становить 943 квадратних фути (88 кв. м), що перевищує середній розмір квартир у Сполучених Штатах, таким чином покращуючи якість життя мешканців будинку і суперечить загальнонаціональній тенденції до будівництва менших за площею квартир. Різноманітність квартир також дає мешканцям можливість обирати простір, який відповідає їхньому стилю життя. 

    Екологічні переваги адаптивного повторного використання

    Проєкт The Victor також сприяє збереженню довкілля. Використання вже наявних бетонних і цегляних конструкцій знижує потребу у видобутку та виробництві нових матеріалів, що часто супроводжується значними викидами вуглецю. Щоб компенсувати 21 760 метричних тонн втіленого вуглецю, закладеного у The Victor майже 120 років тому, Лісовому парку Сент-Луїса знадобилося б ще 100 років, якби будівля була збудована сьогодні.

    Читайте также: Розквіт малих міст — новий тренд чи закономірність?


    Інтер’єр The Victor. Sam Fentress

    Крім того, у місці, яке колись було позбавлене екологічної цінності, мешканці сьогодні насолоджуються зеленими зонами по всій будівлі, відпочиваючи біля басейну на даху та на терасі, прогулюючись внутрішнім двориком або заходячи до будівлі з вулиці.

    Завдяки значно зменшеній площі насипного ландшафту у внутрішньому дворі, лоткам із седумом та великим деревам і насадженням вздовж смуги відведення, The Victor підтримує більше рослинності, ніж будь-коли. Крім того, зручне міське розташування та такі зручності, як центральна велопарковка для легкого доступу на роботу, дозволяють мешканцям відмовитися від автомобіля, що позитивно впливає на навколишнє середовище.

    Загалом, The Victor є прикладом того, як адаптивне повторне використання існуючого будівельного фонду може не лише зберегти історію, але й нашу планету.

    Перемога адаптивного повторного використання

    Проєкт The Victor ілюструє, як адаптивне повторне використання дозволяє зберегти архітектурну спадщину та природні ресурси. Відкриття будівлі у 2023 році стимулювало розвиток району, збільшило кількість доступних для оренди квартир і дало поштовх для подальших інвестицій.  Інший забудовник придбав історичну будівлю безпосередньо на північ від The Victor, плануючи інвестувати 25 мільйонів доларів і побудувати ще 50 житлових будинків у цьому районі. Цього б не сталося, якби не позитивний приклад редевелопменту The Victor.

    Цей проєкт демонструє цінність повторного використання існуючої архітектури, надаючи будівлі новий сенс, а жителям — сучасний та доступний простір для життя.


    Джерело: urbanland.uli.org

    https://propertytimes.com.ua/urban/yak_adaptivne_vikoristannya_dopomagae_virishuvati_problemu_defitsitu_zhitla_ta_ekologichni_vikliki_priklad_proektu_viktor

    Читайте также: Фабричний комплекс Ксєнжи Млин: від промислового спадку до сучасного соціального житла

  • Проблема довгобудів в Україні: виклики, наслідки та шляхи вирішення

    Проблема довгобудів в Україні: виклики, наслідки та шляхи вирішення

    Довгобуди — одне з найгостріших питань, яке стоїть перед будівельною галуззю України. Заморожені або недобудовані об’єкти не лише псують архітектурне обличчя міст, але й створюють соціальні, економічні та юридичні проблеми.

    Читайте также: Розквіт малих міст — новий тренд чи закономірність?

    Property Times запитав експертів, чи мають шанс українські довгобуди бути нарешті завершеними, і які кроки для цього потрібні. 

    Причини проблеми

    Проблема незавершеного будівництва  лежить в різних площинах. Як зазначає Ярослава Лаган, адвокат ADER HABER, так звані «довгобуди» (тобто, недобудовані, або добудовані, але не введені в експлуатацію будинки) є болючою соціальною та економічною проблемою, адже в програші від нереалізованого проєкту залишаються всі потенційні бенефіціари міської забудови.  «Це й інвестор, який втратив гроші та не дочекався довгоочікуваного житла, і місто, яке замість інфраструктурного об’єкта отримало на своїй карті потворні руїни й зайняту незрозуміло чим нефункціональну земельну ділянку, і громада, яка замість розвитку міського середовища спостерігає його стрімку деградацію навколо депресивних закинутих будівель», — пояснює експертка.

    Серед основних причин виникнення довгобудів, можна виділити:

    • Неграмотне фінансове планування забудовників

    Забудовники зазвичай починають продавати квартири ще «з котловану». У випадку банкрутства або зникнення девелопера інвестори залишаються без житла.   

    • Юридичні та майнові проблеми + корупція 

    Відсутність прав на земельну ділянку, порушення дозвільних процедур, подвійні продажі квартир, порушення законодавства про охоронну спадщину тощо.

    Поширена практика, коли  будівництво відбувається із порушенням законодавства про охорону культурної спадщини, й під тиском громадськості будівельні роботи блокуються за участі правоохоронних органів. «Місто «згадує» про історичну цінність знесеної або пошкодженої будівництвом будівлі і вже із запізненням присвоює їй статус щойно виявленого об’єкта культурної спадщини, — коментує Ярослава Лаган. —  Але повернути з оренди земельну ділянку, а тим паче, знести те що на ній вже побудоване — це задача із зірочкою, особливо якщо дозвільні документи замовником оформлені цілком законно». 

    • Вплив зовнішніх факторів 

    Економічні кризи, пандемія та війна поставили чимало проєктів на вимушену паузу. 

    • Політичні конфлікти 

    Яскравий приклад — кейс будинків банка «Аркада». «Однією з причин неможливості завершення довгобудів банком «Аркада» у Києві є зупинення НБУ операцій банку по залученню коштів від фізичних осіб. Тоді регулятор посилався на ризикову діяльність банку, що полягала у надмірному залученні коштів довірителів у співвідношенні до сукупних активів банку, і застосував до банку обмежувальні заходи, що призвело до скорочення фінансування будівництва. Політичний конфлікт щодо будівництва між містом, забудовником і НБУ триває і досі», — пояснює Ярослава Лаган. 

    • Недосконале законодавство 

    До появи закону «Про гарантування речових прав на об’єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому» в Україні фактично були відсутні законодавчі механізми, спрямовані на забезпечення добудови об’єктів нерухомості. 

    Не тільки в Україні

    Довгобуди є поширеною проблемою в багатьох країнах світу, особливо в регіонах із швидким зростанням урбанізації, слабким регулюванням будівельної галузі, економічною нестабільністю або високим рівнем корупції.

    «Досвід України насправді не унікальний, покинуті девелоперські проєкти зустрічаються у містах по всьому світу. Проте для більшості країн Європи та США причини появи довгограючих будівельних проєктів банальніша – економічна криза і нестача коштів для завершення проєктів (найяскравіший приклад — фінансова криза та обвал будівельного ринку в 2008 році), — коментує  Ярослава Лаган. — Місцеві громади та уряди цих країн вже напрацювали підходи до вирішення проблеми, до прикладу, запроваджуючи спрощені механізми  перерозподілу земельних ділянок зі звільненням зі сплати зборів за проходження відповідних адміністративних процедур, надаючи податкові пільги девелоперам, які беруться добудовувати незавершені проєкти, продаючи проблемної нерухомості таким девелоперам на аукціонах, а також завершуючи довгобуди із подальшим використанням введених в експлуатацію об’єктів у якості соціального житла». 

    З чого почати?

    Починати потрібно  з найпростішого —  з визначення масштабів проблеми. Наразі держава не володіє актуальними даними, щодо кількості об’єктів незавершеного будівництва.

    «Ще до повномасштабного вторгнення, у 2021 році Кабінет Міністрів України затвердив Порядок формування переліку об’єктів житлового будівництва, що не прийняті в експлуатацію. Порядком вже окреслені підходи уряду до розуміння того, що таке проблемний довгобуд (до будівництва залучено кошти фізичних та/або юридичних осіб, середній або значний клас наслідків об’єкта, об’єкти будівництва не прийняті в експлуатацію у строк понад два роки із запланованої дати введення в експлуатацію), — говорить  Ярослава Лаган.  — Задумано, що формуванням таких переліків здійснюватиметься на місцевому рівні, адже саме місцевим громадам краще за всіх відомо про проблемні будівництва на їх території (робота із формуванням переліків має вестися обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями за інформацією, наданою, по суті, будь-якою фізичною чи юридичною особою, чи органом місцевого самоврядування)».

    В листопаді 2024 року Верховна Рада України ухвалила ще один законопроєкт, який опосередковано може вплинути  на розв’язання проблеми з довгобудами — № 11281 щодо забезпечення житлових прав внутрішньо переміщених осіб, яким передбачається проведення всеукраїнської інвентаризації об’єктів нерухомого майна державної, комунальної та, за згодою власника, приватної форми власності, які можуть бути використані для забезпечення ВПО житлом. Потенційно в перелік таких об’єктів можуть бути включені й так звані довгобуди.

    Після того, як буде актуалізована інформація щодо кількості об’єктів незавершеного будівництва, необхідно визначитись — знести той чи інший об’єкт або добудувати? І це питання також містить кілька підпитань. 

    Технічний аудит

    Зважаючи на те, що в Україні є будинки, які десятиріччями  стоять без належної консервації, існує висока ймовірність, що частину з них неможливо буде добудувати саме з технічних причин.

    Читайте также: Фабричний комплекс Ксєнжи Млин: від промислового спадку до сучасного соціального житла

    «Якщо об’єкт не був захищений на час простою, з часом бетон може почати руйнуватися, арматура піддаватися корозії, а фундамент — просідати. Все це робить відновлення більш складним і витратним, — пояснює Ярослав Тарнагродський,  інженер компанії  «Київтрансбуд».   — Починати потрібно з технічного аудиту. Інженери досліджують конструктивні елементи будівлі — від фундаменту до стін і перекриттів. Іноді для оцінки потрібні спеціальні обстеження, зокрема ультразвукова діагностика бетонних конструкцій. Після оцінки складається звіт, де вказується, які частини будівлі придатні до подальшого використання, а які потрібно посилити або замінити.

    Якщо конструкції значно пошкоджені, це створює загрозу для будівельників та майбутніх мешканців. Саме тому важливо провести ретельний аналіз стану об’єкта. Якщо виявляється, що несучі елементи, як-то колони чи балки, непридатні, це може вимагати повної реконструкції або навіть демонтажу частини будівлі.

    Існують успішні приклади, коли об’єкти, що стояли роками, вдалося добудувати. Однак, це часто супроводжується значними фінансовими вкладеннями, адже потрібно не лише відновлювати конструкції, а й оновлювати проєкти відповідно до сучасних будівельних норм. Наприклад, якщо будівлю почали зводити 10 років тому, вона вже не відповідає актуальним стандартам безпеки, енергоефективності тощо».

    Правовий механізм

    Навіть якщо технічно об’єкт підлягає добудові, це не дає гарантій, що його можна буде добудувати, бо за кожною недобудовою тягнеться шлейф невирішених юридичних питань. Тож створити єдиний механізм для добудови всіх українських довгобудів дуже складно, і кожен такий об’єкт потрібно розглядати в індивідуальному порядку, вважає заслужена архітекторка України, народний депутат України IX скликання Ганна Бондар: «Необхідно здійснити юридичний аналіз усіх документів, після чого сформувати стратегію впорядкування документації, пошуку фінансування та взаємодії з постраждалими інвесторами, якщо такі є. По суті, це комплексне розслідування, яке потребує відповідних ресурсів з боку органів місцевого самоврядування». 

    Добудова об’єктів незавершеного будівництва ускладнюється відсутністю механізму передачі цих об’єктів новим девелоперам. «Ключова проблема не в економічній доцільності, а у відсутності правового механізму: багато таких забудов обтяжені кримінальними справами та правовими порушеннями, подвійними або потрійними продажами, проблемами з дозвільною документацією, — коментує Анна Лаєвська, комерційна директорка компанії «Інтергал-Буд». — Без прозорого правового механізму ці об’єкти можуть залишитися недобудованими на десятиліття.

    Щоб розв’язувати проблему, на нашу думку, необхідні наступні кроки:

    — Створення правового механізму для передачі об’єктів новим інвесторам. Це включає юридичне очищення об’єкта, його вилучення та передачу новому власнику через органи місцевого самоврядування або державу.

    — Організація інвестиційних конкурсів з залученням нових девелоперів та визначенням економічної складової проєкту. Якщо об’єкт не цікавить приватного інвестора, добудова повинна бути профінансована за рахунок державного або місцевого бюджету, з можливим залученням коштів вкладників. Для цього можуть бути залучені комунальні генпідрядники для завершення будівництва». 

    Для розв’язання цих питань потрібна політична воля місцевої влади, вважає  Анна Кирій, заступниця голови Архітектурної Палати НСАУ,  засновниця Архітектурно-проєктної групи Анни Кирій: «Ми мали кейс з добудовою 23-поверхового житлового будинку, коли забудовник покинув будівництво на другому поверсі та втік за кордон. Залишилися десятки ошуканих інвесторів, що фінансували квартири в цьому будинку. Тоді київська влада вилучила земельну ділянку і передала своєму комунальному підприємству разом із функціями замовника. Будинок добудували, а ми, архітектори, розвʼязували задачу із зірочкою: як зробити будівництво прибутковим для нового замовника і водночас добудувати безкоштовно квартири ошуканим власникам. Вважаю, що це хороший кейс, на який можна орієнтуватися». 

    Податкові пільги

    На думку Ярослава Тарнагродського, держава має сприяти добудові через податкові пільги для інвесторів або фінансування з фондів. 

    «Державі варто створити умови, щоб зацікавити саме бізнес у подібних проєктах —  безвідсотковими кредитами та полегшенням отримання нових вихідних даних, підключення до інженерних мереж та прозорих механізмів приведення до діючих нормативів», — додає Анна Іскіердо, архітекторка, креативна директорка проєктної компанії АІММ.

    Без гарантій для нових інвесторів та чіткого законодавчого механізму ці об’єкти можуть залишатися занедбаними ще багато років, вважає Анна Лаєвська. «Держава має забезпечити механізм вилучення, юридичної очистки та конкурсного залучення інвесторів. Крім того, важливо стимулювати забудовників до завершення таких проєктів через економічні заохочення, — говорить експертка. — На міжнародному рівні існують схожі практики: уряди пропонують забудовникам податкові преференції, знижки на підключення до інженерних мереж або надання земельних ділянок на пільгових умовах. Ці методи могли б ефективно працювати і в Україні». 

    «Податкові пільги для забудовників, які візьмуть в роботу проєкти незавершеного будівництва і доведуть їх до кінця, покликані зробити  проєкти незавершеного будівництва фінансово-привабливими, а також розвивати в цьому напрямку проєкти державно-приватного партнерства, в першу чергу, з метою перетворення соціального житла та житла для ВПО. Останній напрямок є єдино важливим в часи великої війни, решта зі зрозумілих причин, зараз не є у фокусі уваги держави – однак стратегічне бачення шляхів вирішення проблеми у майбутньому це вже половина шляху  до досягнення результату», —  вважає Ярослава Лаган.


    Фото: Property Times



    https://propertytimes.com.ua/urban/problema_dovgobudiv_v_ukrayini_vikliki_naslidki_ta_shlyahi_virishennya

    Читайте также: Студентське житло — формат нерухомості, який підкорює світ

  • Розквіт малих міст —  новий тренд чи закономірність?

    Розквіт малих міст — новий тренд чи закономірність?

    Тривалий час на ринку нерухомості домінували мегаполіси та столиці, такі як Нью-Йорк, Лондон, Берлін, Сінгапур. Але існує і зворотній тренд, коли все більше людей обирають життя в менших містах і передмістях. У світі є чудові приклади невеликих міст, які ведуть політику спрямовану на збільшення населення, оскільки вони пропонують нижчу вартість життя і більше простору, доступні сервіси та послуги, робочі місця, та різноманітні фінансові механізми, пише Property Times

    Читайте также: Фабричний комплекс Ксєнжи Млин: від промислового спадку до сучасного соціального житла

    Тренд на переїзд до малих міст та селищ активно розвивається у світі, особливо внаслідок поширення віддаленої роботи. Це явище отримало назву Zoom towns — населені пункти, які переживають стрімке зростання населення завдяки приїзду працівників, що працюють віддалено. Замість традиційної міграції в мегаполіси, тисячі людей по всьому світу почали обирати малі міста й селища для постійного проживання. 

    Цей тренд не просто тимчасова хвиля, а структурна зміна у географії попиту на житло. З розвитком цифрової інфраструктури, малі міста отримують друге дихання: вони активно модернізують сервіси, створюють коворкінги, покращують транспорт та зв’язок. Згідно з аналітикою Realtor.com, понад 60% покупців нерухомості в малих містах у 2024 році — це люди, що працюють віддалено. Це відкриває нові горизонти для девелоперів, муніципалітетів та маркетологів, які мають адаптувати свої стратегії під зміну поведінки споживачів житла.

    За певними дослідженнями, найкомфортнішими для проживання людей є міста, де мешкає 250–500 тисяч населення. Там можна оптимізувати розміщення робочих місць, зон проживання й відпочинку. А найголовніше, що в таких містах люди менше витрачають часу на транспорт, що теж дуже важливо.

    Світовий досвід

    У 2023 році малі міста США (з населенням до 250 тис.) вперше за десятиліття зафіксували більший приріст населення, ніж великі мегаполіси. Це пов’язано з тим, що близько 28% робочих днів у США у 2023 році були відпрацьовані віддалено, що дало людям більше географічної свободи у виборі місця проживання. У 2024 році понад 291 000 людей переїхали до малих міст та сільських районів США. ​Міста, такі як Талса (Оклахома) та Грінсбург (Індіана), пропонують фінансові стимули для переїзду, наприклад, $10,000 для віддалених працівників, щоб залучити нових мешканців та оживити місцеві громади.

    В Австралії спостерігається тенденція «treechange», коли мешканці мегаполісів переїжджають до регіональних міст, таких як Балларат, у пошуках кращої якості життя, доступного житла та спокійнішого середовища. ​

    У Швеції 33% тих, хто переїхав з регіону Стокгольма, зазначили, що можливість віддаленої роботи вплинула на їхнє рішення. Серед них переважають самозайняті та висококваліфіковані спеціалісти.

    Чому малі міста стають привабливими?

    Малі міста активно інвестують у розвиток інфраструктури, включаючи високошвидкісний інтернет, коворкінги та сучасні сервіси, щоб привабити нових жителів. І мова не лише про міста-супутники мегаполісів, але й про регіональні центри, населення яких від 100 тисяч мешканців. Серед основних факторів, які роблять такі міста привабливими, експерти називають: 

    Доступне житло: Ціни на нерухомість у малих містах значно нижчі, ніж у мегаполісах.​ Іноді різниця доходить до 50%. Як приклад, ціна на оренду 2-х кімнатної квартири в Тернополі становить 12 000 грн/місяць, а той час як у Києві — 27 000 тис./місяць (за даними ЛУН.юа в квітні 2025). 

    Читайте также: Студентське житло — формат нерухомості, який підкорює світ

    Якість життя та доступність послуг: Менше шуму, забруднення, більше зелених зон та спокійне середовище.​ Автомобільні корки та перевантажений публічний транспорт — це типові проблеми мегаполісів. У невеликих містах усі необхідні сервіси та послуги розташовані більш концентровано, тож відчутно зменшується час, який мешканці витрачають на дорогу. 

    Гнучкість роботи: Зростання кількості професій, які дозволяють працювати віддалено, розширює можливості вибору місця проживання. Можливість жити ближче до природи без відмови вiд кар’єрних амбіцій — усе це робить містечка привабливими для нової хвилi мешканцiв.

    «Транспортне сполучення є вирішальним для малих міст і передмість, — впевнений Григорій Мельничук, в.о. декана факультету архітектури, будівництва та дизайну державного університету «Київський авіаційний інститут»Ідея проживання значної частини населення у малих містах і селищах на відстані від мегаполісів працює за умови наявності швидкісного громадського транспорту, яким можна переміщатися по великій урбанізованій території агломерації. І це рейковий транспорт, що не залежить від заторів авто. У такому разі можна жити за 30-40-60 кілометрів від ділового центру, але мати можливість дістатися його дуже швидко, надійно і всім категоріям суспільства. У сучасному світі відстані вимірюються часом, а не кілометрами». 

    Ситуація в Україні

    На внутрішню міграцію та зростання ролі малих міст в Україні звісно вплинула війна та велика кількість ВПО. Згідно з оцінками Міжнародної організації з міграції (МОМ), фактична чисельність внутрішньо переміщених осіб (ВПО) в Україні складає приблизно 3,5 мільйона. Найбільше ВПО мешкає в Дніпропетровській (479  000 осіб, або 14% від загальної фактичної чисельності ВПО) та Харківській (414 000, 12%) областях на сході України, тоді як столиця, м.  Київ (343  000, 10%), і Київська область (268  000, 8%) посідають, відповідно, третє і четверте місця за чисельністю прийнятих ВПО. Очевидно, що переселенці в першу чергу шукають роботу та житло. Тому ті міста, які найкраще впоралися з релокацією підприємств та створенням соціального житла, гуртожитків та інших варіантів розміщення для ВПО, відчувають приріст населення.

    Малі обласні центри України, як-от Чернівці, Івано-Франківськ, Тернопіль чи Хмельницький, усе частiше обираються не тiльки мiсцевими, переселенцями, а й фрілансерами, людьми з IТ-сектору. Цi мiста приваблюють своєю компактнiстю, зручнiстю, доступнiстю житла, бiльшою екологiчною стабiльнiстю i людською масштабнiстю. У Чернiвцях i Івано-Франкiвську вже активно розвиваються громадськi iнiцiативи, креативнi простори, покращується транспортна та цифрова iнфраструктура.  В Мукачеві ставку роблять на близькість до кордонів та потенцiйну співпрацю з європейськими регiонами. Навiть невеликi туристичнi мiста-курорти, як Славське чи Яремче, починають трансформуватися з сезонних локацiй на постiйнi територiї життя цифрових номадiв. Зростання попиту в цих містах видно з темпів зростання цін на нерухомість за останні 2 роки.

    Змiна географiї попиту на житло вже не виглядає тимчасовим явищем. Вона диктує нові правила гри для ринку нерухомостi i створює новi можливостi — не лише для тих, хто купує, а й для тих, хто будує i планує мiста майбутнього.

    https://propertytimes.com.ua/urban/rozkvit_malih_mist_noviy_trend_chi_zakonomirnist

    Читайте также: Как привлечь клиентов в коворкинг в новое время

  • Фабричний комплекс Ксєнжи Млин: від промислового спадку до сучасного соціального  житла

    Фабричний комплекс Ксєнжи Млин: від промислового спадку до сучасного соціального житла

    Фабричний комплекс Ксєнжи Млин у Лодзі являє собою унікальний зразок промислової архітектури 19 століття та історично значущий житловий район. Цей комплекс був розроблений Каролем Вільгельмом Шайблером як цілісне «місто в місті» — текстильна фабрика з житлом для робітників та повною допоміжною інфраструктурою, включаючи лікарню та пожежну команду.

    Читайте также: Студентське житло — формат нерухомості, який підкорює світ

    Процес ревіталізації з акцентом на соціальне житло

    Масштабна ревіталізація Ксєнжі Млина розпочалася у 2012 році й стала зразковим прикладом комплексного оновлення історичної частини міста. Проєкт охопив територію площею 6,5 га та передбачав реконструкцію 47 будівель, серед яких колишні робітничі будинки, господарські споруди та комерційні приміщення.

    Реалізація проєкту включала кілька ключових напрямів:

    • модернізацію підземної інфраструктури (водопостачання, опалення, каналізація),
    • відновлення багатоквартирних і господарських будівель,
    • впорядкування зелених насаджень і дворових територій для покращення житлового середовища.

    Фінансування здійснювалося коштом міського бюджету та значної субсидії Європейського Союзу в розмірі 40 мільйонів злотих. Це дозволило провести масштабну реставрацію житлових і нежитлових будівель на вулицях Ксєнжи Млин, Пшендзальняна та Фабрична.

    Найважливішою особливістю ревіталізації стало збереження оригінальної міської тканини та планування, спроєктованого понад 140 років тому. Проєкт зумів поєднати історичний характер району з вимогами та стандартами 21 століття, створивши унікальний простір, де промислова спадщина органічно співіснує з сучасним комфортним житлом.

    Соціальне житло та орієнтація на громаду

    Значна частина відреставрованих будівель комплексу функціонує як соціальне житло, забезпечуючи доступне помешкання для людей, які не спроможні орендувати квартири на відкритому ринку. Таким чином, у межах історичного комплексу задовольняються основні соціальні потреби мешканців.

    Проєкт акцентує на збереженні житлових функцій району та його мешканців, сприяючи соціальній інтеграції замість вимушеного переселення. Життя громади підтримується через створення клубів соціальної інтеграції, об’єднань мешканців, мистецьких майстерень та культурних програм, які активно залучають жителів до спільної діяльності.

    Унікальною особливістю проєкту є запровадження посади районного менеджера або медіатора, який забезпечує ефективну комунікацію між мешканцями та міською владою. Ця роль сприяє розбудові соціальної довіри та гарантує, що допомога надходить саме тим, хто її найбільше потребує.

    Під час реконструкції були створені додаткові можливості працевлаштування для місцевих жителів, що стало важливим кроком у поєднанні соціальної та економічної ревіталізації району.

    Читайте также: Как привлечь клиентов в коворкинг в новое время

    Поточний стан і досягнення

    Останні дані свідчать про успішне відновлення житлової функції комплексу відповідно до сучасних стандартів при збереженні його історичного та соціального значення. Район сьогодні являє собою гармонійне поєднання квартир, художніх студій, комерційних приміщень та громадських просторів, які підтримують активне життя громади.

    Додаткову культурну цінність відродженому району надає Палац-музей Гербст, розташований у колишній резиденції Шайблера та відкритий для відвідувачів.

    Проєкт вважається взірцевим прикладом інтеграції соціального житла зі збереженням історичної спадщини та активним залученням громади до процесу міського відродження.

    Ревіталізація Ксєнжи Млина представляє комплексну модель міської регенерації, яка майстерно збалансовує збереження культурної спадщини з потребами соціального житла та розвитку громади. Цей проєкт став прикладом сталого та інклюзивного оновлення промислової спадщини, який може слугувати зразком для подібних ініціатив в інших містах Європи.

    Джерела: https://findingpoland.com/ksiezy-mlyn-factory-complex/
    https://urbact.eu/good-practices/improving-social-dimension-process-urban-regeneration

    Фото: Ольга Єрошенко, Property Times

    https://propertytimes.com.ua/urban/fabrichniy_kompleks_ksenzhi_mlin_vid_promislovogo_spadku_do_suchasnogo_sotsialnogo_zhitla

    Читайте также: Маркетинговая оптимизация: бюджеты, каналы коммуникации и основные меседжи

  • Студентське житло — формат нерухомості, який підкорює світ

    Студентське житло — формат нерухомості, який підкорює світ

    За глобальними оцінками ринок студентського житла оцінювали у 1,3 млрд доларів США у 2023 році й за прогнозами до 2030 року він досягне 15,9 млрд доларів США. Згідно з галузевою статистикою, загальний обсяг світового ринку студентського житла, включно з допоміжними послугами, може сягнути 200 млрд доларів США до 2031 року. Успіх формату полягає в тому, що попит все ще перевищує пропозицію в усьому світі, особливо у великих студентських містах (Лондон, міста США та Австралії) з рівнем заповнюваності ~97% (згідно monitor.icef.com). Це провокує зростання орендної плати, так за приватне студентське житло у Великій Британії оренда зросла на 9% у 2024 році порівняно з орендною платою за житло, що належить університетам. Середня дохідність оренди такого формату у Великій Британії на рівні 6,45%.

    Читайте также: Как привлечь клиентов в коворкинг в новое время

    Property Times спробував розібратися зі специфікою такого формату та потенціалом його розвитку в Україні.

    Студентське житло — це нерухомість, спеціально спроєктована для студентів, сегмент з проєктними, експлуатаційними та юридичними особливостями, які відрізняють його від інших типів житлової нерухомості. Часто такі проєкти будуються та управляються приватними компаніями (наприклад, Unite, IQ), іноді у партнерстві з університетами. Серед особливостей розміщення — поруч або зі зручним транспортним зв’язком з університетами. Цільова аудиторія — майбутні студенти (проходять підготовку), студенти та випускники. 

    Серед планувальних особливостей варто зазначити кілька форматів: 

    • блоки з кількох кімнат (4-8) зі спільною кухнею та місцем загального користування;
    • однокімнатні студії з вбудованою кухнею;
    • кількамісні номери (зазвичай на 2-х осіб) з кухонною зоною.

    Міжнародна назва цього виду нерухомості Purpose-Built Student Accommodation (або скорочення PBSA). Студентське житло може бути під керівництвом університету, і тоді це правила гуртожитку з певними обмеженнями сервісів, досить скромним облаштуванням та графіком відвідування/проживання. Але велика доля сучасних проєктів наразі під приватним управлінням, з трохи вищою орендою, але більш гнучкими правилами проживання, якісними сервісами тощо. Існує і певний різновид такого житла, це колівінги, де можуть проживати молоді одинокі люди (бо кожна студія розрахована на 1 особу, які вже працюють.

    Основна відмінність від звичайного орендного ринку полягає у тому, що орендний термін студентського житла зазвичай співвідноситься з навчальним роком (9-12 місяців), розрахунок за системою “все включено” (комунальні послуги, сервіси, інтернет, рецепція та охорона, техобслуговування). Також на більш розвинених ринках певну вагу у виборі такого житла грає бренд керуючої компанії або так звані житлові спільноти. Адже цільова аудиторія такого житла — це молодь від 18 до 25 років, яка навчається або працює. 

    Ми вже згадували, що формат студентського житла має певні планувальні особливості, де особливий фокус приділяється ергономіці простору (адже кімнати дуже невеликі) та зонам загального користування. Серед сервісів та додаткових переваг таких проєктів, наявність спортивного залу, лаунжу, коворкінгу, тераси для відпочинку, та іншим “фішкам”, які цікавлять цільову аудиторію. 

    Серед флагманів цього ринку можна навести приклади визнані міжнародною спільнотою: 

    • Tietgenkollegiet/The Tietgen Residence Hall — це новий гуртожиток, побудований у Копенгагені на Амагері, недалеко від центру міста. Tietgenkollegiet призначений в першу чергу для данських студентів, проте 10% кімнат зарезервовано для іноземних студентів. Будівля на 6 поверхів налічує 360 кімнат. Проживання для осіб старше 30 років — заборонено. 
    • Dyson Institute Village — студентське містечко для студентів Інституту інженерії та технологій Дайсона. Ландшафтне селище з дерев’яних модульних житлових модулів з комунальними зручностями та центральним соціальним і навчальним центром розташоване на території кампусу Дайсона в Малмсбері, графство Вілтшир.  
    • Bridle Works — 20-поверхова вежа в Глазго з 422 номерами, терасою на даху, чайним лаунжем та глем-румом. Спроєктований так, щоб злитися з навколишнім міським ландшафтом.
    • Beckley Point — величний проєкт на 23 поверхи неможливо не помітити в місті Плімут. Це спеціалізовані студентські гуртожитки наповнені зручностями та є домом для галасливої спільноти з понад 500 студентів.  

    Dyson Institute Village

    © Peter Landers, Dyson Institute Village

    Підсумовуючи, можна сказати, що студентське житло — це не просто житло з молодими орендарями, а це окремий клас активів з високотехнологічними моделями експлуатації, коротшими термінами оренди та високим попитом з боку передбачуваного потоку орендарів. За своєю природою він ближчий до готельного бізнесу, ніж до традиційного будівництва з подальшою здачею в оренду. 

    Читайте также: Маркетинговая оптимизация: бюджеты, каналы коммуникации и основные меседжи

    «У світі формат студентського житла — це не просто гуртожитки, а сучасні простори для життя, навчання і соціалізації молоді.

    В Україні ж ми тільки підходимо до цієї теми. Але потенціал — величезний. У великих містах — Київ, Львів, Одеса, Дніпро — навчаються десятки тисяч студентів, зокрема й з інших регіонів, а варіантів житла небагато:
    Гуртожиток — умови нижче середнього, окрема квартира — дорого.

    Тому в Україні є всі умови, щоб такий формат почав розвиватись. Сучасні, компактні будівлі біля університетів, з доступною орендою, сервісами “все включено”, безпекою, інфраструктурою — це саме те, що шукає нове покоління студентів. І це не просто про комфорт — це про якість життя під час навчання. На мою думку, ми стоїмо на порозі формування нового сегмента ринку. І хто першим запропонує справді якісний продукт — матиме сильну позицію на роки вперед.

    Формат PBSA — має бути повноцінним житловим продуктом для молоді, яка хоче вчитися, жити в комфорті й бути частиною активного ком’юніті. І цей запит в Україні вже є», — коментує засновник 450 group, Мережі прибуткової нерухомості Олександр Рябчун

    Безсумнівно, що у такого формату є перспективи й в Україні, адже на базі потужних університетів країни, таких як КАІ, ХАІ, Львівська політехніка тощо, існуючий фонд гуртожитків та їх стан бажають кращого. Звісно, потрібна певна реформа від МОНУ, яка б дозволила університетам бути незалежними у вирішенні питань власності на землю та майно. Але точно переваги формату зможуть позитивно вплинути й на рішення молоді України навчатися вдома, а не закордоном. 

    Фото: © Peter Landers, Dyson Institute Village

    https://propertytimes.com.ua/urban/studentske_zhitlo_format_neruhomosti_yakiy_pidkoryue_svit

    Читайте также: Як поліпшити спілкування з клієнтами і збільшити кількість цільових дзвінків